Когнітивна психологія Альберта Елліса та Аарона Бека

ТЕМА 19. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ ПСИХОЛОГІЇ

Психологія установки в теорії Д. М. Узнадзе

Дмитро Мик. Узнадзе є представником психологічної школи, в якій вперше порушено питання взаємозв’язку свідомого та несвідомого.

· Праця «Експериментальні основи психології установки» присвячена дослідженню установки як «ступеня розвитку психіки, що передує свідомості» (установку визначає як готовність індивіда до певної активності). Для виникнення установки, як показали досліди Узнадзе, досить двох умов – певної актуальної потреби і ситуації її задоволення.

· Розкриває психологічні механізми установки, досліджує її характерні риси (фіксованість, міцність, динамічність, статичність, грубість, константність, варіабельність, стабільність і т.д.), види установки (пластичну і грубу, статичну і динамічну, лабільну і стабільну, константну і варіабельну) та індивідуальні відмінності.

8. Розвиток вітчизняної психології в другій половині 20 ст. (самостійно)

Література

1. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. – М., 1988.

2. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – М.,1983.

3. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М., 2001.

4. Нариси з історії вітчизняної психології кінця ХІХ і початку ХХ ст./ За ред. Г.С. Костюка. - К., 1959.

5. Роговин М. С. Введение в психологию. - М., 1969.

6. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття. – К., 1998.

7. Ярошевский М.Г. Психология в ХХ столетии. Теоретические проблемы развития психологической науки. 2-е изд. – М., 1985.

8. Выготский Л.С., Лурия А.Р. Этюды по истории поведения. - М., 1964.

9. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – М., 1975.

10. Линде Н.Д. Основы современной психотерапии. – М., 2002.

11. Лурия А.Р. Маленькая книжка о большой памяти. – М., 1966.

12. Петровский А.В. История советской психологии. Формирование основ психологической науки. - М., 1973.

1. Когнітивна психологія А. Елліса та А. Бека.

2. Принцип гештальттерапії Ф. Перлза.

3. Психосинтез Р.Ассаджолі. Мікропсихоаналіз С.Фанті.

4. Транзакційний аналіз Е.Берна.

5. Нейролінгвістичне програмування.

6. Позитивна психотерапія Н.Пезешкіана.

7. Тілесна терапія В. Райха.

8. Біоенергетичний аналіз О. Лоуена.

9. Трансперсональна психологія С. Грофа

10. Логотерапія В.Франкла.

11. Онтопсихологія А.Менегетті.

12. Психодрама Д.Морено.

Питання виділені курсивом виносяться на самостійне опрацювання

Когнітивна психологія – психотерапевтичний метод, розроблений Аароном Беком (початок 60-х рків 20 ст.), який базується відпрацюванні оптимальних прийомів оцінки та самооцінки поведінкових стереотипів. В основу даного методу покладено твердження, що пізнання є головною причиною виникнення тих чи інших емоцій, котрі, в свою чергу, визначають сенс цілісної поведінки. При цьому виникнення психічних порушень (депресивних станів) пояснювалось перш за все за рахунок неправильно побудованого самосприйняття (відповіді на питання «Яким я бачу себе?», «Яке майбутнє мене очікує?», «Яким є оточуючий світ» пацієнтом даються неадекватно).

Наприклад, депресивний хворий бачить себе ні до чого не здатною істотою. При цьому боїться перевірити свої здібності, побоюючись наштовхнутися на реальне підтвердження своїх побоювань.

Процедура роботи включає три етапи:

1. етап логічного аналізу – пацієнт отримує критерії пошуку помилок у судженнях, які виникають у афектогенних ситуаціях.

2. етап емпіричного аналізу – відпрацьовує прийоми співвіднесення елементів обєктивної ситуації з тим, як він (пацієнт) її сприймає.

3. етап прагматичного аналізу – будує оптимальне усвідомлення власних дій.

Виникши в клініках депресивних захворювань, цей метод отримав широке застосування і в терапії інших видів захворювань.

Формою когнітивної психотерапії є раціонально-емотивна терапія – розроблена Альбертом Еллісом. Вона базується на усуненні ірраціональних суджень пацієнта, який страждає на невроз.

2. Принцип гештальттерапії Фредеріка Перлза.

Гештальт-терапія - форма психотерапії, розроблена в рамках гештальтпсихології Фредеріком Перлзом в 40-х роках 20 ст. Сам Ф.П. був досить відомим психоаналітиком. У психоаналізі він не погоджувався з суто інтелектульною переробкою проблем пацієнта і зайнявся створенням власної системи психотерапії. Базувалась його теорія на засадах гештальт-психології, згідно яких організм людини у своєму сприйнятті вибирає те, що йому найбільш важливе і цікаве (людина, яка хоче пити, на столі з їжею насамперед побачить стакан води).

Це напрямок психотерапії, яке має на меті розширення свідомості людини і тим самим краще розуміння і прийняття людини самого себе, досягнення більшої внутрішньоособистісної цілісності, більшої наповненості і осмисленості життя, покращення контакту з зовнішнім світом та оточуючими людьми.

Основні положення теорії гештальт-терапії:

· Людина являє собою цілісну соціобіологічну істоту і будь-який поділ її на складові частини (психіку та тіло) є штучним.

· Людина та оточуюче її середовище становить являють собою єдиний гештальт, структурне ціле. Середовище впливає на організм, організм – на середовище.

· Людська поведінка підкоряється принципу формування і руйнування гештальтів. Нагальна проблема виникає і починає займати домінуючу увагу організму – фігура проявляється із фону.

Головна мета гештальт-терапії – досягнення якнайповнішого усвідомлення себе: своїх почуттів, потреб, бажань, тілесних процесів, мислильної діяльності, а також усвідомлення світу міжособистісних стосунків.

У результаті Г-Т клієнт набуває здатності обирати свою поведінку, використовуючи різноманітні аспекти своєї осбистості, зробити своє життя більш наповненим, звільнитися від невротичних та інших хворибливих симптомів. Вона стає стійкою до маніпуляцій інших людей.

Дата добавления: 2014-01-07