Зародження української психології. Психологічні ідеї 19-20 ст

Тема 18. Розвиток вітчизняної психології

Гуманістична психотерапія.

К.Роджерс. Я-концепція.

Сутність та основні принципи гуманістичної психології.

Витоки гуманістичної психології. А.Маслоу.

Тема 17. Гуманістична психологія

1. Витоки гуманістичної психології. А.Маслоу.

2. Самоактуалізація особистості. Ієрархія потреб.

3. К.Роджерс. Я-концепція.

4. Цінності умови та їх вплив на становлення особистості.

5. Позитивна увага самоактуалізації. Риси психічного здоров'я.

6. Гуманістична психотерапія.

7. Методи і принципи гуманістичної психотерапії.

Біографічні дані А.Маслоу.

Виникнення та поширення напрямку.

· Самоактуалізація особистості – найбільш повне розкриття здібностей і реалізація потенціалу людини.

· Ієрархія потреб: потреба в самоактуалізації появляється після задоволення потреб усіх попередніх щабелів піраміди.

· Біографічні дані.

· Цінності умови та їх вплив на становлення особистості.

· Позитивна увага самоактуалізації.

· Риси психічного здоров'я.

· Методи і принципи гуманістичної психотерапії.

Література

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. –М., 1995.

2. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. – М., 1988.

3. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття. - К., 1995.

1. Зародження вітчизняної психології. Психологічні ідеї 19-20 ст.

2. Експериментальні дослідження вищої нервової діяльності І. Павлова.

3. Рефлексологічна теорія психіки В. М. Бехтєрєва.

4. Культурно-історична концепція Л.С. Виготського.

5. Теорія провідної діяльності О. М Леонтьєва.

6. Розвиток психіки Г. С. Костюка.

7. Психологія установки в теорії Д.М. Узнадзе.

8. Розвиток вітчизняної психології в другій половині 20 ст.

Українська психологія у своєму розвитку відображала досягнення світової науки, реагувала на новітні відкриття і оригінально їх тлумачила. Зумовлена ідеологічним розвитком подій вітчизняна психологія розвивалась трьома напрямками:

А) Класично-інтроспективним (перша чверть 20 ст.),

Б) природничо-науковим (базувався на досягненнях фізіології ВНД, 20-50ті рр.(І.Павлов, В.Бехтєрєв)),

В) культурно-гуманістичне спрямування (порушувало проблеми творчої особистості, 20-50 рр., було ліквідовано адмінрежимом). На початку 20 ст.:

1. В Одесі, Харкові, Києві створені експериментальні лабораторії, де досліджуються питання перцепції, розробляється теорія вольової уваги (М. М. Ланге).

2. Під керівництвом Г.І. Челпанова діяв психологічний семінар при Київському університеті, в якому брали участь видатні згодом вчені (О.Ф. Лосєв, П.П.Блонський, Г.Г.Шпет та ін.) На високому рівні було видано підручники з психології для гімназій.

3. (А) Класична інтроспективна психологія впевнено входила в практику людського життя – у медицину, виховання, навчання, політику. Розроблялися питання судово-психіатричної експертизи, досліджувалися проблеми стомлення при роботі, вивчалися риси психології слов’ян, проблеми нервово-психічної гігієни та профілактики, хворобливі характери, психологія великих людей, історичних діячів (П.І.Ковалевський), психологія художньої творчості, проблеми фізіогноміки, мнемоніки та ін.

4. Активно розробляються проблеми етнопсихології (Д.М.Овсянико-Куликовський та ін.), зокрема процес творення національної форми психічної діяльності (М. Сумцов, М. Країнський, В. Данилевський, Д. Багалій, Г. Махулько-Горбацевич).

5. (Б) Культурно-гуманістична психологія в Україні представлена Харківською школою «психології творчості», де до 1923 р.(до закриття владою) видано було 8 томів наукових праць. А також роботами корифея вітчизняної психології С.Л. Рубінштейна «Принцип творчої самодіяльності. До філософських основ сучасної педагогіки».

6. У 30-рр. у Харкові організовується Психоневрологічний інститут, а далі на його основі – Всеукраїнська психоневрологічна академія з сектором психології, яку очолював О.Р. Лурія, та відділом дитячої і генетичної психології (очол. О.М. Леонтьєв, прац. Л.Божович, П.Гальперін, П.Зінченко), який займався проблемою «психологія практичної діяльності», свідомість, діяльність, пам'ять.

7. В Одесі було започатковано дослідження сприймання часу (Д.Ельконін), а згодом – розробку історичної психології, де досліджуються методологічні засади історії психології – галузь, яка не розроблялась раніше, проте набирає актуальності.

8. П.Я.Гальперін (1902-1988) вітчизняний психолог радянського періоду, автор концепції поетапного формування розумових дій («Основні результати досліджень з проблеми формування розумових дій та понять», 1965).

Гальперіну також належить ідея, що всі форми психічної діяльності можна розглядати як різноманітні форми орієнтування суб’єкта у проблемних ситуаціях. До них слід відносити пізнавальні процеси (сприймання, пам'ять, мислення) та більш складні психічні утворення (почуття, потреби, мотиви).

9. Оскільки у 20 ст. була порушена проблема людини як центра усіх наукових знань, то роль психології, яка має стати знаряддям зв’язку між усіма галузями пізнання людини, була визначена Б. Г. Ананьєвим (1907-1971).

§ Його дослідження присвячені вивченню взаємозв’язку та сполученості сенсорних систем організму (сенсорні ланцюги).

§ Порушує проблеми психології: 1) мотивація поведінки людини; 2) архітектура внутрішнього світу людини та її творчої діяльності; 3) формування психічних властивостей особистості.

2. Експериментальні дослідження вищої нервової діяльності І.Павлова. ( 1849 - 1936)

Ім’я всесвітньо відомого фізіолога пов’язане з розвитком вітчизняної психології, оскільки головним завданням дослідника було зазирнути у таємний світ свідомості людини. Відомий англійський фізіолог Джозеф Баркрофт про Павлова сказав так: «Неможливо знайти більш вдалий приклад поєднання простоти і величі, ніж той, яким є сам Павлов».

Народився І. П. Павлов 14 вересня 1849 року у родині досить бідного рязанського священника. Ріс здоровим міцним хлопчиком, особливого потягу до знань не виявляв. У віці 8 років Іван упав з високого помосту на камяну підлогу. Травма виявилась досить важкою. Хлопчик втратив апетит, почав блідніти. Батьки не показували його лікарям, лікували вдома традиційними домашніми ліками. На щастя, в гості до Павлових приїхав хрещений батько Івана, ігумен Троіцького монастиря. Забравши хлопчика до себе, зайнявся його лікуванням: інтенсивно харчував, займався з ним гімнастикою, примушував влітку плавати, їздити верхи і т.п.

У свого рятівника Іван Петрович Павлов пройшов практичну школу, в якій засвоїв на все життя основні життєві науки: уміння віддавати всього себе справі, навички до посильної праці, звичка до суворого порядку в заняттях, помислах і почуттях. Цих правил він дотримувався протягом всього життя.

Ще з дитинства розвинув однаково праву та ліву руку: обома однаково красиво писав та вміло оперував. Потяг до фізіологічної науки в юного Івана прокинувся в 14 років, коли він прочитав І. Сєченова «Рефлекси головного мозку».

На початку своєї наукової кар’єри І. П. Павлов був досить бідною людиною – не мав навіть змінної сорочки, проживав разом із сім’єю по квартирах у знайомих, де не потрібно було оплачувати житло. Невибагливий до одягу і грошей. Спершу отимав визнання за кордоном (користувався там великим авторитетом, запрошували працювати), а на власній батьківщині – значно пізніше. (А. Нобель видав йому грошову винагороду, згодом він отримав і премію).

Перший син – Володя помер ще в ранньому дитячому віці (несприятливі умови життя). Під час 1 світової війни помер від тифу вже дорослий син – Віктор, який вже робив перші кроки в науці (гістологія). Вже в похилому віці Павлов втратив молодшого сина – Всеволода.

Сам І. П. Павлов був людиною дуже здібною.

§ Головним завданням досліджень І. П. Павлова було вивчення ролі ЦНС у регулюванні системи травлення. Створив вчення про ВНД, вважав, що умовні рефлекси – це основні акти поведінки, які реалізують імпульси ВНД.

§ Зробив спробу поєднати фізіологію та психологію за допомогою сигнальної системи: перша – чуттєві відображення предметного світу, друга – опосередковане, абстрактне відображення, мовна діяльність. Цим визначається якісна різниця між поведінкою людини і тварини.

§ Зробив типологію ВНД, поклавши в основу її класифікації такі риси нервових процесів, як врівноваженість, сила, рухливість. Різні комбінації цих характеристик породжують темпераменти.

Цим самим він доводив істинність нової психології – такої, що стоїть на біологічних засадах. Павлов вважав, що людський розум і його вище втілення – наука – здатні звільнити людство від хвороб, голоду, ворожості, зменшать негаразди в житті людей.

Дата добавления: 2014-01-07