Короткі відомості про розвиток чеської мови

Чеська мова є офіційною мовою нової Чеської республіки (столиця – Прага). Чеська мова поширена також в Австрії, США і Канаді. Нею розмовляють 10,6 млн чоловік.

Найдавнішими жителями території Чехії вважаються кельтські племена байїв, від назви якого походить назва країни Богемія, куди в V-VI ст. прийшли слов’янські племена. У 623-658 рр. тут існувала найдавніша слов’янська держава Само, а пізніше Моравське і Нітранське князівства. Чеські і моравські племена створили Чеське королівство зі столицею у Празі.

У 863-885 рр. на цій території здійснювалася проповідницька діяльність представників візантійської церкви Кирила і Мефодія. Саме тоді виникає письмо на чеських землях, яке із запровадженням католицизму змінилося на латинську мову. Тому перші пам’ятки чеського письма датуються лише з кінця ХІІІ ст.

Розквіт чеської літератури "золотий вік" припадає на ХIV ст.: виходять оригінальні твори про Олександра Макенського, відкривається Празький університет. Яном Гусом здійснюється реформа чеської мови і алфавіту. Літературною нормою чеської мови стає мова шеститомної Кралицької біблії. З 1620 р. до кінця XVIII ст. розвиток чеської літературної мови був перерваний: при австрійській Габсбурзькій династії офіційною мовою стала німецька, чеська мова вважалася мовою лише сільського населення.

Відродження мови відбулося в XVI—початку XVII ст. на основі літератури. Особлива роль у цьому належить видатному мовознавцю Й.Домбровському. В основу літературної мови відроджуваної нації він поклав книжну мову "золотого віку". Граматика Й.Добровського (1809р.) сприяла відродженню і подальшому закріпленню норм літературної мови. У 1926 р. у Празі був створений Празький лінгвістичний гурток на чолі з В.Матезіусом, котрий багато зробив для розвитку чеського та світового мовознавства.
Графіка чеської мови грунтується на латинському алфавіті.

Чеський алфавіт: A A B C C D (D) E (E, E) F G H CH I I J K L M N (N) O (O) P O R (R) S S T (T) U (U) V W X (Y) Z Z

Наголос фіксований, на першому складі. Якщо перед словом прийменник, то наголос падає на прийменник.
Серед фонетичних та морфологічних особливостей чеської мови слід виділити і такі:

- відсутність зміни звукосполучень */gve/, */kve/на /zve/, /cve/: чес. кvet;
- збереження звукосполучень */dl/, */tl/: чеськ. radlo;

- зміна *[tj], *[kt], *[gt] в с; *[dj] в z, наприклад: чеськ. mez;
- відсутність після губних приголосних b, p, v, m вставного l: *grablja -> *grabla, чеськ. hrabe;

-загальнослов’янські сполучення *tort, *tolt перетворилися у *trаt, *tlаt; *tеrt, *tеlt перетворилися *trеt, *tlеt: наприклад *gord “обгороджене місце”, чеськ. hrad.

У морфології чеська мова характеризується багатством типів відмінювання іменників і дієслів та відсутністю простих (синтетичних) форм минулого часу.

Дата добавления: 2014-01-07