Завдання мистецько-синтетичної лінії

На відміну від домінантних змістових ліній (музичної та образотворчої), вимогами до на­вчальних досягнень за мистецько-синтетичною лінією не передбачено активної творчої діяльності учнів (оскільки матеріально-технічні умови для цього спроможні забезпечити не всі загальноосвітні школи). Тому акцент зміщено на формування в _х учнів здатності сприймати і розуміти художню мову хореографічного, театрального та екранних мистецтв, а також естетичного ставлення до синтетичних мистецтв, вміння застосовувати відповідну термінологію у спілкуванні щодо мис­тецтва театру, танцю, кіно. Це сприятиме роз­ширенню художньо-пізнавальних інтересів, підви­щенню загальної естетичної культури учнів молодшого шкільного віку, яким притаманне ці­лісне образне бачення мистецьких явищ та емоційне ставлення до них.

Водночас через мистецько-синтетичну змісто­ву лінію Стандарт визначає на державному рівні важливу установку шкільної мистецької освіти:

ознайомлення учнів з багатою палітрою мистецтв, які оточують їх у житті, але не репрезенто­вані в окремому автономному шкільному предме­ті. На рівні застосування набуті знання учнів щодо театру, хореографії, кіно виявляються під час спіл­кування в школі й у родинному та соціальному се­редовищі, збагачуючи їхню естетичну компетент- _А ність поліхудожніми уявленнями.

У Використання елементів хореографії та театру є досить поширеним у практиці навчан­ня музики в початковій школі (наприклад, мето­ді ди пластичного інтонування мелодій, інсценіза­ції пісень). Впровадження інтегрованого курсу

Предметна мистецька компетентність — це

здатність учня до пізнавальної й практичної діяль­ності у певному виді мистецтва.

“Мистецтво” сприяло проникненню аналогічних театралізованих художньо-педагогічних техно­логій і в методику навчання образотворчого мистецтва (прийом театралізації сюжетів кар­тин, створення умовних міні-діалогів персона­жів, пантомімічне відображення поз і жестів скульптурних або живопис­них образів тощо).

Стосовно місця кіномис­тецтва в початковій школі за останні роки відбулися пев­ні зміни на краще, хоча в ас­пекті використання кіно- фрагментів на шкільних уроках з різних предметів вітчизняні педагоги значно відстають від зарубіжних ко­лег з розвинутих країн.

З огляду на наявні матері­ально-технічні бар’єри еле­мент “Кіномистецтво” у новій редакції програми ін­тегрованого курсу “Мистец­тво” перенесено з основ­них у додаткові. Проте загальна комп’ютеризація української школи певною мірою допомагає подолати ці перешкоди і забезпечити належні умови для демон­страції фрагментів творів кі­номистецтва на шкільних уроках. Отже, маємо оп­тимістичні перспективи ін- тенсивнішого впровадження кіномистецтва в навчально- виховний процес, що дасть змогу розширити спектр мистецьких компетентностей учнів, які формуються і розвиваються в загальноосвітніх на­вчальних закладах, а потім можуть реалізуватися ними у різноманітних життєвих ситуаціях.

Незважаючи на лаконічність формулювань, Стандарт чітко націлює зміст мистецької освіти на цілісність художнього розвитку особистості,

адже він передбачає такі основні види діяльності учнів: художнє сприймання (спостере­

ження), аналіз-інтерпретація та оцінюван­ня; художнє самовираження, формування власних думок і почуттів у процесі вико­ристання знань і вмінь на практиці. Сут­тєво акцентовано роль мистецтва в соціально-культурному пізнанні та в осо- бистісному житті, що важливо для залу­чення дітей до спостереження за есте­тичними явищами в повсякденних умовах

життя людини, до участі у мистецьких заходах родинного та етнокультурного середовища; про­будження змалечку прагнення до впорядкування й естетизації довкілля.

Узагальнюючи коментар, можна зробити висно­вок, що естетична і мистецька компетентність школяра — багатогранний по­казник результативності за­гальної мистецької освіти, що інтегрує широке коло компо­нентів: когнітивний (знання), праксичний (уміння), аксіоло- гічний (цінності), креативний (досвід самовираження), ко­мунікативний (досвід спілку­вання). Компетентнісний під­хід до змісту і результатів шкільної мистецької освіти став концептуальною основою побудови державних стандар­тів в освітній галузі “Мистец­тво”, що детермінує необхід­ність упровадження його положень у художньо-педаго­гічну практику, адже сьогодні цей підхід радше деклару­ється, ніж реально втілюється у програмно-методичному за­безпеченні навчально-вихов­ного процесу. Саме тому навчання мистецтв у загально­освітній школі не стало повно­цінною підготовкою дітей до реального життя.

Концептуальні положення нового Державного стандарту в освітній галузі “Мистецтво” втілені у зміст на­вчальних програм і підручників, автори яких реа­лізують ідеї компетентнісного підходу на конк­ретному художньо-пізнавальному і практичному матеріалі.

Завдання вчителя — не просто навчати за новими програмами, а навчати й виховувати по-новому, розуміючи, приймаючи та творчо за­стосовуючи нові принципи освіти нового поко­ління.

3.Особливості нової програми «Літературне читання» (у порівнянні з програмою 2006 року)

Дата добавления: 2014-01-07