Висновок. 1. Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою залежить від методологічної бази

1. Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою залежить від методологічної бази.

2. Глибоко й достовірно пізнати соціальні явища дають можливість діалектичний та історичний підходи.

3. Діалектико-історичний метод орієнтує дослідника на потребу розглядати злочинність та інші кримінологічні явища у порівняльно-історичному аспекті

4. Завдання будь-якого кримінологічного дослідження полягає в тому, щоб за допомогою законів і категорій діалектики обрати такий метод дослідження, який би дав можливість розкрити суть явища, встановити закономірності його розвитку, історичні форми прояву.

5. Під методологією слід розуміти систему певних теорій, які виступають як керівний принцип, знаряддя наукового аналізу, засіб реалізації вимог цього аналізу.

6. В основі методології лежить загальний метод пізнання - діалектичний та історичний матеріалізм.

7. Методи: конкретно-соціологічні; статистичні; історико-порівняльний метод; психолого-педагогічні методи; метод системного аналізу.

3. Місце кримінології у системі наук, її зв'язок з юридичними та іншими науками. Система науки кримінології.

Для розкриття суті кримінології як науки важливо визначити не лише її предмет, методологію й методику, а й місце у системі наук. Кримінологія відрізняється від усіх інших юридичних наук тим, що більшість розроблюваних нею проблем має комплексний характер і перебуває на межі філософії, політології, соціології, правознавства, психології, педагогіки, демографії, економіки, статистики тощо. Безперечно одне – кримінологія належить до класу суспільних наук. Але яке її місце, чи становить вона самостійну галузь знань, чи це лише частина іншої науки, чи це комплексна наука? З цього приводу існують різні точки зору як у нашій державі, так і в зарубіжних країнах. Нині у науковій літературі утвердилися чотири основні погляди.

1. Кримінологія є частиною кримінального права. Вперше таку думку висловив відомий російський кримінолог М.М. Гернет, який у 1906 р. назвав кримінологію проблематикою кримінального права. Аналогічну позицію відстоювали О.А. Герцензон (частина кримінального права), А.А. Піонтковський (кримінологія не самостійна наука і виділення її в таку “принципово неприпустимо”).

2. Кримінологія - самостійна наука, яка перебуває на межі соціології і права.

3. Кримінологія - загальнотеоретична наука про злочинність.

4. Кримінологія - самостійна галузь юридичної науки, складова частина системи юридичних наук (Г.А. Аванесов, І.І. Карпець та ін.). Ця думка була висловлена в першому підручнику з кримінології.

Визнання кримінології як частини науки кримінального права має сьогодні мало прибічників. Зв’язок кримінального права з кримінологією незаперечний, але він не виключає самостійності останньої. Безперечно, кримінологія зародилася і розвивалася у надрах кримінального права, але це не може бути достатнім аргументом для визнання її частиною цієї науки. Історія свідчить, що проблемою злочинності цікавилося багато мислителів минулого, які були далекі від кримінального права, зокрема Аристотель, Ж.-Ж. Руссо, Т. Кампанелла, К. Сен-Сімон, Т. Мор, О.М. Радищев, В.Г. Бєлінський, Ф. М. Достоєвський. Це свідчить про те, що кримінологія виникла і розвинулася як загальнополітична теорія і лише потім “з’єдналася” з юриспруденцією і стала загальнотеоретичною наукою про злочинність.

Самостійність кримінології стосовно кримінального права пояснюється і різними методами цих наук, специфічністю їх безпосередніх цілей і завдань. Якщо предметом кримінального права є окремий склад злочину, кримінальне покарання за нього, види злочинів, поняття особливо небезпечного рецидивіста тощо, то предметом кримінології – злочинність як соціальне явище, її детермінанти, особа злочинця, заходи запобігання злочинам. Якщо завданням кримінального права є покарати винного за вчинений злочин, то кримінології - не допустити самого формування особи з антисуспільною спрямованістю поведінки. Разом з тим зазначимо, що кримінологи користуються багатьма поняттями і положеннями науки кримінального права. І навпаки, кримінальне право широко використовує висновки кримінології, особливо щодо особи злочинця та її покарання, вироблення кримінальної політики, декриміналізації діянь.

Питання про зв’язок кримінології з іншими науками є складовою частиною питання про її предмет. Комплексний характер кримінології визначає і безліч її зв’язків з іншими як суспільними, так і природничими науками. Суспільні науки, з якими кримінологія безпосередньо пов’язана, можна класифікувати у такому порядку: філософсько-соціологічні, юридичні, психолого-педагогічні, економічні.

Зв’язок кримінології з філософією виявляється у тому, що закони і категорії останньої є обов’язковими для кримінологічних досліджень, дають можливість вірно розкрити суть і зміст злочинності, її зв'язки з іншими соціальними явищами. Особливо тісним є зв’язки з соціологією, яка збагачує кримінологію безліччю емпіричних даних про суспільні явища та їх розвиток (міграція, урбанізація, соціальна активність людей, умови й спосіб їхнього життя і т.п.). Крім того, кримінологія широко застосовує методи соціології при проведенні своїх досліджень (опитування, тестування, спостереження). У свою чергу кримінологічні висновки збагачують і соціологію, роблять її більш всеохоплюючою.

Найтісніше пов’язана кримінологія з юридичними науками, особливо з кримінальним правом. Низка понять, якими оперує кримінологія, є кримінально-правовими: злочин, кримінальна відповідальність і покарання, судимість, рецидив тощо. Розглядаючи злочинність, кримінологія спирається на кримінальне законодавство, оскільки зміни в ньому (криміналізація чи декриміналізація діянь) завжди ведуть до кількісних та якісних змін самої злочинності. З іншого боку, кримінологічна інформація дає змогу визначити ті суспільні відносини, які потребують або не потребують кримінально-правового захисту.

Кримінально-правова статистика забезпечує кримінологію емпіричними даними про злочини та осіб, які їх вчинили, а також репрезентативність досліджень.

Зв’язок науки кримінально-процесуального права з кримінологією полягає у визначенні процесуальних вимог щодо виявлення причин та умов злочинів (статті 23 і 23¹ КПК України), а також форм реагування на них. Кримінологічні ж дослідження допомагають удосконалювати у цьому напрямі кримінально-процесуальне законодавство.

У різних аспектах можна простежити зв’язок кримінології з криміналістикою. З одного боку, теоретичні висновки про детермінанти злочинів, відпрацьовані кримінологією, мають визначальне значення для методики і тактики розслідування злочинів, з іншого - криміналістичні засоби розкриття злочинів застосовують у кримінології при вивченні проблем їх профілактики.

Очевидним є взаємозв’язок кримінології і науки кримінально-виконавчого права, яка широко використовує висновки кримінології у процесі виправлення і перевиховання засуджених осіб, попередження вчинення ними нових злочинів тощо. У свою чергу кримінологія враховує пенітенціарний досвід для вирішення завдань боротьби зі злочинністю.

Вивчення проблем протидії злочинності неможливе без використання комплексу знань зі сфери конституційного, державного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права. Правовідносини, що їх вивчають ці юридичні науки, теж є об’єктом злочинних посягань, а отже і предметом кримінологічних досліджень.

Кримінологія тісно пов’язана з психолого-педагогічними науками. Теоретичні положення й емпіричні дані загальної та соціальної психології потрібні для вивчення всіх властивостей особи, які визначають механізм індивідуальної злочинної поведінки. Вивчення морально-психологічних ознак особи злочинця як елемента її загальної кримінологічної характеристики неможливо без поглибленого аналізу емоційно-вольової сфери, особливостей темпераменту і характерологічних ознак осіб, які вчинили злочини, їх антисуспільної спрямованості. Ресоціалізація таких осіб у свою чергу вимагає знань педагогіки, її методів впливу.

Зв’язок кримінології з економічними науками виявляється не лише при вивченні злочинності у сфері економіки і корисливої злочинності, а й при оцінці ролі матеріальних факторів (чинників) у генезисі злочинності, розробці економічних заходів її подолання в окремих галузях народного господарства.

Останніми роками дедалі змінюється зв’язок кримінології з математикою і кібернетикою. Праці ряду кримінологів (Г.А. Аванесова, Ю.Д. Блувштейна, С.Є. Віцина, А.Ф. Зелінського, В.В. Панкратова та ін.) показали можливість плідного співробітництва кримінології з цими науками. Математичні методи істотно підвищують точність кримінологічних досліджень та їх висновків (наприклад, при визначенні рівня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні).

Таким чином, можна зробити висновок, що кримінологія є самостійною, комплексною загальнотеоретичною наукою про злочинність.

Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему. Система кримінології перебуває у прямій залежності від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їх логічно впорядкований систематизований виклад.

Система науки кримінології базується на двох підставах: предметі дослідження і рівні узагальнення науково-практичної інформації.

За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин: а) вчення про злочинність; б) вчення про детермінацію злочинів; в) вчення про особу злочинця та жертву злочинів; г) вчення про засоби протидії злочинності.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну і Особливу (спеціальну) частини.

Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це - поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія і методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій. Центральне місце в Загальній частині посідають проблеми злочинності, особи злочинця, детермінант злочинності, віктимології і суїциду, організації та методики досліджень, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності.

Особлива частина кримінології вивчає окремі види злочинності, їх детермінанти та заходи боротьби з ними.

Кримінологія має як загальнотеоретичний, так і прикладний аспекти. Загальнотеоретичний аспект полягає у розробці наукових основ злочинності як соціально-правового явища та його подолання, прикладний має своїм завданням розробку конкретних заходів, спрямованих на запобігання окремим видам злочинів. Водночас треба мати на увазі, що кримінологія, як і будь-яка інша наука, не є чимось застиглим, раз і назавжди запрограмованим. У процесі свого розвитку вона у певних межах може доповнюватися й уточнюватися.

Дата добавления: 2014-01-07