М е х а н і ч н і о с а д о в і р о д о в и щ а

До механічних або уламкових родовищ відносяться родовища гравію, пісків та глин. Серед гравійних родовищ відрізняють родовища тимчасових гірських потоків та конусів винесення, відклади льодовиків, прибережно-морські та озерні. За умовами утворення родовищ пісків виділяються: елювіальні, делювіальні, пролювіальні, алювіальні, флювіогляціальні, озерні, морські та еолові. Родовища глин за умовами утворення наступні: родовища кір звітрювання, делювіальні, алювіальні, озерні, морські, льодовикові.

9.9.2. Х і м і ч н і о с а д о в і р о д о в и щ а. Серед хемогенних осадових родовищ розрізняють утворені із справжніх розчинів (сіль, гіпс, ангідрит, борати, барит) і такі що виникли з колоїдних розчинів (руди заліза, мангану, алюмінію, деякі руди кольорових і рідкісних металів).

1. Родовища солей. Галогенні або евапоритові родовища мінеральних солей складаються з хлоридів і сульфатів натрію, калію, магнію і кальцію з домішкою бромідів, йодидів, боратів.

За умовами утворення виділяють: 1) природні розсоли сучасних соляних басейнів (Донузлав, Сиваш, Кара Богаз Гол); 2) поклади солей сучасних басейнів; 3) соляні підземні води; 4) викопні або давні поклади солей.

Порядок кристалізації солей з розчинів морської води залежить від початкового складу їх і кількості, меж спільної розчинності, температури та часу випаровування. Досліджено, що спочатку відкладається гіпс, потім галіт і в кінці процесу осаджуються сульфати натрію, калію та магнію.

Усі відомі великі соляні родовища формувалися в умовах жаркого і сухого клімату у передгірських прогинах або синклінальних прогинах платформ. Їх плавне та стійке прогинання забезпечувало з одного боку тривале випаровування і концентрацію солей, а з іншого – нагромадження великих соляних мас. Такі родовища розташовані у Перед карпатському, Закарпатському, Донецькому, Пердпіринейському та інших прогинах.

2. Руди заліза, мангану та алюмінію. Осадові родовища цих металів формуються з суспензій і колоїдних розчинів на дні річок, озер і морських водоймищ у схожих геологічних умовах і розглядаються спільно. Джерелом матеріалу для утворення цих родовищ вважаються континентальні кори звітрювання. Максимальна кількість заліза мобілізується у процесі звітрювання основних порід з високим вмістом цього металу. Для накопичення бокситів, навпаки, найсприятливішими є кори звітрювання кислих порід, а для мангану – кори звітрювання порід з підвищеним вмістом мангану. Винесення сполук цих металів здійснюється річками та ґрунтовими водами. Середній їх вміст у річкових водах досить низький (0,05 – 1,5 г/л заліза, 0,007 – 0,08 г/л мангану і 0,5 – 5 г/л алюмінію), але сумарне винесення металів річками є величезним. Амазонка, наприклад, за 180 тис. років її існування могла винести у Атлантичний океан близько двох більйонів тон заліза. Перенесення сполук заліза, мангану та алюмінію здійснюється у формі тонких суспензій, колоїдних та справжніх розчинів.

Відкладення сполук всіх трьох металів відбувається у прибережній зоні озер і морів під дією електролітів, розчинених у воді, які коагулюють колоїди металевих сполук і переводять їх у осад. У зв’язку з різною геохімічною активністю сполук відбувається їх диференціація у прибережній зоні. Внаслідок цього ближче до берега накопичуються боксити, потім залізні руди, а ще далі, в нижній частині шельфу, осаджуються манганові руди. Зональність є і у розподілі мінералів всередині цих зон. Наприклад для марганцевих руд ближче до берега відкладаються окисні руди, далі перехідні окисно-карбонатні а ще далі карбонатні. Таким чином утворилися залізні руди Керченського басейну, манганові руди Нікопольського родовища та Чіатурі, алюмінієві руди родовища Червоний Капелюшок на Уралі.

3. Руди кольорових і рідкісних металів. Практичне значення серед родовищ даного генетичного типу мають родовища урану, міді, ванадію, молібдену, стронцію та германію. Вони приурочені до чотирьох груп осадових порід: чорних сланців бітумінозної формації (великі родовища урану, наприклад Чаттануга в США, родовище міді Мансфельд у Німеччині, фосфоровмісних порід (фосфоритовий пояс Скелястих гір), строкатоколірних відкладів пізніх стадій геосинклінального розвитку та уламкових порід делювіально-пролювіальних фацій передгірських прогинів.

Дата добавления: 2014-01-07