Український щит

Геологічна будова території України

Більша частина території України розташована у межах Східноєвропейської платформи поблизу зони геодинамічної взаємодії Євразійської та Африканської літосферних плит. Найбільшими структурними елементами платформи є Український щит з його схилами, південно-західний схил Воронезької антеклізи, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька та Причорноморська западини (рис…).

Платформа межує із складчастими спорудами альпійського рухливого поясу, серед яких Скіфська плита, Кримська та Карпатська гірські споруди, Переддобруджинський, Перед карпатський та Закарпатський прогини. На південному сході Дніпровсько-Донецька западина межує з Донецькою герцинською складчастою спорудою, а на північному заході знаходяться Рава-Руська і Ростоцька зони епіпалеозойської Західно-Європейської платформи.

Являє собою брилове підняття докембрійського фундаменту, відокремлене від Східноєвропейської платформи у вигляді самостійної структури у неопротерозої та палеозої у зв’язку із формуванням Дніпровсько-Донецького авлакогену (ДДА). УЩ простягається на 1000 км від Азовського моря до кордону з Білоруссю та має ширину від 150 до 450 км. У будові щита розрізняють складчастий докембрійський кристалічний фундамент, складений глибоко метаморфізованими породами різного складу та осадовий чохол, представлений субгоризонтально залягаючими породами мезо-кайнозойського віку.

Докембрійський фундамент має блокову будову. Виділяється шість мегаблоків, розділених шовними зонами, які раніше трактувалися, як глибинні розломи. З точки зору сучасної тектоніки плит це зони стикання мікроконтинентів, що існували у докембрії. Це наступні мегаблоки: Приазовський, Середньопридніпровський, Інгулецький (Кіровоградський), Росинсько-Тікичський (Білоцерківський), Дністровсько-Бузький (Подільський) та Північно-Західний (Волинський) (рис….). Серед шовних зон найбільш чітко простежуються Інгулецько-Криворізька зона, яка відділяє Інгулецький і Середньопридніпровський мегаблоки, та Оріхово-Павлоградська, що відділяє Приазовський та Середньопридніпровський мегаблоки. Менш чітко відбитими є Голованевська шовна зона (Кіровоградський і Росинсько-Тікичський блоки) та Брусилівська (Дністровсько-Бузький та Північно-Західний блоки).

Кожен з мегаблоків характеризується властивими тільки йому особливостями геологічної будови, але й присутні ознаки, загальні для декількох і навіть для більшості з них. В нижній частині розрізу кожного з мегаблоків залягає досить одноманітна товща гнейсів та кристалосланців метаморфізованих у амфіболітовій фації («сірі гнейси») з пластовими інтрузіями мафіт-ультрамафітів та куполовидними інтрузіями гранітоїдів (переважно плагіограніти та ендербіти). Верхня частина розрізу у кожному з мегаблоків суттєво відрізняється. Так, у Середньопридніпровському мегаблоці, а частково і в Приазовському – це зеленокам’яні осадово-вулканогенні товщі, в Дністровсько-Бузькому і частково Приазовському - глибоко метаморфізовані теригенно-осадові товщі з суттєвою роллю магнетитових та безрудних кварцитів, високоглиноземистих і карбонатних порід; у Північно-Західному і Інгулецькому районах – флішоподібні вулканогенно-осадові товщі; у Росинсько-Тікичському – суттєво вулканогенна метабазитова товща.

У кожному з блоків виділяється серії, світи і товщі різних за складом метаморфогенних порід та комплекси магматичних утворень, які розглядаються в даному курсі на прикладі Середньопридніпровського мегаблоку.

Це типово граніт-зеленокам’яна область, у якій чітко відбиваються три структурних поверхи: дозеленокам’яний (палеоархейський), зеленокам’яний (мезо-неоархейський) та післязеленокам’яний (палеопротерозойський). До нижнього поверху відноситься гнейсо-мігматитова товща з останцями аульської серії, що складає куполовидні структури. Між куполами розташовані синкліналі, які заповнені зеленокам’яними товщами другого поверху. Третій поверх розвинутий тільки у межах Криворізько-Кременчуцької субмеридіональної структури, де представлені вулканогенно-осадовими товщами криворізької серії та глеєватської світи (рис…..дати стратиграфічну схему докембрію).

Потужність земної кори у межах мегаблоку 35 – 40 км, але в межах Інгулецько-Кременчуцької шовної зони вона сягає 50 - 58 км. У розрізі найбільш давнього стратиграфічного підрозділу – аульської серії – гнейсово-амфіболіт-кристалосланцеві товщі:

с л а в г о р о д с ь к а, т о м а к і в с ь к а і б а з а в л у ц ь к а. Найбільш крупні синформи, складені зеленокам’яними утвореннями конкської і білозерської серій, це: Верхівцевська, Чортомлицька, Сурська, Конкська, Білозерська, Софіївська та Дерезуватська. У складі конкської серії (потужність 4 – 6 км) виділяється 4 світи: с у р с ь к а, ч о р т о м л и ц ь к а, а л ф е р і в с ь к а та с о л о н і в с ь к а. Найбільш давня – сурська, складена амфіболітами з підлеглими прошарками апопелітів,зелених сланців, безрудних та амфібол-магнетитових кварцитів. У чортомлицькій переважають метавулканіти основного і середнього складу з підлеглими прошарками парасланців. Алферівська світа складена середніми метавулканітами з прошарками парапород. Розріз завершує солонівська світа, у якій домінують метавулканіти середнього та кислого складу.

Білозерська серія (потужність 2,5 км), на відміну від конкської, складена переважно парапородами. У її складі виділяються (знизу вгору): михайлівська (сланці кварц-серицитові, кварц-хлорит-серицитові, апокератофіри, аподіабази, залізисті кварцити); запорізька (сланці та залізисті кварцити) та переверзевська (кварцити залізисті та безрудні, сланці хлоритові та хлорит-роговообманкові).

Теплівська товща (потужність 800 м) завершує зеленокам’яний розріз у Теплвіській синкліналі Верхівцевської структури. Її складають метавулканіти різного складу з перевагою основних, які чергуються з мета пісковиками, кварц-амфіболовими та кварц-серицит-хлоритовими сланцями.

Криворізька серія розчленовується на 4 світи. Найнижча, новокриворізькасвіта (1200 м) складена амфіболітами, аподіабазами та сланцями з прошарками метапісковиків. Скелюватська світа (500 м) представлена метапісковиками та мета конгломератами з прошарками філітових сланців та горизонтом ультраосновних метавулканітів в нижній частині. Вище залягає продуктивна на залізо саксаганська світа (1500 м), у складі якої чергуються пласти залізистих кварцитів з пластами сланців різного складу. Завершує розріз серії гданцевська світа (1600 м), складена мета пісковиками, сланцями, доломітами та мармуром з прошарками магнетит-мартитових руд.

Розріз палеопротерозою у Криворізько-Кременчуцькій структурі завершує глеюватська світа, складена потужною товщею (до 3,5 км) метапісковиків, метаконгломератів, кварц-біотитових сланців та залізистих кварцитів.

Зеленокам’яні товщі Середнього Придніпров’я збагачені рудами заліза та золота, а також перспективні на нікель, мідь, молібден, кобальт та платиноїди.

Найдавніші, палеоархейські магматичні породи у складі Середньопридніпровського мегаблока представлені базит-ультрабазитами і ендербітами (плагіоклазовими чарнокітами) славгородського комплексу та плагіогранітами дніпропетровського комплексу, які проривають породи аульської серії. У будові Середньопридніпровського мегаблоку приймають участь також магматичні породи верхівцевського комплексу (дуніти та перидотити), олександрівського (дуніти, піроксеніти, лерцоліти, габро, гранодіорити і плагіограніти), сурського (діорити, плагіограніти, тоналіти (суттєво плагіоклазові гранодіорити), варварівського (дуніт, гарцбургіт (різновид перидотиту), саксаганського (плагіограніти), демуринського (порфировидні двопольовошпатові граніти), токівського (рожеві порфировидні граніти) та мокромосковського (двопольовошпатові палінгенні граніти) комплексів.

Протерозойський магматизм проявився тільки у вигляді невеликого Малотерсянкського масиву лужних та сублужних порід з рідкіснометальною металогенічною спеціалізацією.

Дата добавления: 2014-01-07