Структура оборотного капіталу аграрних підприємств України на початок 2008 р

Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні

Як бачимо, склад оборотного капіталу аграрних підприємств досить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зу­мовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки. По аграрних підприємствах України структура оборотного капі­талу на початок 2008 р. мала такий вигляд (табл.1).

Дані табл. 1 свідчать, що на початок 2008 р. більша частка оборотних засобів припадала на оборотні фонди. В їх складі най­більшу питому вагу займають виробничі запаси. Найвищим є цей показник у спеціалізованих господарствах по

Таблиця 1

Складові оборотного капіталу	Структура оборотного капіталу	Структура оборотнихх фондів і фон­дів обігу, %
	млн грн	%
Оборотні фонди — всього		68,6
виробничі запаси		28,8	42,0
тварини на вирощуванні і відгодівлі		21,3	31,0
незавершене виробництво		18,5	27,0
Фонди обігу — всього		31,4
готова продукція		7,2	22,9
товари	72,0	0,6	1,8
векселі одержані	99,6	0,8	2,5
Дебіторська заборгованість усіх видів	2508,7	19,6	62,4
Поточні фінансові інвестиції	31,7	0,2	0,8
Грошові кошти та їх еквіваленти		1,0	3,1
Інші оборотні активи		2,0	6,5
Оборотний капітал підприємства (всього оборотних активів)			X

вирощуванню і від­годівлі великої рогатої худоби та у свиновідгодівельних підпри­ємствах через високу концентрацію поголів'я і значні запаси кормів, необхідних для його утримання.

Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно зале­жить від економічного стану аграрних підприємств, розміру інвес­тицій на розширення виробництва і загальної кон'юнктури рин­ку. В період економічної кризи підприємства потрапляють у скрутне фінансово-економічне становище, і як показує практика, питома вага грошових коштів (на рахунках банків, валютних ра­хунках) в них через це істотно знижується. Як видно з табл. 1, частка грошових коштів в оборотному капіталі становила лише 1 %. Одночасно переважаюча частка їх знаходилася в розрахунках (19,6 %), що є наслідком ще не до кінця подоланої у 2007 р. пла­тіжної кризи і бартеризації обміну.

При вибутті виробничих запасів — виробничому їх спожи­ванні в процесі створення нових споживних вартостей, при про­дажу, обміні тощо — їх вартісна оцінка може здійснюватися згід­но з П (Ф) БО 9 «Запаси», за одним з таких методів:

• ідентифікованою собівартістю відповідного виду запасів. Використо- вується для оцінки тих запасів, по яких один вид їх не замінить іншого. Це ж стосується запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень;

• методом ФІФО. Здійснюється таким чином, що запаси, які першими
відпускаються у виробництво чи вибувають за іншим каналом, оцінюються
за собівартістю перших за часом надход­ження екземплярів запасів відповідного
виду;

• методом ЛІФО. На відміну від методу ФІФО, який ґрунту­ється на припущенні, що запаси використовуються (вибувають) у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, метод ЛІФО будується на протилежному припущенні, тобто вважаєть­ся, що запаси, які першими відпускаються у виробництво, на продаж тощо, оцінюються за собівартістю останніх за часом над­ходження запасів;

• нормативними витратами. Для практичної реалізації да­ного методу використовуються норми витрат на одиницю продук­ції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, вироб­ничих потужностей і реального рівня цін;

• цінами продажу. Застосовується підприємствами роздріб­ної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з ураху­ванням середньої торговельної націнки.

Важливо пам'ятати, що для всіх видів запасів, які мають одна­кове призначення та однакові умови використання, застосовуєть­ся тільки один з розглянутих методів.

Дата добавления: 2014-01-07