Використання оборотного капіталу

Мінімізація потреби у виробничих запасах і фактори поліпшення

Із попереднього матеріалу відомо, що найбільша частка обо­ротного капіталу знаходиться у виробничих запасах. Це поясню­ється необхідністю забезпечення безупинності виробництва. Еко­номістами і менеджерами давно з'ясовано, що безупинність може бути забезпечена за різного обсягу запасів матеріальних ціннос­тей. Але оскільки створення цих запасів з економічного погляду є заморожуванням коштів, то стає очевидним, що найбільший гос­подарський ефект досягається за їх мінімальної величини, достат­ньої для нормального функціонування виробництва.

У практиці роботи аграрних підприємств мінімальні запаси окремих складових оборотного капіталу визначаються у процесі їх нормування. Суть його полягає в тому, що по кожному елемен­ту нормованих оборотних засобів установлюється індивідуаль­ний норматив: по матеріальних цінностях — у натуральному і грошовому виразі, по фондах обігу — у вартісному виразі.

Індивідуальний норматив оборотного капіталу — це міні­мальна потреба в його окремому виді (елементі), яка забезпечує безперервну роботу підприємства. Сукупний норматив оборот­ного капіталу по підприємству визначається як сума індивіду­альних нормативів, що відображає загальну потребу підприємст­ва в цьому ресурсі.

В аграрних підприємствах нормування оборотного капіталу здійснюється відповідно до «Методичних рекомендацій по нор­муванню оборотних засобів підприємствами аграрного сектора АПК» (К., ІАЕ УААН, 1998).

При нормуванні виробничих запасів враховується обсяг ви­робничого споживання їх відповідного елемента (добрив, отру­тохімікатів, пального тощо) і часу знаходження (завантаження) засобів в обороті. Норму запасів (Нр) на ці види матеріальних цінностей визначають за формулою:

Нр = М • К,

де М — час знаходження кожного виду виробничих запасів в обороті; К — коефіцієнт наростання споживання кожного виду запасів.

Час знаходження оборотних засобів (відповідного виду запа­сів) в обороті розраховується з виразу:

М = Д: Пф,

де Д — річна зважена завантаженість відповідного виду вироб­ничих запасів в обороті. Щоб її визначити, потрібно спожитий у кожному кварталі ресурс помножити на дні його знаходження в обороті й одержані результати по всіх кварталах підсумувати; Пф — річна потреба оборотного засобу (вартість виробниче спо­житого засобу за рік).

Коефіцієнт наростання споживання оборотного засобу (К) ви­значається так:

К=Д: Дк,

де Дк — календарна завантаженість оборотного засобу в обороті, яка дорівнює добутку вартості виробничо спожитого засобу за рік на 365.

Норматив на кожний вид виробничих запасів (Н) обчислюють за формулою:

Н = С • Нр,

де С — сума середньоденного споживання оборотного засобу, що визначається як частка від ділення вартості спожитого ресурсу за рік на 365.

За наведеними формулами нормативи розраховуються тіль­ки на перший плановий рік, а на наступні роки їх можна вста­новити в процентах до річного обсягу виробничого споживан­ня за формулою:

Нпр = (Н:Взс) - 100,

де Взс — вартість спожитого оборотного засобу за рік.

Таблиця

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ НОРМАТИВУ НАФТОПРОДУКТИ ЗА НАСТУПНИМИ ДАНИМИ ПІДПРИЄМСТВА

Вихідна інформація		Квартал		Разом
Виробниче спожито наф­топродуктів, грн			97 000	64 906	217 462
Дні в обороті					X

Розв'язок такий: Дк = 217462 • 365 = 79 373 630;

Д = 4301 • 334 + 51255 • 245 + 97000 • 153 + 64906 -61 =32 794 275;

К = 32 794 275: 79 373 630 = 0,413;

М = 32 794 275: 217 462 = 150,8;

Нр= 150,8 0,413 = 62,3;

С = 217 462: 365 = 596;

Н = 596 • 62,3 = 37 131;

Нпр = (37 131: 217 462)- 100=17,1 %.

Для того щоб визначити норматив по молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі, необхідно спочатку розрахувати норму оборотних засобів по кожному виду тварин шляхом дода­вання до середньої вартості (собівартості) однієї голови тварин на початок року планових витрат на її утримання у плановому році (не враховуючи амортизації основних засобів). Норматив розраховується множенням вартості (собівартості) однієї голови на кількість голів, яка передбачена на кінець року по плановому обороту стада, або множенням живої маси тварин на кінець року на планову собівартість центнера живої маси.

Норматив на незавершене виробництво встановлюється в розмірі фактичних витрат звітного року, скорегованих на коефі­цієнт сезонності (в рослинництві приблизно 0,85). Розрахунок ведеться по кожному виду незавершеного виробництва.

Норматив на запаси готової продукції визначається у відсот­ках діленням середніх мінімальних залишків готової продукції на фактично реалізовану продукцію у звітному році. Норматив на пла­новий рік у грошовому виразі розраховується як добуток планового обсягу реалізації продукції на норматив у відносному виразі. Серед­ні мінімальні залишки визначають як середнє арифметичне суми залишків готової продукції по тих місяцях року, в яких вони були меншими від фактичної середньої величини цих залишків.

Норматив по розрахунках із споживачами продукції (робіт, послуг ) підприємства визначають так: спочатку розраховують фактичний середньодобовий обсяг реалізації продукції і середню періодичність надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Перший з цих показників обчислюють діленням обсягу реалізованої продукції за рік на 365, а другий — відно­шенням кількості днів у році до кількості разів надходжень цих коштів протягом року. Множенням першого показника на другий встановлюють суму вилучення коштів господарства в розрахун­ках. Потім визначають норму вилучення коштів у розрахунках як частку від ділення суми вилучення коштів на фактичний обсяг ре­алізації з наступним множенням результату на 100. Звідси норма­тив оборотних коштів по розрахунках із споживачами на плано­вий рік дорівнюватиме добутку планового обсягу реалізації про­дукції на норму вилучення коштів (коефіцієнт).

Нормативи на корми і підстилку доцільно встановлювати в обся­зі їх планової потреби з початку року до одержання врожаю з одно­часним створенням страхового запасу. Зрозуміло, що це мінімальна потреба в такому ресурсі. Як уже зазначалося, залежність сільсько­господарського виробництва від природних умов зумовлює необ­хідність створення значних наднормативних запасів кормів на ви­падок несприятливих погодних умов у майбутньому періоді.

Норматив на насіння і посадковий матеріал визначається, ви­ходячи з планової потреби для посіву ярих культур, збільшеної на страховий фонд (10—15 % загальної потреби).

Розглянутий підхід до нормування оборотного капіталу мож­ливий за відносно стабільних цін, відсутності спаду виробництва і перебоїв у постачанні аграрних підприємств найважливішими матеріальними ресурсами.

В умовах високих темпів інфляції докорінно змінюється так­тика підприємств щодо формування оборотних засобів і їх нор­мування. По-перше, через швидке знецінення готівки аграрним підприємствам вигідно її матеріалізувати у виробничі запаси (пальне, мастила, добрива, отрутохімікати тощо), створюючи як­найбільший наднормативний запас, оскільки втрати від заморо­жування коштів у цих запасах будуть меншими, ніж втрати, що зумовлюються знеціненням готівки внаслідок інфляції. Існує ще одна причина, яка робить такі дії підприємств економічно виправ­даними, — дефіцит на окремі види оборотних фондів промисло­вого походження, насамперед на енергоносії, запасні частини. За існування дефіциту виникає невпевненість аграрних підприємств У можливості придбання цих ресурсів у потрібний момент майбу­тнього періоду. Це штовхає їх на створення наднормативних запа­сів у будь-який час, коли виникає можливість такого придбання (наявність власних коштів і партнера, що може продати дефіцитний ресурс). Зрозуміло, що фактор дефіциту негативно діє на фор­мування виробничих запасів і тоді, коли інфляція відсутня.

По-друге, швидке зростання цін на промислову і сільськогос­подарську продукцію, а також тарифів на роботи і послуги, що надаються аграрним підприємствам, збільшення оплати праці працівників як компенсаційний захід від втрати покупної спро­можності грошової одиниці, інші прояви негативної дії інфляцій­них процесів зумовлюють неможливість установлення обґрун­тованих нормативів оборотних засобів у вартісному виразі, а от­же, і визначення їх сукупного нормативу по підприємству в ці­лому. Тому в умовах інфляції та гіперінфляції нормативи оборот­них засобів виправдано встановлювати лише за тими їх елемен­тами, які можуть бути розраховані в натуральній формі.

Значного поліпшення використання оборотного капіталу мож­на досягти завдяки підвищенню швидкості його обороту. Хоч у сільському господарстві ця швидкість обмежена природними і біологічними факторами, але в аграрних підприємствах є ще ба­гато невикористаних резервів для прискорення кругообігу даного ресурсу. Так, великі резерви прискорення обороту оборотних фондів криються в скороченні періоду виробництва в тваринниц­тві завдяки підвищенню середньодобових приростів тварин на їх дорощуванні і відгодівлі. Наприклад, зі зростанням середньодо­бових приростів свиней з 200 до 350 г період відгодівлі (час ви­робництва) до здавальної маси, скажімо 100 кг, скорочується на 40,2 % (з 16,5 до 9,7 міс). Підвищення середньодобових прирос­тів на дорощуванні і відгодівлі великої рогатої худоби з 400 до 650 г за здавальної живої маси 450 кг дає змогу скоротити час виробництва на 38,5 % (з 26,7 до 16,4 міс).

Важливим фактором підвищення ефективності використання оборот- ного капіталу, прискорення його кругообігу є впровадження у виробництво нових, більш урожайних і скоростиглих сортів сільськогосподарських культур, а також інтенсивних технологій їх вирощування, внесення оптимальних доз мінеральних добрив на фоні органічних за оптимального співвідношення в них NPK. За таких умов не затягується вегетаційний період рослин, відбуваєть­ся їх своєчасне дозрівання, а значить, не порушується нормальний процес кругообігу оборотного капіталу. Прискорити швидкість обо­роту цього ресурсу можна скороченням часу перебування коштів у сфері обігу завдяки розвитку виробничої інфраструктури і впоряд­куванню взаєморозрахунків із заготівельними організаціями та пе­реробними підприємствами, а також постачальниками аграрним підприємствам предметів праці промислового походження.

Одним з найважливіших напрямів поліпшення використання оборотного капіталу є режим економії. Науково-дослідними уста­новами розроблені обґрунтовані нормативи витрачання окремих видів оборотних фондів на одиницю продукції, 1 га, 100 ткм, 100 км пробігу тощо. Порівняння фактичних витрат цих ресурсів з нормативами дає змогу об'єктивно оцінити стан справ з їх ви­користанням, з'ясувати причини, що призвели до перевитрати і вжити заходів для їх усунення.

Ефективного використання оборотного капіталу досягають за умови збалансування джерел його формування — власних і по­зичкових. Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерід­ко не вистачає власних коштів. У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ за умови його повернення в установлені строки з одночас­ною виплатою процентів. Масштаби використання кредиту під­приємством на такі цілі обмежується його платоспроможністю (кредитоспроможністю). За сприятливого зовнішнього середови­ща у джерелах формування оборотного капіталу аграрних під­приємств питома вага кредиту може досягти до 35—40 %, тоді як на кінець 2000 р. цей показник, за відомих причин, становив ли­ше 1,8 %. Про важливість підвищення ролі кредиту у формуванні оборотного капіталу свідчить досвід фермерських господарств США, Німеччини, інших розвинутих країн, де цей параметр та­кож знаходиться близько зазначених меж.

У США, інших країнах з розвинутою ринковою економікою підприємства, організації, що поставляють фермерам корми, доб­рива, отрутохімікати, інші некапітальні ресурси, використовують так званий порядок відкритого рахунку за схемою «3/10 повна ЗО». Ця схема передбачає стимулювання постачальниками покупців якнайшвидше оплачувати рахунки шляхом надання їм знижок за куплену продукцію, але за умови, що вони оплачують її не пізні­ше встановленого терміну — 10 днів з початку періоду кредиту­вання, наприклад з моменту отримання товару чи його відванта­ження. В такому разі покупець одержує знижку 3 % (для фер­мерських господарств вона може становити до 5 %). Якщо ж по­купець оплату здійснює в період з 11-го по 30-й день включно, то ним сплачується повна вартість товару, а при сплаті понад 30-й день, на покупця накладаються штрафні санкції згідно з умовами Контракту.

Дата добавления: 2014-01-07