Та її факторний аналіз

Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу

Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління проце­сом прискорення обороту застосовують низку економічних показ­ників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу. В економічній аграрній літе­ратурі нерідко пропонується розраховувати цей показник відно­шенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу.

Одержаний таким способом економічний показник характери­зує більше віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. У вартість товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не варто було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці —оборотних фондів. Адже амор­тизація є наслідком руху основних засобів, а прибуток безпосе­редньо залежить від продуктивності живої праці, каналів реаліза­ції продукції, її якості, строків продажу тощо. Тому збільшення чи зменшення цих частин вартості продукції не повинно позна­чатися на показнику швидкості обороту оборотного капіталу.

Більш обґрунтовано даний показник можна обчислити ділен­ням виробничих витрат підприємства без амортизації на серед­ньорічну вартість оборотного капіталу. Для визначення швидко­сті обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вар­тість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Матеріальні витрати являють собою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливо для враху­вання специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних фондів — внутрі­шньогосподарський оборот, коли частина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляє до складу вироб­ничих запасів.

Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе еко­номічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьо­му ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство може направити на диверсифікацію вироб­ництва, соціальний розвиток колективу тощо.

Для того щоб мати повніше уявлення про швидкість руху обо­ротного капіталу на виробничій та обіговій стадіях, його серед­ньорічну величину доцільно визначати не тільки відповідно до фактичної наявності цього ресурсу, а і вилучивши з нього над­нормативні запаси кормів, насіння і посадкового матеріалу. Зав­дяки цьому зменшиться знаменник формули визначення коефіцієнта

обороту, а отже, зросте його величина до рівня, який відповідає нормативній забезпеченості підприємства зазначеними видами (елементами) оборотного капіталу сільськогосподарського поход­ження. Але оскільки сільськогосподарське виробництво залежить від природних умов, то підприємства життєво заінтересовані ма­ти підвищений запас цих засобів, тому його створення розгляда­ють як важливу умову їх стабільної роботи. Проте зі збільшенням вказаного запасу зростає і середньорічна вартість оборотних за­собів, а отже, за рахунок цього фактора зменшуватиметься кое­фіцієнт їх обороту. Порівняння цього коефіцієнта, розрахованого за двома описаними методами, дасть змогу зробити правильний висновок про час повного кругообороту авансованого оборотного капіталу.

Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієн­том завантаженості. В практиці аналітичної роботи аграрних підприємств широко використовується показник тривалості од­ного обороту оборотного капіталу у днях (Тоб). Він визначає­ться за формулою:

Тоб = Тп: Коб,

де Тп — тривалість періоду, за який розраховується показник; Коб — коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

По сільськогосподарському виробництву коефіцієнт обороту визначається за наслідками господарського року, тому Тп = 365 днів. Якщо, скажімо, Коб = 1,1, то Тоб становитиме 332 дні. Для порівняння зазначимо, що в переробних виробництвах тривалість одного обороту є значно меншою. Наприклад, у виноробних це­хах цей показник складає лише 60 днів.

Як уже зазначалося, залежно від коефіцієнта обороту оборот­ного капіталу може змінюватися потреба в ньому. За його збіль­шення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з обороту, а за зменшення — виникатиме необхідність в їх додат­ковому залученні для виробництва того самого обсягу продукції. Відносне вивільнення (залучення) оборотного капіталу Вв через зміну коефіцієнта обороту визначається з формули:

Вв = Оо • Д,

де Оо — одноденний оборот оборотного капіталу, який визначає­ться діленням його середньорічної вартості на 365; Д — кількість днів зменшення (збільшення) тривалості одного обороту за рік.

Збільшення вкладень в оборотний капітал є доцільним тоді, ко­ли воно веде до зростання валової продукції випереджаючими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначається показник фондовіддачі діленням валової продукції в порівнянних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу. Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в підприємстві, і навпаки.

В роки інфляції через швидке зростання цін на ресурси показ­ник фондовіддачі, розрахований за валовою продукцією в порів­нянних цінах, не може бути використаний для динамічних зістав­лень, оскільки не відображає реального співвідношення між вкла­деннями підприємств в авансований оборотний капітал і відда­чею від цих вкладень. Тому в цих умовах фондовіддачу оборот­них фондів доцільно визначати через валову продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна — в поточ­них цінах реалізації.

Оборотні фонди в процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробниче споживаються і набувають форми матері­альних витрат, що вклю- чаються в собівартість продукції. Для то­го щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні фонди, визначають показники матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломіст­кості (обернена величина показника матеріаловіддачі).

Між матеріаловіддачею і фондовіддачею оборотних фондів існує тісний зв'язок, оскільки виробниче спожитим оборотним фондам завжди передують відповідні авансовані вкладення в пред­мети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборот­них фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних фондів, помножену на коефі­цієнт їх обороту.

Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість гро­шової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожи­ті оборотні фонди. Цей показник, як і фондовіддачу оборотних фондів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою проду­кцією, оціненою раніше викладеним способом.

На матеріаловіддачу виробництва впливає низка факторів: об­сяг виробництва продукції, натуральна затрата предметів праці (насіння, кормів, пального, мастил, добрив тощо) на виробництво даного обсягу продукції і ціна за одиницю названих ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07