Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види цін у зовнішній торгівлі

Читайте также:
  1. ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ХАРАКТЕРУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО ОБМІНУ ТА РІВНЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
  2. Загальна класифікація функцій та діяльність підприємств оптової торгівлі
  3. Загальна характеристика діяльності підприємств оптової торгівлі
  4. Задачі маркетингу у системі оптової торгівлі
  5. Зовнішній аналіз.
  6. Зовнішній вигляд ділової людини
  7. Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
  8. Необхідність оптової торгівлі та її місце в сфері товарного обігу
  9. Облік товарних запасів в торгівлі
  10. Організація торгівлі готовою продукцією
  11. Поряд з комерційною функцією підприємства (організації) торгівлі здійснюють такі часткові функції, як маркетинг і інновація.



Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визна­чено, що зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарсь­кої діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними як на те­риторії України, так і за її межами.

Знання системи світових та зовнішньоторговельних цін, квалі­фіковане обгрунтування рівня останніх — важлива умова для досяг­нення успіху на зовнішніх ринках, що дасть змогу залучати валюту, розвивати виробництво, покращити стан обігових коштів підприємств, своєчасно сплачувати заробітну плату.

Обгрунтування ціни у зовнішній торгівлі — одне з найбільш складних завдань, що постає перед учасниками зовнішньоекономі­чної діяльності. Від грамотного вирішення цього питання залежать ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, фінансове становище підприємств, об'єднань, акціонерних товариств та ін. Негативні на­слідки занадто високих та економічно необгрунтованих цін імпорту полягають у завищенні внутрішніх цін, накопиченні на складах го­тової і нереалізованої продукції, спаду виробництва, неплатежах за використані ресурси, нестачі обігових коштів і затримці та невиплаті заробітної плати. Згідно з Законом України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, як на території України, так і за її межами.

Якщо експортні ціни не мають економічного обгрунтування, то у випадку надмірної ціни реалізація товару за кордоном не відбудеть­ся, а заниження ціни може призвести до серйозної відповідальності держави за застосування демпінгових цін. Тому науковим підходам до розрахунку зовнішньоторговельних цін необхідно приділяти особ­ливу увагу будь-якому суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.

Перш ніж перейти до особливостей розрахунку цін у зовнішній торгівлі, визначимось з їх номенклатурою.

У зовнішній торгівлі діють такі види цін, яких немає у національ­ному господарстві, а саме: світові, контрактні та зовнішньоторго­вельні, причому вихідною базою та дійовим фактором формування і динаміки зовнішньоторговельних цін є світові ціни.

Світова ціна — це грошове відбиття інтернаціональної вартості товару, реалізованого на світовому ринку, яка складається з націо­нальних вартостей внаслідок конкуренції. Світова ціна формується з урахуванням двох основних принципів: по-перше, вона повинна бути доступною для будь-якого продавця чи покупця, по-друге, має бути показовою для світового товарного співтовариства.

Зовнішньоторговельні операції, ціни яких пропонується вико­ристовувати як світові, повинні здійснюватись на регулярній основі. У зв'язку з цим ціни угод, що мають випадковий, епізодичний ха­рактер, не є показовими. Зовнішньоторговельні операції повинні відбуватися в умовах вільного торгово-політичного режиму, тобто ціни, які обслуговують товарообмін у межах замкнених економічних угруповань, не можуть бути світовими. За рахунок дотацій національ­ним виробникам з боку держави вони можугь бути нижчими (інколи в декілька разів) за ціни інших вагомих постачальників даної про­дукції на світовий ринок, а при застосуванні системи субсидіювання споживачів - вищими за світові.



Ціноутворення на світових ринках має дві характерні риси:

—на світовому ринку складаються відхилення світової ціни від
внутрішніх цін окремих країн. Внутрішня ціна хоч і є одним із суттє­
вих факторів механізму формування ціни світового ринку, проте
більшості випадків не визначає остаточного її рівня;

—на один і той самий товар існує паралельно ряд цін. Значна
кількість цін світової торгівлі зумовлена різними обставинами: транс­
портним фактором, характером торговельної угоди, комерційними
умовами поставок та ін.

На практиці світова ціна виступає як ціна основних продавців та покупців або головних центрів світової торгівлі й установлюється у процесі здійснення значних та регулярних угод у вільно конверто­ваній валюті. Таким чином, з практичних міркувань можна вважати,

що світові ціни — це експортні ціни основних постачальників конк­ретного товару та імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару. Так, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади, на пиломатеріали — ціни Швеції, на хутро — ціни Санкт—Петербурзького та Лондонського аукціонів, на чай — ціни аукціонів у Коломбо, Калькутті та Лондоні, на нафту — експортні ціни країн-членів ОПЕК. Світові ціни на вугілля — це ціни у захід­ноєвропейських портах, на машини та обладнання — ціни переважно європейських, японських та американських виробників.

Якщо стосовно сировинних товарів світову ціну визначають краї­ни - основні постачальники, то щодо готової продукції вирішальну роль відіграють провідні фірми, що виробляють та експортують певні типи та види виробів. Отже, при укладанні угод на продукцію оброб­ної промисловості доводиться аналізувати і використовувати ціни десятків фірм, що виробляють аналогічну продукцію.

Розглянемо особливості класифікації світових цін. До світових цін належать: довідкові (офіційні ціни постачальників), прейску­рантні, біржові, аукціонні, ціни каталогів, проспектів, торгів, про­позицій, фактичних угод та розрахункові ціни.

Довідкові иіни є одними з найбільш вживаних у зовнішньоторговельній практиці. Основна перевага їх з точки зору можливостей використання у розрахунках цін — регулярність публі­кації щодо всіх видів продукції, які реалізуються на світовому ринку. Довідкові ціни мають номінальний (а не реальний) характер і відігра­ють роль лише відправної точки, з якої починається уторгування цін при укладанні угод. У більшості випадків вони являють собою так звані базисні ціни, тобто ціни товарів визначеної кількості і якості в тому чи іншому завчасно визначеному географічному пункті. Ці ціни, як правило, вищі за ціни реальних угод, тому що на практиці розмір знижок з довідкових цін, які надають фірми-експортери конкретним покупцям у процесі переговорів, сягають 15-30 %.

Прейскурантні иіни представляють фірми-експортери у відповідь на запитання імпортерів, надсилаючи їм прейскуранти своєї про­дукції.

Біржові котирування та иіни аукціонів використовуються у світовій торгівлі стосовно широкого кола сировини, товарів мінераль­ного та сільськогосподарського походження. Біржові котирування являють собою ціни спеціально організованого постійно діючого ринку масових якісно однорідних товарів. Сьогодні вони застосову­ються більш ніж для 50 видів сировинних товарів, на які припадає близько 15-20 % від усього експорту країн: зернові, продовольчі, цу­кор, сільськогосподарська непродовольча сировина.

Ціни міжнародних товарних аукціонів — ціни, які діють на спеці­ально організованих на визначений строк і в завчасно обумовлених місцях — ринках публічних торгів за максимально запропонованою ціною на попередньо розглянуту покупцем партію товару (лот). Ціни на аукціонах встановлюються на основі співвідношення попиту та пропозиції, причому головною особливістю їх формування є на­явність у більшості випадків великої кількості покупців та одного чи декількох продавців. Цей вид світових цін поширюється на продук­цію лісового та сільського господарства, рибальства, на хутряні то­вари, торгівлю чаєм, коштовними каменями, речами старовини та мистецтва.

Різновидом цін міжнародних товарних аукціонів є так звані ф 'ю-черсні ціни. Як засвідчує практика, на сучасних західних біржах за один день укладаються мільйони ф'ючерсних контрактів на постав­ку товарів із зазначенням ф'ючерсних цін. Ф'ючерсні ціни не зазна­ють суттєвих змін і вигідні покупцям за умов інфляції.

Ціни торгів — ціни, які існують у торгівлі, що заснована на ви­дачі замовлень на поставку товарів, заздалегідь оголошених у спеці­альному документі (тендері) за умов, що передбачають залучення до певного строку на принципах конкуренції пропозицій від кількох виробників з метою забезпечення найвигідніших умов угоди для її організаторів. Відмінною рисою такої форми торгівлі є наявність кількох продавців (оферентів) та одного покупця, який з цих пропо­зицій вибирає найвигіднішу, в тому числі й за ціною. Міжнародні тор­ги проводяться з технічно складної та капіталомісткої продукції ма­шинобудування з яскраво вираженими індивідуальними характери­стиками. Ціни торгів охоплюють близько третини всіх експортних цін на машини та обладнання. Крім того, на торгах оцінюється буді­вництво промислових підприємств, мостів, залізничних та автомобільних шляхів, трубопроводів, портових та комунальних спо­руд, електростанцій, а також ліцензії та різні інженерно-консуль­таційні послуги. Виграти тендер для постачальника є дуже престиж­ним, оскільки на торгах складається високий рівень конкуренції се­ред покупців, і ціни за цих умов на порівняльні види товарів та послуг, як правило, нижчі, ніж ціни на аналогічну продукцію, яка реалізується за звичайними комерційними контрактами, але при цьому виробник отримує додаткове підтвердження якості своєї про­дукції.

Піни фактичних угод — ціни, які віддзеркалюють конкретні умо­ви реалізації товару і є найвагомішим критерієм для визначення рівня цін у контракті. Порівняння цін фактичних угод з довідковими дає можливість якнайправильніше встановити рівень ціни у контракті.

Ніни пропозииій великих фірм більш-менш показові порівняно з цінами фактичних угод, головним чином тому, що вони мають, по суті, характер довідкових, оскільки початкові ціни внаслідок утор-гування при укладанні угод звичайно знижуються на 10-15 %. Відмінність їх від цін, що містяться у прейскурантах та каталогах фірм, полягає в тому, що вони значною мірою орієнтовані на конк­ретного покупця, а їх публікація не має регулярного характеру.

Розрахункові иіни приймаються у тих випадках, коли відсутня необхідна інформація, на підставі якої може бути здійснене обгрун­тування зовнішньоторговельної ціни для конкретної угоди. Розра­хунок цін здійснюється на основі даних регулярних публікацій. Ці дані містять індекси експортних та імпортних цін стосовно широко­го кола товарів та товарних груп. Індекси зовнішньоторговельних цін застосовуються для аналізу основних тенденцій цін на окремі товари, дослідження сучасної та довгострокової кон'юнктури рин­ку, а також для оцінки рівня цін на конкретну дату за відсутності абсолютних значень.

Різновидом розрахункових цін є середньостатистичні експортні та імпортні ціни. Вони більш показові, ніж довідкові ціни, проте відображають не стільки ціни конкретних фактично здійснених ек­спортно-імпортних угод, скільки експорт та імпорт за відповідний період часу. Використання середньостатистичних зовнішньоторго­вельних цін допустиме лише щодо однорідної технічно нескладної продукції, якісні характеристики якої визначаються невеликою кількістю параметрів (сировина, напівфабрикати, прості види об­ладнання).

У цілому жоден із наведених показників не може бути визнаним універсальним носієм усієї необхідної цінової інформації, що по­вністю відображає процес формування та змінювання цін світового ринку, тому для розрахунку цін зовнішньоторговельних контрактів необхідно використовувати їх у комплексі. Формування світової ціни, на яку орієнтуються при укладанні зовнішньоторговельних угод, має певні особливості, зокрема, при вирішенні питання про ціну на окремі товарні групи продукції на світовому ринку. З огляду на локальне розміщення джерел сировини, географічну визначеність їх стосовно сировини ця проблема вирішується простіше, ніж щодо готової продукції. Крім того, слід також враховувати, що застосу­вання розглянутих вище видів світових цін пов'язане з практикою умов поставок (РАС, РОВ, РОК, СІР, КАР тощо), на рівень світо­вих цін впливає багато факторів: власні витрати, ціни конкурентів, еластичність споживчого попиту, реакція оптовиків, вплив марке­тингових зусиль, втручання держави та ін.

 

Контрактна ціна— ціна, зафіксована в контракті на момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту. Контрактна ціна є ціною реальних угод і дає найвірогідні-шу інформацію щодо цін, через це вона, як правило, є комерційною таємницею. Ціна контракту встановлюється у валюті держави-екс-портера, імпортера або у валюті третьої держави. Класифікація кон­трактних цін була розглянута у попередніх темах.

Зовнішньоторговельна ціна— ціна на експортні та імпортні това­ри, яка встановлюється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару. Проте ціна контракту в багатьох випадках не збігається з ціною, яку покупець сплачує продавцеві при його вико­нанні. Це пояснюється умовами обліку витрат, пов'язаних із транс­портуванням товарів від виробника до кордону і від кордону до спо­живача. Формування зовнішньоторговельних цін має свою специфі­ку, яка залежить від їх видів.

У практиці зовнішньої торгівлі використовується безліч видів цін, пов'язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу. Для їх визначення існують спеціальні додатки, які необхідно засто­совувати, щоб уникнути плутанини, що може призвести до великих збитків. Розрізняють такі зовнішньоторговельні ціни:

—базисну, яка використовується для визначення сорту або якості
товару; її узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем;
вона є початковою для визначення ціни фактично поставленого то­
вару, коли якості останнього відрізняються від тих, що обумовлені у
контракті;

—фактурну (купівлі-продажу), що визначається умовами постав­
ки, зазначеними у контракті; для стислості фактурну ціну познача­
ють таким чином: «СІР», «РОВ», «РОК.» або «франко».

Крім базисних та фактурних цін, у зовнішній торгівлі також використовуються монопольні, номінальні, оптові, роздрібні, рин­кові, довідкові та інші види цін.





Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 266; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.92.141.211
Генерация страницы за: 0.011 сек.