Методи регулювання ЗТП

Економічні (тарифні та нетарифні) Не економічні (не тарифні)

Економічні:

1. Тарифні:

Мито – сума плати за перетинання тваром кордону

Тариф – норма нарахування мита

• Адвалерний – відсоток від вартості товару
• Специфічний – в залежності від постачальників
• Альтернативний
• Комбінований

За розміром мито:

• Одноколонне
• Двоколонне
• Багато колонне

Закономірності тарифів

• Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи
• Тарифи розрізняють в залежності від ступення обробки товару:

- Сировина – без мита

- Напівфабрикат – помірне мито

- Готові вироби – високі, особливо на товари не першої необхідності.

Приклад: ЄС сировина – 1%, напівфабрикати – 5%, готові вироби – 16%, водка – 25%, ікра – 30%.

Всі тарифи за звичай багато колонні.

В світі існує система приферецій:

1. загальна система – тим, що розвиваються

2. глобальна система – це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.

В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг

Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:

+ споживачі

- вітчизняні товаровиробники

Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі, який = ставка тарифу х вартість імпорту. Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:

• в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;
• як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;
• як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;

2. Компенсаційні збори (обмеження імпорту країни)

Їх розмір не фіксується, він змінюється від зміни світових і внутрішніх цін.

Ціна внутр. – Ціна світ

3. Антидемпінгові збори. Демпінг:

• Розбійний (тимчасовий) витиск конкурентів – заборонений.
• Постійний (необмежений в часі) – в 70рр. Японія входила на ринки.
• Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)

Сутність антидемпінгової процедури.

В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставлєються показники і утверджуються результати

4. Дискримінація імпорту. Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.

5. Економічні методи стимулювання експорту:

• пряме фінансування експорту виробництва
• не пряме фінансування експорту виробництва: держава датує – банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низькою відсотковою ставкою кредити виробникам певного виду продукції
• зниження податкової ставки з експортерів
• кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), „зв’язаний кредит”
• страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)

Не економічні методи:

1. адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)

1. кількісні:

§ ліцензування –система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів

§ квотування – визначення кількості товарів, що може дити експортовано/імпортовано

§ контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)

§ імпортні заборонні списки

1. Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.

МЕВ у сфері послуг

1. Ринок, послуг, його масштаби, значення, структура

2. Міжнародна торгівля ліцензіями. Захист інтелектуальної власноті

3. Товарні знаки і регулювання умов їх використання

4. Україна на міжнародному ринку послуг.

Дата добавления: 2014-01-11