Ринок, послуг, його масштаби, значення, структура

Послуга – це споживча вартість, що не має речової форми. Масштаби світового ринку ослуг – $4 трильйони, в тому числі більше $2 трильйонів – це ринок ліцензій.

За структурою ринок послуг:

- ¼ - транспорт

- ¼ - туризм

- ½ - інші

На розвинені кркраїни припадає 90% експорту і 80% імпорту.

Осноні суб’єкти-виробники – ТНК, їх філії, тому що:

- послуги не можуть збеігатися

- їх виробництво і споживання співпадають за часом

- вони не відчутні

Послуги стимулюють експорт товарів і навпаки.

Класифікація послуг:

§ традиційні (транспорт, зв’язок, страхування) і відносно нові (консалтинг, інженірінг)

§ МВФ:

- транспорт (пасажирський і вантажний)

- поїздки (ділові особисті, туризм)

- зв’язок

- будівництво

- стахування

- фінансові послуги

- комп’ютерні і інформаційні послуги

- ліцензійні послуги, реклама

§ бізнес послуги:

- юридичні, маркетингові, посередницькі, консультаційні, (з питань економіки і управління – це консалтінг, перевірка фінансового стаеовища; кваліфікація кадрів – тренінг)

- особисті, культурні, рекреаційні, послуги;

- урядові послуги. Послуги держав.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), так класифікує послуги:

- факторні послуги – це ті, які пов’язані з рухом факторів виробництва.

- Не факторні послуги – всі інші.

В залежності від того який механізм здійснення послуг МБРР класифікує (можуть вимагати):

- мобільності покупця – тобто покупець країни А їде до країни Б.

- мобільність продавця – продавець країни А переміщається до покупця країни Б.

- одночасно мобільність і покупця і продавця.

2. Міжнародна торгівля ліцензіями. Захист інтелектуальної власноті

Ринок „невидимої торгівлі” включає у себе ринок ліцензій. Центральне місце в „невидимій торгівлі” займає ринок технологій = $2 трильйонів

Суб’єкти:

• 40% США
• 30% Японія
• 10 % ФРН
• Росія менше 1%

технологія – це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом

Міжнародна передача технологій – це міждержане переміщення наково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.

Трансфер технологій існує у:

• високому сенсі – це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.
• у широкому плані – все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.

Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин. Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):

а) нерівномірність розвитку країн

б) монополізація НТП крупними компаніями.

Форми продажу технологій:

1. Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання ябо розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін

Система видачі патента:

- явочна

- перевірочна

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.

Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується, то товарний знак реєструється в країні імпорту.

2. COPYRIGHT – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео твору на показ та відтворення своєї роботи.

Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності (крім copyright). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.

Форми передачі технологій:

- патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патента покупця.

- Продаж ліцензії (ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.

- Система „ноу хау” – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.

- Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.

- Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчазер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.

Ліцензії бувають:

- Чисті (вони самі є предметом угоди)

- Супутні або супроводні – передаються в складі загального договору про постачання.

Ліцензійні угоди:

- про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території

- Виключна ліцензія. Ліцензіар мже продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.

- Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.

Форми здійснення платежів:

1. паутальний – одноразовий

2. Роялті – платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.

3. Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах „cost-plus”.

4. Змішана:

3. Товарні знаки і регулювання умов їх використання

Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. В усіх країнах товарний знак має правову охорону, яка діє:

§ З моменту реєстрації

§ Система фактичного використання, тобто підлягає захисту знак той фірми, яка використала його першою, а вже потім реєструється

За засобом використання товарний знак буває:

• Словесні
• Зображувальні
• Об’ємні
• Комбіновані

Товарний знак має впливати психологічно для чого наймають спеціалістів. Передача товарного знака здійснюється двома основними шляхами:

• Ліцензійна угода
• Франчайзінг

Реєстрація товарного знака за кордоном здійснюється шляхом подання заявки в міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власноті. Проблема: товарний знак поступово перетворюється в „загальноуживане слово”.

4. Україна на міжнародному ринку послуг.

Експорт послуг в Україні – 4,2 млрд.$, Імпорт – 1,45 млрд.$. Покриваємо за рахунок сальдо платіжного балансу.

Структура експорту:

- транспорт 82,7%

- інші: зв’язок 1,9%

Структура імпорту:

- транспорт 22,3%

- державні послуги 35,8%

- ділові, професійні 12,2%

- зв’язок 6,3%

МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ВИРОБНИЧЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

1. Міжнародний рух капіталу

2. ТНК: сутність, види, значення.

3. Спільні підприємства, їх форми

4. Вільні економічні зони (ВЕЗ), їх класифікація і особливості функціонування.

1. Міжнародний рух капіталу

Рух капіталу – переміщування закордонної вартості в грошовій або товарній формі в цілях систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічного (політичного) результату. Масово почалося в кінці ХІХ – ХХ ст..

Зв’язок між вивозом капіталу і міжнародним трансфером технологій:.

1. Міжнародний рух капіталу заміщує міжнародний трансфер технологій у випадках, коли її причинами є різниця в забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо країна капіталонадлишкова, то вона експортує капітал при цьому капітал вкладає вкладає в організацію виробництва в інших країнах. Це сутстітуція (заміна) експорту.

2. Рух капіталу доповнює міжнародних трансфер технологій. Якщо в основі експорту лежать абсолютні переваги або технологічна різниця, то до країни-еспортера, то до країни експортера можуть надходити додаткові капітали.

3. Прихід капіталу може доповнювати можливості імпорту товарів.

Леон Вальтрас (Швейцарський економіст) – правило Вальраса: ІМ = Ек + ЧПА + ЧПП

Чисті продажі активів (ЧПА) – різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них.

Чисті платежі процентів (ЧПП) – різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону і виплачених іноземцям.

Форми руху капіталу:

Прямі закордонні інвестиції – наші підприємці вкладають за кордон. Прямі іноземні інвестиції – іноземці вкладають у нашу державу. Прямі інвестиції – інвестиції, які надають право контролю над діяльністю підприємства. За законодавством України це інвестиції, що становлять 50 і більше % від установленого капіталу фірми.За міжнародною статистикою прямі інвестиції – це інвестиції що становлять 10 і більше % від уставного фонду. Портфельні інвестиції – не дають права контролю над діяльністю підприємства.

Наслідки руху капіталу для країн базування (звідки йде капітал):

1. Шлях реалізації компаніями технологічного лідерства
2. Можливість використання дешевої робочої сили
3. Поширення свого ринку
4. Неможливість повного використання своїх потужностей всередині країни
5. Для самої країни:
• збільшення пасиву платіжного балансу
• % прибутку ідуть в інші платіжного балансу
• можливість політичного і економічного впливу на інші країни.

Для країн приймаючих:

1. Можливість запозичення нової технології, досвіду;

2. Можливість зменшення витрат виробництва, збільшення об’ємів виробництва, об’ємів експорту, конкурентноспроможності продукції, зайнятості,...

3. підвищення наповненості внутрішнього ринку, поширення для споживача можливостей вибору продукції.

4. для самої країни (бюджет):

- збільшення податків в бюджет

- сам капітал іде в актив платіжного балансу

- % і частина прибутку в пасив платіжного балансу.

5. поширються можливості реінвестицій

Державна підтримка:

- надання державних гарантій

- страхування прямих закордонних інвестицій

- урегулювання інвестиційних зборів

- відмова від подвійного оподаткування

- адміністративна і дипломатична підтримка

Об’єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об’ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р – $2,8 млрд., на 01.07.2005р. – $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.

Основні сучасні тенденції в русі капіталу:

1. зростання об’ємів в основному за рахунок взаємного обміну
2. рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним
3. Прямі іноземні інвестиції пов’язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній

Найбільші об’єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.

Структура вкладу капіталу:

В Україні в основному вкладають в:

1) харчова і тютюнова 15,5%

2) торгівля 15%

3) фінанси 9%

4) енергетика 9%

5) транспорт і зв’язок 7,8%

6) машинобудування 8% на 2004р.

Основні форм залучення:

1. гроші 62%

2. майно 29,4%

3. цінні папери

4. інші

Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:

1. США – 13,8%
2. Кіпр – 13,5%
3. Великобританія – 10,7%
4. Німеччина – 7,6%
5. Нідерланди – 6,6%
6. Віргінські острови – 6,5%
7. Російська федерація – 5,5%
8. Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.

В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд.$

2. ТНК: сутність, види, значення

ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка насьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.

Міжнародна компанія – компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:

1. міжнаціональна компанія – компанія, що діє на основі об’єднання капіталів декількох країн.
2. Транснаціональні компанії – національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.

ТНК за критеріями ЄБРР:

1. капітал не менше 1 млрд.$.
2. свої підприємства не менше 20 карїн світу
3. таких компаній коло 1000

об’єми продажів закордоних дочірніх компаній становив 13 мтрилбйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК пиходться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі.Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.

В 1998 – злиття Chrisler і Даймлер Бенз

В 1999 – Ford+Volvo+33% Nissan

Характерні риси ТНК:

- розвинута закордонна мережа

- значна інтенсивність внутрішньокопоративної торгівлі

- відносна незалежність в прийнятті операційних рішень

- мобільність кадрів

- використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи

За організацією: вертикальні і горизонтальні

1. вертикальні – філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів,материнські компанії
2. горизонтальні – філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.

Приймаюча країна:

Позитив

- отримує нові технології

- росте об’єм виробництва, зайнятості

Негатив

- значна частина прибутку вивозиться

- можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін

- можливість політичного тиску

Країна базування:

Позитив:

- приок прибутків, поповнення держаного бюджету

- можливість розповсюдження економічного впливу

Негатив

- вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу

3. Спільні підприємства, їх форми

Спільні підприємства – господарсько самостійні організації підприємницька діяльність яких здійснюється на базі загальної власності партнерів з різних країн їх учасники фірми, компанії – юридичної особи.Створюється вони згідно з місцевим законодавством. СП можуть створювати дочерні фірми.

Цілі і переваги СП:

1. зниження ризику (можливість диверсифікувати структуру тощо)
2. економія витрат за рахунок росту об’єму виробництва і через використання відносних переваг кожного партнера
3. обмін технологіями
4. усунення конкуренції
5. подолання державних торгових і інвестиційних бар’єрів, бо СП може діяти як місцева юридична особа
6. сприяння міжнародноній експансії фірм що не мають достатньо власного досвіду
7. переваги доступу до ресурсів (сировини, дешевої робочої сили тощо)

За законодавством України можливі такі форми СП:

1. Обмін технологіями і послугами з Наступним Розподілом програм випуску і реалізації товарів
2. Концесія – це угода яка укладається державою з приватними підприємцями для експлуатації, розробки природних ресурсів
3. Консорціум – це тимчасова угода про виробничу збутову кооперацію між кількома підприємствами для здійснення крупного проекту. Управління централізоване.
4. Акціонерні об’днання
5. Спільні підприємства
6. Міжнародні економічні організації
7. Асоціації ділового співробітництва

4. Вілні економічні зони

Вільні економічні зони – це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.

Цілі

• Створення: притягнення іноземного капіталу
• Прискорення розвитку регіону
• Освоєння його ресурсів
• Збільшення експортного потенціалу і імпорт-заміщуючого виробництва
• Придбання досвіду хозяйнування
• Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу
• Створення інфраструктуру зовнішньо-економічних зв’язків

Види пільг:

3) зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)

4) фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)

5) фіскальні (податкові пільги – податок на прибуток)

6) адміністративні (режим вв’їзду/виїзду працівників)

Зони вільної торівлі – найбільш типові:

§ зовнішньо-торгівельні (порти, аеропорти, вокзали, прикордонні)

§ зони експортного виробництва (експорт)

§ фунціональні (галузеві): „технологічні парки”, туристично-рекреаційні, зони страхових і банковських послуг, імпортно-промислові(офшорні)

Офшори – це зони де діють пільгові умови оподаткування

- комплексні зони

Україна. ВРУ приймає закон. Найперша „Сиваш”. 24 – вільні економічні зони.

Тема: Міжнародна міграція робочої сили

1. ММРС: причини, форми соціально-економічні наслідки

2. Світовий ринок робочої сили, його структура, джерела, тенденції.

3. Регулювання трудової міграції.

4. Проблеми міграції робочої сили для України.

1. ММРС: причини, форми соціально-економічні наслідки

Міграція робочої сили – це її переміщення через кордон в пошуках кращих умов праці і життя. Це важливий сегмент інтернаціонального ринку. Одночасно це форма відносного перенаселення.

Міграція – рух робочої сили.

Еміграція – виїзд робочої сили за кордон.

Іміграція – вв’їзд в країну робочої сили.

Рееміграція – повернення емігрантів.

Причини міграції робочої сили:

1. Незадоволення умовами життя і праці.
2. Не рівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу.

Стимулюють:

1. Зростання витрат на підготовку робочої сили, робітничий рух, змушують шукати дешеву іноземну робочу силу.
2. Хронічне масове безробіття
3. Інтеграція (полегшує).
4. Не економічні фактори (культурні, правові, екологічні)

Форми (Види):

1. Від тривалості
• потійна (безповоротна) – промислові;
• тимчасові – спеціалісти робітник;
• сезонна – агро перенаселення, розвиток туризму, рекреаційні комплекси;
2. Від характеру переміщення і правового статусу мігрантів

- легальна – не легальна;

- добровільна – примусова;

1. Міграція в прикордонних межах (фронтальєри);
2. Еміграція без виїзду (на іноземну компанію);
3. Відтік умів;
4. Еміграція високо кваліфікованих робітників науковців;

Наслідки міграції:

1. Вплив на ринок праці:

Країна імміграції:

Виграють підприємці від додаткової робочої сили, зниження робочої праці; Покупці – купляють дешеві товари.

Програють – місцеві виробники

Країна еміграції:

виграють - місцеві виробники, збільшується заробітна плата;
втрачають - наймачи і покупці, споживачи.

Вцілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна еміграції втрачає

1. Наслідки для державних фінансів:

Мігранти не платят податки в своїй країні, але в приймаючій країні вони користуються суспільними блага. В країні еміграції вони втрачають всі ці блага. В цій ситуація втрачає більше країна еіграції, в виді податків. Чистий тягар для країни приймаючої – це політичні біженці.

1. Неринкові наслідки:
• міграція талантів;
• Перенаселеність;
• Соціальні непорозуміння.

2. Світовий ринок робочої сили

Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов’язаних з переміщення робочої сили між країнами.

Принципи його формування:

1. Визнасенна особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.
2. Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.
3. Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.

Функції СРРC:

1. Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили
2. порівння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.
3. Розподіл робочої или між секторами світового господарства між країнами і регіонами.
4. Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.
   
   

Елементи міжнародного ринку робочої сили

1. Пропозиція – кількість робочої сили, шо є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.

Джерела:

- зайняті, що шукають роботу

- безробітні

- робоча сила, що формується

- біженці

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

· некваліфікована робоча сила

· кваліфіковані робітники

· висококваліфіковані спеціалісти (з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)

2. Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі

Фактори, що визначаюь об’єм попиту:

• Зменшення чисельності населення;
• Зменшення питомої ваги працездатних
• Дисбаланс в професійній структурі робочої сили
• Збільшення витрат на освіту

3. Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку

• Між продавцями робочої сили
• Між продавцями та покупцями
• Між покупцями

4. Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.

Фактори, що впливають на ціну:

• Конкуренція
• Співвідношення попиту і пропозиції
• Зміни вартості обочої сили
• Структура робочої сили
• Інтеграція формування „других економік”
• Державне регулювання рівня заробітної плати
• Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)

Тенденції ринку робочої сили:

• Стабілізувались потоки робочої сили

Це обумовлено:

- зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються

- зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили

- безробіття в розвинутих країнах

- масштаби міграції

Міжнародна організаціяя міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.

• Визначились основні центри притягування робочої сили

- США, зах. Європа

- Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венисуелла;

- Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малазія, Тайланд

3. Регулювання трудової міграції.

Почалося в 30-х рр.. ХІХ ст. в роки Великої депресії

Особливості регулювання:

1) Іміграція не регулюється (тільки в соціалістичних країнах)

2) Іміграція в 30-х рр. ХІХ ст.. За методом квотування. Зараз політичні імігранти приймаються, інші: існують системи адміністративних, організаційно-правових, економічних важелів (селективно-заборонний принцип використання)

Норми і вимоги регулювання іміграції:

· Якісні вимоги до іноземної робочої сили

· Додаткові професійні вимоги

· Віковий ценз

· Стан здоров’я

· Обмеження особистого характеру (осуджені)

· Пряме квотування за професією

· Економічні методи (певна сума грошей)

· Тимчасові обмеження

· Пряма заборона роботи іноземців в галузі.

· Національно-географічні пріоритети

· Жорсткі санкції для мігрантів-нелегалів (штрафи, депортація, кримінальна відповідальність)

· Процедури дозволу на проживання

4. Проблема міграції робочої сили для України

Офіційна статистика – 2 млн. громадян

Не офіційно – 7 млн. громадян (Н. Карпачова)

Еміграція:

• В основному в 90-х рр. втікали у зв’язку з розбалансованістю економіки, наслідком було приховане безробіття.
• Якщо економіка буде розвиватися такими же темпами, то повернення цих емігрантів практично не можливе.
• Інтенсивний рост економіки може сприяти поверненню робочої сили
• 2004р. – Аргентина, Великобританія, Канада, ФРН, Польща, Росія – 3 млн. чол., США – 500 тис. Чол..
• Мігранти інвестують в Україну 19 млрд.$ на рік, 1,5 млрд.$ на місяць – грошові перекази.

Організації з міграції в Україні:

• Державний комітет по справам націоналізації та міграції
• Державна митниця
• Міністерство праці
• Держкомкордон

З приводу емігрантів допомога: укладання угод про нормальні умови праці з приймаючими країнами.

Імігранти: Україна – країна ЄС, угода реадмісії, щодо повернення робочої сили в країну з якої вони приїхали.

Міжнародні валютно-фінансові відносини

1. Світова валютна система, сутність і основні елементи
2. Види валютного курсу. Конвертованість валюти.
3. Валютні ринки: сутність види операцій
4. Організація міжнародних валютних розрахунків.
5. Платіжний баланс його структура.
6. Торгівля золотом і іншими валютними цінностями.

1. Світова валютна система, сутність і основні елементи.

Валюта – 1) грошова одиниця країни;

2) грошові знаки іноземних держав

3) наднаціональні розрахункові одиниці, платіжні засоби (ЕКЮ, СДР, ЄВРО)

Ліквідність валюти – мобільність ресурсів їх рухомість платежа по міжнародним обов’язкам. Ліквідні засоби – це готівка ВКВ, цінні папери в ВКВ, золото.

Ступінь ліквідності країни = сумма ліквідних засобів / сумма обов’язкіів

Євро валюта – це конвертована валюта країни яка переведена на рахунки Європейських банків і використовується їми для опрераацій в усіх країнах. Євро ринок Азіяринок, Американо ринок.

Валютна система є:

1. національна валютна система

2. міжнародна валютна система

§ світова валютна система

§ колективна валютна система (ЄС)

Національна валютна система: заснована на національному законодавстві і на нормах міжнародного права. ЇЇ елементи:

§ національна валютна одиниця

§ режим валютного курсу

§ умови конвертації валюти

§ навність/відсутність валютних обмежень

§ порядок міжнародних розрахунків

§ система управління золото-валютними резервами

§ система національних установ які виконують ці функції

Світова валютна система – це:

1. Організація міжнародних валютних відносин в відповідності з міжнародними угодами. Вся сукупність національних, колективних валют.

2. Режим обміну валют, режим міжнародних розрахунків валюти і інших ліквідних засобів

3. Міжнародні установи, які регулюють валютно-кредитні відносини.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин пов’язаних з функціонуванням єдиних грошей як світових, проведенням валютних операцій суб’єктами різних країн.

Міжнародні фінансові і кредитні відносини – це сукупність економічних відносин зв’язаних з рухом капіталу на світових кредитних і фінансових ринках.

Взв’язку з цим існують:

- валютні ринки – операції купівлі-продажу іноземної валюти.

- фінансові ринки – це купівля-продаж цінних паперів і купівля продаж валютно фінансових ризиків.

- кредитні ринки – це ринок грошей (короткострокові депозитно-позичкові операції) та ринок капіталу (це середньо і довгострокові кредити а також ЄВРО кредити.

Ці ринки складаються з національних регіональних ринків і концентруються, як правило в світових фінансових центрах: Нью Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт на Майні, Париж, Гон-конг, Сінгапур.

Світова валютна система – це сукупність норм організації міжнародних розрахунків.

Етапи світової валютної системи:

1) система золотого стандарту (1867р. – Паризька конференція). Основні риси:

§ золотий стандарт.

§ всі валюти мали золотий вміст в залежності від чого і складався паритет між ними.
Тройська унція = 31,1 гр. Унція = 28 гр.

§ Вільний рух золота.

§ Плаваючи курси.

Етапи золотого стандарту:

a) золото-монетний стандарт.

b) Золото-зливковий стандарт (зливок = 12 кг.).

c) Золото-валютний (золото-девізний).

2) Генуезька валютна система1922р.

§ світові гроші – золото, девізи (іноземна валюта).

§ золотий паритет сберігається, але конвертація золота здійснюється не лише безпосередньо, я й через іноземну валюту.

§ Курси валюти плаваючи.

§ Активна політика держави в валютному регулюванні.

3) Бреттон-Вудська система 1944р. (засновник Кейнс).

§ світові гроші - $.

§ курс валют фіксований до золота.

§ фіксований курс валют однин до одного.

§ Фіксована ціна золота ($35 = 1 т.у.)

§ Центральні банки повинні були підтримувати стабільний курс власних валют шляхом валютних інтервенцій.

4) Ямайська валютна система 1976р.:

§ здійснилась де монетизація золота (золото втрачає функцію грошей), відміна офіційного золотого паритету

§ відмова від фіксованої ціни золота.

§ Курси валют формуються попиту і пропозиції тому вони плаваючі.

§ Основні засоби міжнародних розрахунків це вільно-конвертовані валюти. Єнад національні валюти: €, СПЗ [SDR] (спеціальні права запозичення) – це валюта, яку використовує міжнародний валютний фонд.

§ Країна сама обирає режим валютного курсу, але не може виражати його через золот.

§ МВФ стежить за політикою країн в сфері валютних курсів

1979р. – формується Європейська валютна система, ЕКЮ – безготівкова основна валюта.

1992р. – приймається рішення про створення Європейського валютного союзу.

Коефіцієнт інтернаціоналізації валюти = доля валюти в світовій торгівлі / питома вага країна в світовому експорті.

$ = 4, € = 1, YEN = 1,1

2. Види валютного курсу. Конвертованість валюти

Курс валюти – ціна однієї валюти виажена в іншій валюті. Котирування – це визначенний урядом (банком) ціни інзомної валути в національній при цьому вказується курс купівлі і продажу. Котировка буває: пряма – це вираз іноземної валюти в національній, не пряма – це вираз одиниці національної валюти в іноземній валюті.

Курс валюти:

- Фіксований – чітко затверджений курс (тоталітарні країни);

- Плаваючий – який змінюється в залежності від попиту і пропозиції при чому плаваючий курс буває:

a) стихійно плаваючий;

b) оргназовано плаваючий;

Купівельна спроможність – це сукупність товарів і послуг, які можна отримати за національну валюту

Фактори, які впливають на курс валюти:

1. Стан платіжного балансу країни по поточним операціям.
2. Збільшення експорту приводить до збільшення курсу валюти країни, а збільшення імпорту навпаки.
3. Ставка проценту на ринку капіталів. ЇЇ збільшення приводить до збільшення курсу валюти даної країни.
4. Динаміка цін в країні. Їх збільшення призводить до зниження курсу валюти.
5. По товарний курс. = біржова ціна в гривнях / світова ціна в $.

Види курсів валют в залежності від характеру операцій на валютних біржах:

3. SPOT –курс по короткостроковім операціям до 48 годин

4. forward – по операціям „на строк” строкові

5. SWOP – це операція як комбінація із SPOT & forward.

Конвертація – це її оборотність, здатність до обміну на інші валюти.

Ступіні конвертації:

1. Повна конвертація, вільно конвертована валюта – відсутність обмежень по всім операціям, як по поточним, так і по капітальним. Нема повністю конвертованих валют.

Умови конвертації:

• розвинута ринкова економіка
• внутрішній валютний ринок
• відсутніст валютних обмежень
• котирування курсу валюти в відповідності з попитом і пропозицією.
1. Капітальна конвертація – конвертація по операціям пов’язаних з рухом капіталу і Середньо і довгострокових кредитів.
2. Поточна – пов’язана з поточними операціями.
3. Часткова – в країні є деякі обмеження.
4. Замкнута валюта – та що не ковертується, валюта в замкнутих економічних системах
5. конвертація зовнішня – для не резидентів
6. конвертація внутрішня – тільки для резидентів.

Девальвація – зниження курсу національної валюти. Ревальвація – це збільшення курсу національної валюти. Регулюються ці процеси валютною політикою:

1. Маніпулювання офіційними резервами (надлишки валюти скуповуються, а якщо викидаються на ринок – валютна інтервенція)
2. Контроль над торговими і фінансовими потоками: стримання і стимулювання експорту.
3. Валютний контроль у виді раціонування: Держава (Нац. Банк) держава скуповує нац валюту у власних експортерів потім її розподіляє (раціонує) між експортерами.
4. Вплив на банківський відсоток.

3. Валютні ринки: сутність види операцій

Валютний ринок – ринок валютних операцій з купівлі, обміну і продажу валюти

Функції валютного ринку:

1) обслуговування міжнародного обороту товарів

2) захист від валютних ризиків, створення можливостей реалізації цілей грошово-кредитної політики урядів;

3) формування валютного курсу

Основні тенденції ринку:

1) посилення інтернаціоналізації;

2) зростання кількості і об’єму спекулятивних і арбітражних операцій;

3) прискорення операцій

Види валютних ринків:

1. За об’ємом та характером опеацій:

· Глобальні

· Регіональні (операції з визначеним колом валют)

· Внутрішній ринок – операції банків по валютному обслуговуванню клієнтів;

1. Валютні обмеження:

· Вільні

· Не вільні

1. По суб’єктам:

· Міжбанківські

· Клієнтські

Основні валютні операції і сегменти ринку:

1. Ринок SPOT – 65% від усього обсягу валюти. Основний інструмент – канали системи SWIFT (спілка всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій)
2. Форвардний ринок – строковий ринок (ринок операцій на поставку валюти на строк 3 і більше днів). Учасники: банки, компанії, біржі. В цих угодах курс валюти відрізняється на величину знижки або більше на величину надбавки (маржа).
   Форвардний валютний контракт – обов’язкова для виконання угода між суб’єктами по купівлі-продажу в майбутньому в певний день, визначену суму валюти.
3. Ринок SWOP – комбінація валют SPOT і FORWARD
   REPORT – продаж валюти на умовах SPOT і купівля на умовах FORWARD.
   DEPORT – купівля валюти на умовах SPOT і продаж на умовах FORWARD.
   Ф’ючерс – типова (стандартна) операція на поставку визначеної суми валюти у визначений строк курс валюти визначається в день укладання угоди.
   Порівняно з форвардною операцією: ф’ючерс – стандартний контракт, - укладається між клієнтом і розрахунковою палатою біржі..
4. Опціон – стандартний контракт дає право його володарю купити/продати визначену суму валюти по фіксованій ціні на момент угоди, в майбутньому

Ф’ючерс, опціон – деривативи (похідні документи). Хеджування – страхування.

1. Організація міжнародних валютних розрахунків

Система міжнародних розрахунків – система організації і регулювання, грошових розрахунків по грошовим вимогам і забов’язанням.

Основні суб’єкти:

• Компанії
• Банки

Засоби платежу:

• Платіж готівкою – в момент передачі експортером товару або товаросупроводжуючих документів.
• Платіж авансом – виплата імпортером експортеру узгодженої суми до передачі товару в розпорядження покупця. Аванс забезпечується гарантієй банку експортера.
• Платіж в кредит – при ньому може бути: фінансовий кредит (гроші), і товарний кредит (відстрочка платежу).

Форми розрахунків:

1. При платіжах готівкою:
• Чек
• Банківський переказ
• Акредитив – покупець відкриває до визначеного строку (визначеного банку – емітенти) акредитив на визначену суму на кошт продавця банк забов’язаний здійснити відповідно вказівкам імпортера платіж експортеру
• Інкасо

1. При кредиті: Вексель – боргове забов’язання імпортера згідно з яким він повине виплатити визначену суму у визначений час експортеру (простий). Переводний тратта – заповнює експортер наказ імпортеру у визначений час передати визначену суму, підписує імпортер, знаходиться у експортерів. Тратта – наказ кредитора (трасанта) боржнику (трасанту) виплатити в строк суму трасанту або іншому векселе одержувачу (ремітенту), яким за звичай є банк кредитора. Цей документ теж акцептує імпортер і гарантує банк. Урахування векселю – банк викупає його до строку. Дисконт – різниця між номінальною і реальною ціною векселя. Якщо вексель використовується як засіб розрахунку на ньому ставиться індосамент – передаточний надпис..

1. Платіжний баланс його структура

Розрахунковий баланс – співвідношення за визначений термін вимог і забов’язань країни в відносинах до іншої країни, незалежно від строку надходжень платежів.

Розрахунковий баланс на визначену дату називається „Баланс міжнародних заборгованості”. Заборгованість буває:

§ Капітальна (термін платежу не настав)

§ Поточна (настав або настає)

§ По позикам на комерційних умовах

§ За пільгові кредити

§ За офіційні кредити

§ Приватні

§ Позики міжнародних організацій

§ Приватні, але гарантовані державою

§ Державні

За терміном погашення:

• Коротко до 1р.
• Середня до 5-10р.
• Довго більше 10 р.

Платіжний баланс – співвідношення платежів, які одержала держава і які здійснила.

Структура:

1. Торговий баланс (зовнішня торгівля)
2. Послуги і некомерційні платежі
3. Доходи від інвестицій (прибуток)
4. Рух довготермінового капіталу
5. Рух короткотермінового капіталу, зміни в золотовалютних резервах.

1-3 – перший розділ платіжного балансу – „ Баланс поточних операцій ”

4-5 – „ Баланс руху капіталу і фінансових операцій ”

– третій розділ платіжного балансу „ Регулюючі статті ” – позики, борг та кредити та вирівнювання балансу.

1. Торгівля золотом і іншими валютними цінностями.

Ринки золота – це центри купівлі-продажу головним чином для промислового споживання приватної тезаврації (накопичення), спекуляції. Таких ринків 40. Основні сіб’єкти банки, державні компанії, приватні особи. Форма продажу: на міжнародних ринках стандартні злитки масою 12,5 кг вміщуючи 995 або 999 частин чистого золота на 1000 частин сплаву. А також в монетах старого та нового карбування на внутрішніх ринках від одного до 10 кг. Плиток, пластинах, дисках, монетах, піску, мідалі і медальйони.

Функції ринкв золота:

1. задоволення потреб промисловості.
2. накопичення
3. спекуляція

Валютні цінності – це іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті дорогоцінні метали (за виключення ювелірних та побутових виробів), природні дорогоцінні каміння в сирому і обробленому виді.

Каміння, що обкладення митом: діаманти, алмази, перли, смарагди.

Дорогоцінні метали – золото срібло, платинум, паладій, ірідій, родій, рутеній, космій.

1 карат – 0,2 гр.

Тема: Международні валютно-кредитні відносини

2. міжнародний кредит його форми та роль в міжнародній торгівлі.

3. функції і структуа позичкового капіталу. Ринок цінних паперів.

4. Сутність Євровалютного ринку

5. проблема заборгованості для України

Міжнародний кредит це позичка в грошовій або товарній формі надана кредитором однієї країни позичальнику із іншої на умовах.

Суб’єкти:

1. Фірми
2. Банки
3. Уряди
4. Фінасові організації

Функції

1. перерозподіл коштів
2. інтернаціоналізації економіки
3. прискорення реалізації продукції

Форми:

За терміном:
1. короткостроковий

3. середньостроковий до7 років.

4. довгостроковий

Дата добавления: 2014-01-11