Управління дебіторською заборгованістю

Основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її розміру та строків інкасації боргу. В процесі управління вирішуються наступні завдання:

Ø визначення обсягу інвестицій у дебіторську заборгованість по комерційному і споживчому кредиту;

Ø формування принципів та умов кредитної політики по відношенню до покупців продукції;

Ø визначення складу потенційних дебіторів;

Ø забезпечення інкасації дебіторської заборгованості;

Ø прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Обґрунтовуючи доцільність надання відстрочок платежу покупцям продукції, необхідно оцінити, яким чином збільшення інвестицій у дебіторську заборгованість вплине на:

Ø загальний рівень дебіторської заборгованості підприємства (її питому вагу у сукупних оборотних активах);

Ø коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (її питому вагу у загальній дебіторській заборгованості);

Ø середній період інкасації та кількість оборотів дебіторської заборгованості;

Ø розмір додаткових доходів, поточних витрат і прямих фінансових втрат.

В процесі прийняття рішень щодо надання комерційного кредиту покупцям продукції необхідно зважити всі плюси і мінуси такої тактики та визначити загальний ефект від інвестування коштів у дебіторську заборгованість.

Загальний ефект від інвестування грошових коштів у дебіторську заборгованість можна визначити за формулою:

Едз = Пдз – Вдз – Фдз, (6.9)

де Едз – сума ефекту від інвестування коштів у дебіторську заборгованість;

Пдз – додатковий прибуток підприємства, отриманий за рахунок надання відстрочок платежів;

Вдз – дійсні і можливі витрати, пов’язані з кредитуванням покупців;

Фдз – прямі фінансові втрати із-за неповернення боргу.

Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості. Досягти цієї мети управління можна шляхом:

Ø всебічної оцінки фінансового стану потенційних кредиторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування, кон’юнктурної стадії в галузі, де партнери здійснюють свою діяльність;

Ø диверсифікації клієнтури;

Ø визначення максимальної суми боргу загалом та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості);

Ø використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, ґарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем тощо);

Ø підвищення дієвості штрафних санкцій по відношенню до боржників.

Для визначення складу платоспроможних дебіторів доцільно здійснювати періодичні обстеження.

В процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Під рефінансуванням розуміють переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти або високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг.

Незалежно від виду операції рефінансування, її використання базується на єдиних принципах:

Ø загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;

Ø витрати на рефінансування не повинні перевищувативартості короткострокових кредитів для підтримкиплатоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості;

Ø витрати на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у випадку затримки платежів.

Виходячи з вищезазначених принципів, важливим моментом в процесі обґрунтування доцільності рефінансування дебіторської заборгованості є визначення загальних витрат або ціни рефінансування. Розглянемо особливості її формування для окремих способів рефінансування.

Спонтанне рефінансування є найбільш поширеною формою прискорення розрахунків і полягає в наданні цінової знижки покупцям продукції за дострокові розрахунки.

Розмір встановленої знижки з ціни продукції є ціною спонтанного рефінансування для підприємства-продавця у випадку, якщо клієнт скористається наданою знижкою.

Для покупця продукції розмір цінової знижки характеризує вартість комерційного кредиту. Ціна відмови покупцем від знижки визначається за формулою:

(6.10)

де ЦВз –ціна відмови від знижки;

3ц – процент знижки з ціни;

t_max –максимальний термін відстрочки платежу, днів;

t_min – пільговий період, на протязі якого надається знижка з ціни за прискорення платежу, днів.

Якщо ціна відмови від знижки більша за середню ставку банківського проценту за короткостроковими кредитами, покупцю краще звернутися в банк за кредитом і оплатити товар на протязі пільгового періоду.

Умови надання цінової знижки за прискорення розрахунків часто записують в скороченому вигляді. Так, наприклад запис «5/10, нетто ЗО» (або «5/10, чисті 30») означає, що покупець продукції отримає 5%-ну знижку з ціни, якщо розрахується з продавцем на протязі перших 10 днів після поставки продукції при максимальному строці відстрочки платежу 30 днів.

Запис «8/10, ЕОМ. нетто 60» (або «8/10, ЕОМ, чисті 60») означає, що покупець може отримати 8%-ну знижку з ціни продукції, якщо оплатить рахунки на протязі 10 днів після закінчення місяця (ЕОМ – end of month). У випадку відмови від знижки він повинен здійснити повну оплату на протязі 60 днів з моменту виписки рахунків.

Поширеною схемою надання комерційного кредиту є кредитні умови «10/1, нетто ЗО», тобто 10%-ну знижку з ціни продавець може отримати, якщо негайно розрахується за продукцію при максимальній відстрочці платежу один місяць.

Факторинг полягає у переуступці банку або факторинговій компанії права на отримання грошових коштів по платіжних документах за поставлену продукцію. В подальшому борги з покупців стягує вже банк або факторингова компанія, але якщо з боку продавця порушені договірні зобов’язання (наприклад, якість не відповідає умовам договору поставки), весь ризик по стягненню боргів знову переходить до самого підприємства. Ціна рефінансування за допомогою факторингових послуг складається з комісійної винагороди та процентної ставки за використання кредитних ресурсів. При цьому потрібно враховувати, що в момент оформлення договору факторингу фактор оплачує не більше 80% від загальної суми боргів, а остаточні розрахунки здійснюються тільки після повного надходження коштів від платника.

Облік векселя, або його продаж на фондовому ринку (у випадку, якщо дебіторська заборгованість оформлена забезпеченим векселем).

При цій формі рефінансування вексель продається банку з дисконтом (знижкою з ціни). Ставка дисконту в даному випадку є ціною рефінансування і обчислюється за формулою:

Ставка дисконту= номінал векселя *
* к-сть днів до оплати векселя * ставка банківського
проценту з врахуванням премії за ризик / 100% * 360.

У випадку, якщо вексель продається на фондовому ринку, загальні витрати по рефінансуванню складаються із виплаченої біржовим посередникам комісійної винагороди та можливої курсової різниці при продажу векселя по ціні, меншій від номіналу.

Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський кредит. В цьому випадку продаж боргу, оформленого оборотними документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у випадку, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним. Але для того щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Розмір цього дисконту і виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтинга. Найчастіше форфейтинг використовується при експортних операціях.

Дата добавления: 2014-11-06