Виконання роботи. Крайові кути для розчинів ПАР визначають на межі розділу розчин ПАР-повітря-парафін, розчин ПАР-повітря-фторопласт та ін

Крайові кути для розчинів ПАР визначають на межі розділу розчин ПАР-повітря-парафін, розчин ПАР-повітря-фторопласт та ін. Головна причина, що впливає на відтворювання результатів, зумовлена труднощами підготовки та збереження твердої поверхні у чистому вигляді. Навіть мономолекулярні шари забруднень на поверхні можуть різко змінити крайові кути. Для оцінки придатності ретельно вимитого і покритого парафіном накривного скла (нанесення парафіну здійснюється зануренням скла в очищеній і розігрітій на водяній бані парафін), спочатку визначають крайовий кут двічі дистильованої води, який повинен становити не менше 104 .

Для визначення крайових кутів змочування готують 100мл розчинів ПАР в дистильованій воді концентрацією 0,0500 кмоль/м або використовують розчини, що приготовлені в лабораторній роботі 11. Цей розчин розводять дистильованою водою, а потім готують з нього по 10 мл розчинів з концентраціями 0,0250; 0,0125; 0,00625; 0,0031; 0,0016 кмоль/м . Визначення крайового кута здійснюють таким чином.

Пластинку, що покрита парафіном, розміщують пінцетом на поличку приладу в пучок світла, наносять піпеткою краплю розчину, розташовуючи її ближче до передньої грані пластинки. Регулюють чіткість відбитого на екрані зображення проекції краплі і за допомогою шкали визначають розміри проекції краплі: висоту h і радіус R утвореного сегменту. Виходячи з цих величин, розраховують тангенс крайового кута змочування згідно формули:

Згідно з таблицями тригонометричних функцій знаходять значення кута та cos .

Ефективність змочування залежить від розтікання розчину ПАР по поверхні, і тому також визначається кінетикою змочування. Тому оцінюють зміни крайового кута в залежності від тривалості змочування. Секундомір вмикають під час нанесення краплі на пластинку, вимірюють висоту h і радіус проекції кулькового сегменту краплі через 15,30 і 60 с після нанесення.

Здійснюють не менше 10 вимірювань для розчину кожної концентрації, а за результат приймають середнє з цих значень. Результати випробувань статично обробляють за методом найменших квадратів з використанням критерію Стьюдента при р =0,95. також знаходять квадратичну похибку, розраховують довірчий інтервал ∆ для середнього значення та інші статистичні параметри (див. додаток А).

Назву ПАР, концентрацію ПАР , номер вимірювання №, тривалість вимірювання , радіус R, висоту і результати розрахунків записують в таблиці 2.

Таблиця 2 – Результати вимірювань

ПАР	, кмоль/м	№	, с	R, мм	h, мм	tg		cos

За величиною визначають роботу адгезії згідно рівняння:

,

де - поверхневий натяг на межі водяний розчин-повітря, мН/м.

Дата добавления: 2014-11-06