Культуро-жанрова система

Поняття пісенного типу. Класифікація музичного фольклору.

І. Поняття пісенного типу. Пісенний тип є основним структурним поняттям у етномузикологічних дослідженнях

Основні складові поняття «пісенний тип» (за С. Людкевичем-Луканюком):

1. походження пісні (питоме чи напливове),

2. етнографічний жанр (приуроченість)

3. музичний жанр (спосіб вираження)

4. модель ритмічної будови вірша

5. модель музично-ритмічного рисунку

6. семантична будова вірша,

7. тематична формула звуковисотної (мелічної) лінії

8. узагальнений зміст поетичного тексту.

Перших п’ять ознак відіграють визначальну роль, решта – додаткову, допоміжну.
Обов’язковим етапом визначення прикметних ознак у пісенних типах виступає моделювання ритмічної структури.

За Гошовським: пісенний тип – це модель генетично пов’язаних але мелодично часто віддалених варіантів пісень, основними ознаками якого є ритмічна структура вірша та ритмічна форма періоду.

2.Класифікація. Класифікація — процес зведення розрізнених знань про певні явища в єдину наукову систему, встановлення єдності цих явищ. У фольклористиці існують чисті комбіновані класифікації. Чиста етнографічна та жанрово-музична. Комбіновані: жанрово-тематична, етнографічно-музична.

У вітчизняній фольклористиці сьогодні немає загальноприйнятого жанрового поділу усно-поетичних і музичних творів.

Природа народної творчості – синкретична, тому тяжко описувати фольклорні твори лише з музичногої точки зору – це не дозволяє повною мірою відобразити їхні особливості. Тому найбільшого поширення набули комбіновані класифікації фольклорних творів, здійснювані, як правило, на основі двох критеріїв поділу.

Найпоширеніші в етномузикознавстві до нинішнього часу етнографічна та філологічна класифікації, найпопулярніша – етнографічно-філологічна: поділ на класи здійснюється за функцією творів (обслуговування конкретної обставини, етнографія) та їхньою тематикою (філологія).

Недолік жанрово-тематичної класифікації той, що вона мало пов’язана із музикою. Основним чинником тут є полісемантизм (багатозмістовість) українських народних пісень – на ту ж саму мелодію може бати маса відмінних текстів. І навпаки: однакові тексти можуть поєднуватись із різними мелодіями. Для філологів тематична класифікація природна, вона працює. Для музикантів – ні.

Недолік етнографічної класифікації. Донедавна вважалося, що є пряма залежність між музикою і обставиною, обслуговування тої чи іншої обставини визначає застосування тої чи іншої музики. Це не зовсім правильно – в різних жанрових циклах можуть використовуватись ідентичні мелодії.

На початку ХХ ст. у вітчизняній етномузикології з’являється інша комбінована класифікації народнопісенних творів – етнографічно-музична. Тут також спершу беруться до уваги обставини їхнього виконання (тобто побутова функція), на основі чого визначаються жанрові цикли (зимовий, весняний, літній, обжинковий, весільний, хрестильний, похоронний і, врешті, звичайний), а вже в середині кожного з циклів розрізняються музичні жанри. Культуро-жанрова система Людкевича-Луканюка:

Дата добавления: 2014-11-06