Неприурочені цикли

Звичайні пісні піддаються поділу за тематикою. Отож для найпідходяща є жанрово-тематична класифікація. Твори відносяться не тільки до різних жанрів, але й різних культурних та демографічних груп. С. Людкевич ввів поняття: звичайні пісні (пізніше цей термін вживав Квітка).

Цих пісень є дуже велика кількість. Ці цикли відкриті на запозичення різних творів, текстів. Тематика найрізноманітніша.

Побутові пісні: молодіжні, любовно-дошлюбна тематика

Родинні, пошлюбна тематика.

Соціально-побутові: козацькі, чумацькі,солдатські (ректуртські), наймицькі, господарські.

Ліро-епічні: сюжетні пісні, історичні пісні, балади.

Жартівливі, сатиричні танцювальні.

Балада – це пісня з розвинутим сюжетом, в якому іде мова про злочин, (як правило покараний) з моралізаторським підтекстом (пісня про Довбуша, є балади, що виконуються тільки на гаївках (в Бвлорусії)).

Історичні пісні – пісні про реальні історичні події і історичних осіб.

Жанрово-тематичні класифікація на протирічить функціональній але не відбивається на музиці (на одну мелодію можуть бути різні пісні).

Також може бути й музично-жанрова класифікація. В такому випадку звичайні пісні поділяються на:

Ліричні (найбільше) – дольний або мірний ритм;

Ліро-епічні – рубатні мелодії, співаються як правило одноосібно;

Драматичні – танці;

Ліро-драматичні – всі пісні до танцю (короткі пісні, коломийки, частівки співанки і тарадайки (на Надсянні)).

Музичні жанри

А. Рубатні (ліро-епічні) – мелодії виконуються одноосібно в манері речитативного співу, де тривалості не виступають собі кратними. Їх не можна називати чисто речитативний жанром, бо вони маються строфічну будову, яскраво виражені в Галичині.

4 основні типи

1.Мелодії, що мають восьмискладову будову вірша (44), може бути 2-х разове повторення вірша (пісні про Довбуша).

44(4) //:1113/1113://

44(4)//:1111/1124://

2.66(2)//:111122/111122://

66(2)//:121112/121112://

3. 57(2)//:11112/1111233://

4.446(2)//:1111/1111/111122:// (Співанки-хроніки, Гуцульщина, Покуття, розгорнуті, давні твори, події побутового плану. Такий стиль домінував ще в 19 ст. серед старих поколінь).

Б. Співні – масштабні мелодії з твердим ритмом і яскравою строфічною будовою. Число типових форм дуже велике. Це витвори колективних зібрань – вечори, застілля. Манера співу – гуртова, вулична або хатня. Часто виконуються багатоголосно (на Сході – виключно багатоголосся, на Зах – терцовий підголосок). Тематика – будь-яка: ліро-епічна, балади, історичні, любовні. Структура – завжди строфічна, форм дуже багато. Ритм – переважно мірний, або дольний (в романсах – акцентно-динамічний).

66(2) //:111122/111122://

46(2) //:1111/111122:// або //:2222/111122:// Тихо тихо

66; 446 //112224/112224//1122/1122/112224// Чайка

44(3)//:1111/2222://

43(4)//1111/224//:1111/211://1111/224// Юзик

В. Танкові та короткі пісні

Танкові структури:

коломийка

козачок 1111/112 – Я маленький козачок

дрібушка, шумка 1111/1111 У сусіда хата біла

карічка 66(2) //:111122://:112211://

Будова цих пісень в основному фразова та строфічна. належать до ліро-драматичного жанру, не мають довгих сюжетів і є короткими. Співаються як правило одинично, гучно, викриком.

66(2) //:111122/111122://

66(2) //:112211/112211://

446(2)//:1111/1111/111122://

43(2)//:1111/112://

34(4)

44(2) //:1111/1111://

44(4)

Жартівливі мають розвинутий сюжет, поряд із строфічними зустрічаються і тирадні.

Звичайний цикл складається в середньовічну епоху – часи козаччини, селянських воєн. Багато є запозичених пісень.

Дата добавления: 2014-11-06