Педагогічний експеримент

Експеримент – метод дослідження, завдяки якому експериментатор здійснює перевірку гіпотези своєї наукової роботи, тобто науково обґрунтованого припущення про взаємозалежність умов навчання й виховання та очікуваних результатів. Характерною рисою є експериментальна ситуація – такі умови здійснення експерименту, за яких експериментатор отримує можливість довести або спростувати гіпотезу дослідження.

СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Структура експерименту – його складові частини або етапи здійснення.

У курсовій (дипломній) роботі з педагогіки доцільно використовувати статистичний однофакторний експеримент: в експериментальному і контрольному класах усі фактори, що впливають на об’єкт дослідження, (крім одного) виявляються тотожними.

Алгоритм здійснення однофакторного експерименту:

1. Створити експериментальну і контрольну групи таким чином, щоб склад обох груп був приблизно однаковим за всіма суттєвими для дослідження показниками.

2. Вирівняти в обох групах усі умови проведення експерименту.

3. Навчання в контрольній групі здійснювати за традиційною методикою, а в експериментальній – за експериментальною методикою.

4. Порівняти результати проведеної роботи в експериментальній і контрольній групах. Якщо вони виявляться вищими в експериментальній групі, то можна буде зробити висновок про правильність висунутої гіпотези дослідження.

При підготовці однофакторного експерименту дослідник повинен вирівняти основні умови проведення експерименту в експериментальному і контрольному класах. При цьому доцільно використовувати такі прийоми:

1. Елімінацію (виключення додаткових змінних). Наприклад, у контрольному класі на результати експерименту суттєво впливають два дуже слабких учня. Ці учні беруть участь у експерименті, але їхні результати не враховуються.

2. Складання еквівалентних експериментальних і контрольних груп на основі:

– попарного порівняння (за визначеними дослідником ознаками складаються еквівалентні пари з учнів контрольного та експериментального класів. Якщо якомусь учневі не вдається підібрати пару, він бере участь у експерименті, але його результати не враховуються). Цей прийом називається точковим вирівнюванням;

– зіставлення середніх оцінок по окремих предметах і їх дисперсій у паралельних класах. Приблизно однакові класи обираються як контрольний та експериментальний (часткове вирівнювання).

Для перевірки ефективності проведеного вирівнювання треба здійснити порівняння між собою показників рівня сформованості залежної змінної в експериментальному і контрольному класах. Якщо вони виявляться однаковими, можна буде зробити висновок про те, що часткове і точкове вирівнювання дало необхідні результати, якщо – ні, то за експериментальний треба буде обрати клас з нижчими показниками.

Однофакторний експеримент має такі взаємопов’язані структурні елементи (етапи):

Констатувальний етап:

— відбір експериментальних і контрольних груп та вирівнювання основних умов проведення експерименту в них;

— вимірювння показників первинного рівня сформованості об’єктів вимірювання в експериментальних і контрольних групах і порівняння їх між собою.

Дата добавления: 2014-11-06