Раціонування капітальних вкладень

Вибір проекту по критеріях чиста приведена вартість і індексу прибутковості

Розглянемо ранжирування проектів по двох критеріях: чиста приведена вартість і індекс прибутковості (коефіцієнт нетто надходження — витрати) на основі вирішення ситуації.

Ситуація. Фірма припускає купити новий верстат із більш високою продуктивністю. Фінансові менеджери розглядають два взаємовиключні інвестиційних проекти. Грошові потоки по проектах подані в табл. 9.17.

Таблиця 9.17

Грошові потоки по проектах [140]

	Проект А	Проект Б
Початкові інвестиції
Приведена вартість майбутніх вхідних чистих грошових потоків

Рішення. На підставі вищенаведених даних определяем:

Нетто приведену вартість:

по проекту А = 20000 (70000 – 50000);

по проекту Б = 15000 (30000 – 15000);

Індекс прибутковості:

по проекту А: 140 % (70000 / 50000 ´ 100 %);

по проекту Б: 20 % (30000 / 15000 ´ 100 %).

По проекті А вище чиста приведена вартість, по проекті Б вище індекс прибутковості. Обидва проекти прийнятні. Проте перевагу варто віддати проекту А оскільки чиста приведена вартість вище. У цьому випадку фінансовий менеджер повинний взяти в якості критерію чисту приведену вартість, що більш повно оцінює сутність проекту і його можливостей для зростання прибутку.

Поняття раціонування капітальних вкладень відповідає положенню про обмеженість фінансових фондів, що знаходяться в розпорядженні корпорації. Необхідність раціонування або лімітування виникає в тих випадках, коли необхідна сума фінансових фондів обмежена на даний період часу, по об’єктивних або суб’єктивних причинах, менеджери корпорації прийняли рішення не робити нових емісій цінних паперів. При цьому ухвалені інвестиційні проекти можуть бути з позитивною чистою приведеною вартістю і високим коефіцієнтом прибутковості. Різняться два види раціонування: жорсткий (hard) і м’який (soft). Жорсткий тип капітального раціонування може виникнути в тих випадках, що коли стримуючі причини визначаються зовнішніми факторами, у той час як м’який тип відповідає внутрішнім управлінським рішенням по обмеженню інвестиційних витрат. З теоретичної точки зору в ідеальному ринку капіталів не може бути жорсткого типу раціонування, а м’який тип був би ірраціональним. Проте в реальному світі усе може відбуватися інакше. Комерційні банки можуть накладати обмеження на одержання кредиту. Материнські або холдингові компанії можуть накладати обмеження на свої дочірні компанії, для котрих таке раціонування є зовнішнім.

Раціонування капітальних вкладень використовується також при надзвичайних обставинах: у випадках глибокого спаду виробництва через утрату ринків збуту, при банкрутстві, що насувається, і т. д.

Дослідження проведені фінансовими аналітиками у Великобританії показують, що три з п’яти компаній прибігають до раціонування капітальних вкладень[141].

Розглянемо приклад 1. Припустимо, що менеджери компанії прийняли рішення про обмеження в даному році інвестиційних проектів. Встановлено суму інвестицій у 5 млн дол., хоча прийнята раніше сума складала 8 млн. Це рішення було обумовлено побоюваннями як швидкого зростання виробництва (тобто непевністю в конкурентній позиції), так і небажанням використовувати зовнішні джерела фінансування. Корпорація раніше прийняла сім інвестиційних проектів із позитивними показниками чистої приведеної вартості на загальну суму 8 млн дол. Завдання полягає в тому, щоб знайти найбільше прийнятні проекти для фінансування в даному році. З цією метою здійснюється ранжирування проектів по показнику чиста приведена вартість (табл. 9.18).

Таблиця 9.18

Ранжирування інвестиційних проектів

Проект	Інвестиції по проекту	Усього інвестицій	Чиста приведена вартість

На підставі ранжирування можуть бути ухвалені тільки перші три проекти, що принесуть компанії нові грошові потоки на суму 930 тис. дол. Решта п’ять інвестиційних проектів на суму 3 млн дол. при позитивних значеннях чистої приведеної вартості відхиляються на підставі політики раціонування капітальних вкладень.

Розглянемо більш складний приклад 2 [142].

Корпорація прийняла рішення про раціонування капітальних вкладень. Фінансові менеджери прийняли рішення ранжирувати сім проектів за двома показниками: чиста приведена вартість і внутрішній коефіцієнт прибутковості і на основі отриманих результатів вибрати найбільше слушні. У поточному році корпорація може профінансувати проекти на суму 115000 дол., у той час як усі сім проектів зажадає 215000 дол. (табл. 9.19).

Як показано в табл. 9.19 на підставі ранжирування по NPV варто прийняти четвертий, третій і перший проекти, що приносять NPV відповідно 15000, 10000 і 3000 дол.

Таблиця 9.19

Ранжирування інвестиційних проектів

Проект	Капітальні вкладення (дол.)	Чиста приведена вартість, NPV	Внутрішній коефіцієнт прибутковості, IRR
		3000 (3)	0,24 (1)
			0,18 (3)
		10000 (2)	0,22 (2)
		15000 (1)	0,16
			0,17
			0,16
			0,18 (3)

При ранжируванні по показнику IRR на 1 місце виходить проект 1 із ставкою прибутковості 24 %, на друге — третій із ставкою прибутковості 22 %, на третє місце — другий і сьомий проекти, що можуть принести 18 % прибутковості. Перед фінансовими аналітиками підводиться питання на підставі якого з 2-х методів варто прийняти рішення.

Розглянемо застосування IRR. Якщо ми вибираємо 1, 2, 3 і 7 проекти, то загальна сума необхідна для вкладення складе 110000 дол. при прибутковості не менше 18 %. По обраних проектах чиста приведена вартість складе 25500 дол. Менеджери компанії зацікавлені в зростанні добробуту своїх акціонерів, тому для них більш важливою проблемою є зростання чистої приведеної вартості, тобто зростання грошових потоків, чим досягнення високої норми прибутку. Тому вони будуть ранжирувати проекти по показнику NPV. У цьому випадку при тієї ж сумі інвестицій у 110000 дол. приріст грошових потоків складе 28000 дол. З погляду економічного змісту ранжирування перешкоджає досягненню максимальної прибутковості, тому що основна мета корпорації досягнення зростання чистої приведеної вартості.

Дата добавления: 2014-11-06