Вкладення в цінні папери

Компенсаційні залишки

Одним із головних принципів зберігання коштів на рахунках є формування компенсаційних залишків (compensating balance). Він являє собою встановлену банком суму коштів на рахунку (у вигляді депозиту), необхідну для оплати банківських послуг. Сума компенсаційного залишку встановлюється різними методами: 1) у процентах від суми непогашеної банківської позички; 2) у процентах від суми наданих кредитів у майбутньому; 3) через установлення певної мінімальної суми. Корпорації віддають перевагу звичайно першому методу, тому що суми непогашеної заборгованості постійно змінюються. Розмір компенсаційних залишків високий. Так, наприклад, у США для непогашених позичок він установлений у розмірі 20 %, для майбутніх позик — 10 %[154]. Слід зазначити, що корпорації за згодою з обслуговуючим її комерційним банком мають право вибору: виплачувати банку комісійні за всі послуги чи формувати на рахунку компенсаційний залишок. У Канаді, наприклад, компенсаційний залишок використовується рідко.

Компенсаційний залишок в абсолютній сумі встановлюється звичайно в періоди “дорогих грошей”. Для корпорацій компенсаційний залишок є “мертвим капіталом”, тобто він не приносить процентів.

Для фінансового менеджера існує неписана традиція: якщо на рахунках і в касі осідають кошти понад поточні потреби, вони повинні бути конвертовані в цінні папери, що приносять проценти (докладніше про взаємозв’язок двох статей короткострокових активів (кошти й інвестиції в цінні папери) див. 7.3).

Корпорації інвестують 1—2 % своїх активів у цінні папери і формують портфель цінних паперів. Його особливість полягає в тому, що він складається майже цілком із високоліквідних короткострокових цінних паперів. Метою інвестування є зниження статті “грошові кошти” і придбання ліквідних активів.

Інвестування у фінансові активи приносить певний прибуток у вигляді процента і слугує свого роду гарантією швидкого перетворення в гроші у разі потреби. У корпорацій, чия діяльність пов’язана із сезонними або циклічними роботами, накопичується у певні періоди надлишок коштів, і спостерігається їх нестача в інший період. Тому корпорації вкладають вільні кошти в ліквідні цінні папери.

Основне завдання полягає у виборі цінних паперів. На грошовому ринку корпорація одержує казначейські векселі, як безризиковані цінні папери, депозитні сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, євродоларові депозити, інші цінні папери грошового ринку з вищим ризиком і прибутком. Вкладення коштів у цінні папери передбачає не тільки ефективний вибір цінних паперів, а й постійний контроль за термінами погашення й одержання процентів.

Дата добавления: 2014-11-06