Кредит під заставу товарно-матеріальних запасів

Вексельний кредит

Фірма може також користуватися вексельним кредитом, тобто вона враховує свої векселі в комерційному банку. У цьому випадку банк враховує, тобто купує, вексель клієнта за певною дисконтною ставкою, що являє собою різницю між номіналом векселя і сумою, сплаченою банком клієнту. Вексельний кредит погашається під час оплати векселя. Обліковий процент визначається за формулою:

,

де N — номінал; Р — ціна купівля векселя банком; t — термін, що залишився до настання платежу за векселем.

Так, наприклад, номінал векселя 100 грош. од., банк урахував вексель за 95 грош. од., до терміну погашення залишається 6 місяців (або 180 днів). Обліковий відсоток дорівнює:

річних

або

річних.

Фірма може одержати кредит під заставу своїх товарно-матеріальних запасів. Розмір банківської позички визначається якістю майнової застави. Якщо фірма в складі статті “товарно-матеріальні запаси” має стандартизовану, що користується попитом, високоякісну готову продукцію, напівфабрикати, сировину, то вона може легко реалізувати можливість одержання позички. Така сировина, як пиломатеріали, метал, зернові, бавовна, вовна, можуть бути закладені на 70—80 % або навіть більше. Стандартизована готова продукція, наприклад одяг, консерви, будівельні матеріали, також може бути покладена під високий процент. Що стосується незавершеного виробництва, то розмір позички дуже обмежений і становить до однієї чверті його вартості.

Для кредитування товарно-матеріальних запасів застосовуються різні методи. Перший — бланкова застава (blanket inventory liens). Це найпростіший метод, коли оформляється загальна вимога проти всіх наявних товарно-матеріальних запасів без розбивки на окремі статті. Другий метод — одержання трастової розписки (trust receipt), тобто розписки про одержання товарів у довірче управління документа, який підтверджує, що позичальник віддав свої товарно-матеріальні запаси в довірче збереження. Усі товари при цьому маркуються з установленням відповідної нумерації. У разі несплати боргу виторг від їх продажу переходить до кредитора, а розписка анулюється. Третій метод — одержання складської розписки (warehousing). У цьому випадку кредитор може вимагати від фірми створити спеціальну ділянку для зберігання тих товарів, які він не може контролювати[186].

У кожному конкретному випадку компанія вирішуватиме питання, у чому більша перевага: укласти угоду про факторинг (докладніше підрозділ 8.4) чи одержати кредит під товарно-матеріальні запаси. Розглянемо ситуацію мотивації під час вибору рішення[187].

Компанія, що швидко зростає, реалізує 75 % загального обсягу продажу в кредит шести надійним контрагентам. Компанія поставлена перед необхідністю поліпшити свою ліквідність. Фінансовий відділ компанії може укласти договір про факторинг або взяти позику в банку під накопичувані для розширення виробництва товарно-матеріальні запаси.

Активи компанії:

Оборотні кошти:
Кошти
Дебіторська заборгованість
Товарно-матеріальні запаси (що складаються на 55 % із напівфабрикатів)
Усього оборотних коштів
Основні фонди
Усього активи

Якщо компанія зупинила свій вибір на укладанні угоди про факторинг, то питання може бути вирішене позитивно, оскільки вона реалізує свій товар на 75 % тільки шести платоспроможним компаніям. Ризик неплатежів обмежений. Якщо ж компанія віддасть перевагу одержати кредит під товарно-матеріальні запаси, то банк може вимагати вищий процент, тому що в складі запасів висока частка напівфабрикатів. У разі неповернення позички їх реалізація звичайно пов’язана з певними труднощами. Тому для компанії найкраще факторинг.

Компанія може також одержати короткостроковий кредит під інші статті активів. Це може бути нерухоме майно: верстати, потокові лінії, комп’ютерні центри, а також цінні папери. Звичайно банки видають позички під заставу цінних паперів під дуже високі відсотки.

Дата добавления: 2014-11-06