Методи розміщення цінних паперів на позабіржовому ринку

Поняття позабіржового ринку

Корпорації на позабіржовому ринку цінних паперів

Позабіржовим (over-the-counter market) називається ринок цінних паперів, що організують фінансові інститути. Його відмітна риса складається у відсутності постійного організованого місця для вчинення угод (trading floor). На позабіржовий ринок цінних паперів виходять корпорації, чиї акції й облігації не котируються на фондових біржах по тим або іншим причинам.

Історично позабіржовий ринок виник як «вуличний ринок». В даний час учасникам ринку немає необхідності зустрічатися на вулиці. Сучасні позабіржові угоди по цінних паперах полягають через комп'ютерні системи. Розвиток комп'ютерної технології й електронних комунікацій сприяє розширенню позабіржового ринку, обсяг що укладаються угод збільшується.

На позабіржовому ринку в США обертається понад 15 тис. цінних паперів, проте більшість із них — акції місцевих банків і дрібних фірм. Обсяг продажів становить 20% обороту акцій на Нью-йоркській фондовій біржі.

У США позабіржовий ринок, як і біржовий, є організованим ринком. Корпорація, що бажає продавати на ньому свої цінні папери, повинна звернутися до брокера — члену Національної Асоціації дилерів по цінних паперах (National Association of Securities Dealers — NASD), що регулює і контролює вступ на позабіржовий ринок. Брокер відкриває корпорації брокерський рахунок, що дає їй можливість продавати цінні папери як на фондовій біржі, так і на позабіржовому ринку. Для продажу цінних паперів корпорація повинна звернутися до організаторів торгівлі, що працюють із певними видами цінних паперів. Вони постійно роблять котування ціни продавця і покупця і звичайно здійснюють угоди за свій рахунок. У США їх називають «роблячими ринок» (market maker), у Великобританії — ліцензірованими дилерами. Це фірми, що не є членами біржі, але ті що одержали ліцензію на торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку. Вони можуть також одержати ліцензію на торгівлю цінними паперами на фондовому ринку. У англійській літературі відзначена активність ліцензірованих дилерів, що займаються розміщенням урядових приватизаційних цінних паперів.

У Великобританії компанії, що бажають продати свої акції на позабіржовому ринку, повинні надати проспект емісії і фінансової звітності. Біля 80% акцій корпорацій купують інвестиційні компанії. Дилерів можуть купити в корпорації варрант — пільгове право на підписку ще не випущених акцій на суму, що складає 5% — випущених акцій. Таке право може бути отримане протягом 10 років по ціні на день покупки варранта. Звичайно варранти одержують інвестиційні інститути, що вкладають свої кошти в рисковий капітал (venture capital).

Брокери і ліцензіровані дилери, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів на позабіржовому ринку в США, використовують Автоматичну систему котувань національної асоціації дилерів по цінних паперах НАСДАК (Association of Securities Dealers Automated Quotation), створену в 1971 р. Кожний брокер одержує інформацію про курс цінного папера шляхом підключення свого комп'ютера до мережі НАСДАК, що дає можливість корпорації завершити угоду на продаж своїх цінних паперів протягом 2—3 хвилин. У терміналі комп'ютера брокера накопичується інформація про ціни, що дозволяє йому вибрати «кращу ціну» (the best price).

Вартість проданих акцій у системі НАСДАК зросла з 1991 по 2000 р. із 1 до 19,8 трлн дол., тобто майже в 20 разів, а число проданих акцій — більш ніж у 10 разів. Зростало і число учасників цього ринку. У 2001 р. стався «обвал» на усіх світових біржах, у тому числі і на НАСДАК, торгівля акціями впала до 10,9 трлн дол.

У Лондоні на основі моделі НАСДАК створена система «Автоматизовані котування фондової біржі» (АКФБ — Stock Exchange Automated Quotation — SEAQ). У Канаді в 1986 р. була впроваджена в дію «Автоматична торгова система канадського позабіржового ринку» (The Canadian Over-the-Counter Automated Trading System — COATS), подібні системи функціонують і в інших країнах.

Дата добавления: 2014-11-06