Оцінка договору 1654 року

III етап війни (1652—1654) — етап рівноваги сил воюючих сторін

У травні 1632 р. поблизу с. Батіг на Поділлі військо Хмельницького оточило і знищило 20-тисячну польську армію. У помсту за Берестечко козаки вбили всіх полонених поляків.

Після битви під Ба"огом воєнні дії велися мляво, обидві сторони були виснажені і не могли завдати вирішального удару.

Хмельницький та його оточення вважали, що без допомоги великої держави неможливо забезпечити перемогу над поляками і зберегти козацьку державу. Платою за таку допомогу була б згода на те, щоб визнати зверхність правителя, який її надавав. Найпопулярнішим кандидатом на роль покровителя України був православний московський цар, хоч особисто Хмельницький більше схилявся до союзу з турецьким султаном.

Українська сторона починаючи з 1649 року, неодноразово зверталася до Москви з проханг ям про допомогу. Москва реагувала надзвичайно обережно, очікуючи, поки козаки й поляки не виснажать одне одного.

У 1653 р. Хмельницький звернувся до царя з конкретними пропозиціями тісного союзу, погрожуючи, що укладе союз з Туреччиною. Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор, який 1 жовтня 1653 р. прийняв рішення про прийняття Війська Запорозького під протекторат московського царя. В Україну для переговорів з гетьманом було вислане спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.

18 січня 1654 р. у Переяславі відбулася загальна військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українське населення до присяги на вірність царю, але не скрізь присягали охоче: виникла опозиція в Києві, відмовилися присягати деякі полки, відомі полковники І. Богун та І. Сірко.

У Переяславі були складені так звані Переяславські статті, які визначали умови приєднання України до Росії. Цар ратифікував ці статті в березні 1654 р. і вони отримали назву “Березневі статті”-.

Основні положення “Березневих статей”-:

• Україна отримала статус автономії (територія колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств);

• влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар;

• чисельність козацького війська — 60 тис. чоловік;

• в Україні ліквідовувалося кріпосне право;

• у містах зберігалося право на самоуправління;

• самостійність української православної церкви;

• Україна отримала право на зовнішню політику, окрім відносин з Польщею і Туреччиною;

• спільні воєнні дії України і Росії.

Серед істориків немає згоди щодо оцінки характеру Переяславської угоди. Справа ускладнюється тим, що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні їх копії.

М. Грушевський вважав, що Переяславська угода була формою васальної залежності, при якій сильніша сторона (цар) зобов'язувалася захищати слабшу (укрііїнців), не втручаючись у її внутрішні справи.

Український історик В. Липинський вважав, іцо угода була тимчасовим військовим союзом України з Москвою проти Польщі.

За офіційною радянською теорією, Переяславська угода стала результатом прагнення українців і росіян до возз'єднання і що возз'єднання двох народів було основною метою Визвольної війни і самого Б. Хмельницького.

Насправді ж, Б. Хмельницький сподівався, спираючись на підтримку Москви, завершити, нарешті, війну проти Польщі, розширити і зміцнити козацьку державу.

Таким чином. Визвольна війна 1648—1654 років завершилася Переяславською угодою з Москвою і великими сподіваннями українців на близьку незалежність.

У світі також оцінили Переяславську угоду як крок до наступної незалежності української козацької держави.

Дата добавления: 2014-10-15