Ізокванта та її властивості. Карта ізоквант. Гранична норма технічного заміщення. Межа заміщення факторів

Ізоквантна варіація факторів виробництва і побудова ізоквант. У короткостроковому періоді, за часткової варіації факторів виробництва, підприємство, пристосовуючись до динаміки ринку, може змінити випуск продукції, маневруя, насамперед, обсягами застосування змінних ресурсів.
У довгостроковому періоді, за визначенням, усі фактори виробництва розглядаються як змінні. Якщо ринкова ситуація та її довгостроковий прогноз сприятливі для підприємства, то воно може істотно збільшити обсяг випуску продукції, збільшуючи кількість застосовуваного капітального устаткування, замінюючи його на продуктивніше, розширюючи виробництво шляхом оренди або зведення нового будинку і т. п.

Центральне завдання виробничого менеджера як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді — вибрати таку комбінацію факторів, таке їх співвідношення, щоб забезпечувалася економічна ефективність виробництва, тобто мінімізувалися витрати на заданий обсяг випуску продукції.
Ізоквантна варіація показує, як можна комбінувати фактори виробництва, щоб забезпечити визначений обсяг випуску продукції.

Лінійна ізокванта характеризує досконалу, повну, абсолютну взаємозамінність виробничих факторів. У такому разі випуск може бути отриманий за допомогою витрат або тільки праці, або тільки капіталу, або з використанням будь–яких комбінацій того й іншого факторів.

У разі жорсткої доповнюваності факторів праця і капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні (K1, L1). Таку ізокванту називають лінійно–лімітаційною ізоквантою або ізоквантою леонтьєвського типу, за ім’ям В. Леонтьєва, який поклав цей тип ізокванти в основу розробленого ним методу “витрати—випуск”.

Неперервна ізокванта характеризує заміщеність факторів у певних інтервалах, за межами яких заміщення одного фактора іншим технічно неможливе або неефективне. Конфігурація такої ізокванти допускає однорідність і необмежену подільність застосовуваних факторів виробництва.

Дотепер ми розглядали ізоквантну варіацію щодо виробничої функції двох аргументів. Усі міркування можуть бути перенесені й на багатофакторну виробничу функцію. У такому разі ізокванти будуть представлені не плоскими кривими, а n–мірними поверхнями. Надалі ми користуватимемося традиційним для економічної теорії плоским відображенням ізоквант — зручним засобом аналізу у випадку, коли витрати двох ресурсів є змінними, а інших — постійними (короткостроковий період) або ж коли витрати всіх ресурсів є змінними (тривалий період).

Рекомендована література

1. Мельникова В.1. та інші. Мікроекономіка: Навч. посібн. – К.: Професіонал, 2005. – 400 с. (Розділ 9).

2. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник / За ред. С. Будагов–ської. – К.: Основи, 2001. – 517 с. (Тема 7).

3. Піндайк P., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996.–646 с. (Розділ 8).

4. Самуельсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 676 с. (Розділ 9).

5. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2–х т. / Общ. ред. В.М. Гальперина. – СПб.: Экономическая школа. 2000. – Т. 2. – 467 с. (Глава 9).

6. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник. – М.: НОРМА, 2001. – 572 с. (Глава 6).

7. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник: Пер. с англ. / Под ред. Н.М. Фроловой. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 767 с. (Главы 21,22).

Дата добавления: 2014-10-17