Інформаційний матеріал. Хвороби дихальної системи

НАВЧАЛЬНА МЕТА

Хвороби дихальної системи

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Захворювання органів дихання посідають істотне місце в загальній структурі захворюваності населення (близько 70% випадків захворювання органів дихання спостерігається в осіб працездатного віку), що є однією з найсерйозніших соці­ально-гігієнічних проблем сучасності.

Особливе місце посідає пневмонія, яка може виникати са­мостійно або як ускладнення різних захворювань.

Слід пам'ятати, що в разі розвитку патологічного про­цесу в легенях та дихальних шляхах порушується функція не тільки цих органів, але й інших.

Все це зумовлює важливість знання цієї теми для форму­вання клінічного мислення у студентів, а також для майбут­ньої діяльності медичних сестер.

Знати: визначення, причини виникнення, класифікацію, па­тологічні зміни, наслідки й ускладнення при бронхіті та пнев­монії.

Уміти: визначати морфологічні прояви хвороб дихальної системи.

Хвороби органів дихання характеризуються різноманітніс­тю клінічних проявів та патологоанатомічних змін. Це визна­чається великою кількістю етіологічних чинників, віковими особливостями структури легенів.

У виникненні захворювань органів дихання важливе зна­чення мають бактерії та віруси, які спричинюють у бронхах та легенях гострі та хронічні запальні процеси. Особливу роль у виникненні захворювань дихальних шляхів та легенів відігра­ють хімічні та фізичні агенти, які потрапляють у дихальні шляхи разом із забрудненим повітрям.

Гострий бронхіт — гостре запалення слизової оболонки бронхів. За перебігом бронхіт поділяють на гострий та хроніч­ний. Гострий бронхіт зазвичай поєднується з гострими запаль­ними процесами верхніх дихальних шляхів, але деколи може розвиватися самостійно. Його виникнення зумовлюють мікро­організми, які знаходяться на слизовій оболонці верхніх диха­льних шляхів та набувають патогенних властивостей під час зниження реактивності організму. Провокуючими моментами можуть бути переохолодження організму, механічні та хімічні подразники (вугільний і вапняний пил), вдихання отруйних речовин тощо. Механічні та хімічні подразники знижують опірність слизової оболонки дихальних шляхів. Важливу роль у виникненні бронхіту відіграє паління.

Патологічні зміни у хворих на гострий бронхіт відзнача­ються гіперемією і набряком слизової оболонки бронхів, в їх­ній просвіт виділяється серозно-слизовий секрет, який з часом стає слизово-гнійним.

Клінічні прояви: дертя в горлі, за грудниною, кашель, за­гальна слабкість, пітливість, підвищення температури тіла.

Наслідки: гострий бронхіт найчастіше закінчується виду­жанням, але можливий перехід у хронічну форму та розвиток бронхопневмонії.

Хронічний бронхіт є одним із найпоширеніших захворю­вань органів дихання. Його розвиток провокують екзогенні чин­ники: тютюновий дим, забруднення повітря, кліматичні умо­ви, несприятливі умови професійної діяльності, інфекції тощо. Проте захворювання виникає не в усіх, на кого впливають не­сприятливі зовнішні умови. У виникненні цієї патології сут­тєву роль відіграють ендогенні чинники, зокрема патологічні процеси в носоглотці, порушення дихання через ніс, повторні гострі респіраторні захворювання, гострий бронхіт, спадкова схильність.

Патологічні зміни. У ранній стадії захворювання слизова оболонка повнокровна, синюшна, місцями гіпертрофована, слизові залози гіперплазовані. Далі відбувається розростання сполучної тканини в стінках бронхів. Під впливом частих каш­льових поштовхів, а також унаслідок розростання сполучної тканини навколо бронхів їхні стінки в деяких місцях почина­ють випинатися та розширюватися (виникають бронхоектази).

Водночас знижується еластичність легеневої тканини, легені розширюються і збільшуються у розмірах (розвивається емфі­зема), головним чином унаслідок часткової закупорки бронхіол Клінічні прояви. Основними симптомами є кашель, виділенн­нямокротиння, задишка. Крім того, у хворих відзначаються загальні симптоми (пітливість, загальна слабкість, підвищення температури тіла тощо).

Ускладнення хронічного бронхіту: утворення бронхоекта­зів, пневмосклерозу, емфіземи легенів. Хворі помирають від легенево-серцевої недостатності.

Пневмонія — це запалення легенів. Залежно від етіологіч­ного чинника гострі пневмонії поділяють на: бактеріальні, ві­русні, грибкові; пневмонії, що розвиваються внаслідок ускла­дненого перебігу інфекційного захворювання; алергійні; пнев­монії, виникнення яких зумовлене дією фізичних та хімічних подразників (токсична, аспіраційна, травматична).

Більшість пневмоній мають інфекційний характер. Інфек­ційні збудники проникають бронхогенним, гематогенним та лімфогенним шляхами. Крім інфекційних збудників у розвит­ку пневмонії мають значення різні несприятливі чинники: стрес, травма, переохолодження, перевтома, паління, зловжи­вання алкоголем тощо.

За клініко-морфологічними ознаками розрізняють крупоз­ну, вогнищеву та інтерстиціальну (характеризуються розвит­ком запального процесу не в паренхімі, а в інтерстиціальній тканині легені) пневмонії.

Крупозна пневмонія (лобарна, часткова, плевропневмонія) — гостре інфекційно-алергійне захворювання, яке найчастіше спричинюється пневмококом, при якому ушкоджується одна або декілька часток легені, в альвеолах накопичується фібри­нозний ексудат, а на плеврі — фібринозні нашарування.

У класичному варіанті перебігу крупозної пневмонії виді­ляють чотири стадії:

I — стадія гіперемії та припливу (триває 1—З доби) — ви­никає гіперемія легеневої тканини, відбувається накопичення ексудату в альвеолах.

II — стадія червоного спечінкування (триває 1—3 доби). У цій стадії альвеоли заповнюються еритроцитами і фібрином, що нагадує печінкову тканину.

III — стадія сірого спечінкування (триває 2—6 діб). У цей період в зону ураження мігрує значна кількість лейкоцитів. На розрізі — тканина легені сірого кольору, із зернистої поверх­ні стікає каламутна рідина.

ІV — стадія завершення. Ексудат розсмоктується і частково відходить. Завершення настає на 7-му—11-ту добу.

Ускладнення поділяють на легеневі (карніфікація — про­ростання ексудату сполучною тканиною, абсцес, гангрена) та по залегеневі (медіастиніт, менінгіт, перикардит тощо).

Вогнищева пневмонія (часточкова, лобулярна, бронхопне­вмонія).

Бронхопневмонія, на відміну від крупозної пневмонії, рід­ко розвивається як самостійне захворювання. Здебільшого бронхопневмонія виникає як ускладнення бронхіту, розвива­ється на фоні грипу, кору, бронхоектатичної хвороби. У людей похилого віку внаслідок тривалих і тяжких захворювань або на фоні застою в легенях може виникнути гіпостатична пнев­монія. У разі потрапляння в дихальні шляхи сторонніх предметів (харчових, блювотних мас) розвивається аспіраційна пневмонія.

При вогнищевій пневмонії через те того, що вогнища пато­логічного процесу перебувають у різних фазах розвитку, на розрізі легені мають строкатий вигляд. У ділянці запалення альвеоли заповнені ексудатом із великим вмістом лейкоцитів, клітин альвеолярного епітелію, мікроорганізмів. Вогнищева пневмонія звичайно завершується повним розсмоктуванням вогнищ ураження. За несприятливих умов розвиваються абс­цес, гангрена або пневмосклероз.

Основні клінічні синдроми гострих пневмоній:

• синдром загальних змін (підвищення температури тіла, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ тощо);

• синдром запальних змін легеневої тканини (кашель, мо­кротиння тощо);

• синдром змін з боку інших органів і систем;

• інтоксикаційний синдром (головний біль, серцебиття, зниження апетиту тощо).

Л Е К Ц І Я № 36

Т е м а: “Патологія травної системи.”

• Процес живлення та його патологія

Дата добавления: 2014-10-17