Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Атрофія




Атрофія — прижиттєве зменшення об'єму органів, тканин, клітин, що супроводжується ослабленням або припиненням їхніх функцій. її можна розглядати як різновид пристосуваль­них процесів, які виникають у нових для організму умовах існу­вання.

Класифікація атрофії:

1. Фізіологічна — цей вид атрофії спостерігається при нор­мальній життєдіяльності організму. Так, після народження атрофуються пупкові судини, з часом атрофується загруднин-на залоза тощо.

2. Патологічна атрофія виникає при захворюванні, розви­вається в будь-якому віці. Її поділяють на загальну та місцеву.

До загальних форм атрофії належать:

аліментарна — виникає під час голодування або при по­рушенні засвоєння поживних речовин;

ракове виснаження, яке найчастіше розвивається при злоякісних пухлинах травної системи;

гіпофізарна кахексія — розвивається при атрофії адено-гіпофіза;

церебральна кахексія — розвивається при ушкодженні гіпоталамуса внаслідок запалення або розвитку пухлин;

виснаження, яке виникає при деяких захворюваннях (шигельоз, туберкульоз) і пов'язане з глибокими порушення­ми обміну речовин і процесу всмоктування.

При загальній атрофії печінка, серце, скелетні м'язи не тільки зменшуються в розмірах, але й набувають буро-корич­невого забарвлення, у цих випадках говорять про буру атро­фію органа.

До місцевих форм атрофії відносять:

атрофію від тиску (розвивається в тому випадку, якщо орган тривалий час здавлюється пухлиною, спайкою тощо);

дисфункціональну атрофію, або атрофію від бездії (на­приклад, атрофія скелетних м'язів при переломах кісток, хво­робах суглобів тощо). Важливим у її розвитку є зниження кровообігу та рівня метаболічних процесів у нефункціонуючих тканинах;

атрофію від недостатності кровозабезпечення (розви­вається внаслідок звуження артерій, які живлять даний орган);

нейротичну атрофію (зумовлену порушенням нервової трофіки певного внутрішнього органа, що виникає при трав­мах, запальних процесах тощо);

атрофію під дією фізичних і хімічних чинників (напри­клад, дія рентгенівських променів).

Зовнішній вигляд органів при місцевій атрофії може бути різним. Здебільшого вони зменшуються, поверхня їх стає гла­денькою. У порожнистих органах зменшується товщина стінок.

На певних етапах розвитку атрофія має зворотний харак­тер за умови своєчасного усунення причини, яка її спричини­ла. Прогресування патологічного процесу характеризується зниженням функції органа або тканини з відповідними на­слідками для організму (наприклад, розвиток цукрового діабе­ту — при атрофії інсулярного апарату підшлункової залози). Атрофічні процеси незворотні, якщо атрофія досягла високого ступеня.

Загальні реакції на пошкодження

Протягом життя людина нерідко опиняється в таких ситу­аціях, коли на неї діють патогенні чинники, різноманітні за природою, силою і тривалістю дії. Організм відповідає загаль­ними адаптаційними реакціями, які виникли в процесі еволю­ції. Такими універсальними реакціями є шок, колапс, стрес тощо. Їхньою спільною рисою є стереотипний характер, стабі­льне поєднання клінічних симптомів і механізмів, що лежать в основі їхнього розвитку.

Шок — це патологічний процес, який характеризується порушеннями діяльності ЦНС, системи кровообігу та дихан­ня, процесу обміну речовин та загрожує життю людини. За­лежно від причини виділяють: травматичний, гіповолемічний, опіковий, септичний, анафілактичний, гемотрансфузійний шок.

У клінічному перебігу шоку виділяють дві стадії; еректильну і торпідну. Перша стадія короткочасна, триває кілька хвилин і характеризується збудженням ЦНС, збільшенням ча­стоти серцевих скорочень, підвищенням артеріального тиску, прискоренням кровообігу, посиленням дихання. У другій ста­дії настає гальмування ЦНС, падає артеріальний тиск, вини­кає тахікардія (прискорення пульсу), сповільнення дихання, знижується температура тіла. Розвивається дихальна і судин­на недостатність, гіпоксія. Остання сприяє додатковому пошко­дженню внутрішніх органів, перш за все головного мозку, сер­ця, нирок.

 

Л Е К Ц І Я № 34

Т е м а: “Патологія серцево-судинної системи.”

Процес кровообігу та лімфообігу, їх патологія




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 1382; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.