КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Атрофія
Атрофія — прижиттєве зменшення об'єму органів, тканин, клітин, що супроводжується ослабленням або припиненням їхніх функцій. її можна розглядати як різновид пристосувальних процесів, які виникають у нових для організму умовах існування. Класифікація атрофії: 1. Фізіологічна — цей вид атрофії спостерігається при нормальній життєдіяльності організму. Так, після народження атрофуються пупкові судини, з часом атрофується загруднин-на залоза тощо. 2. Патологічна атрофія виникає при захворюванні, розвивається в будь-якому віці. Її поділяють на загальну та місцеву. До загальних форм атрофії належать: • аліментарна — виникає під час голодування або при порушенні засвоєння поживних речовин; • ракове виснаження, яке найчастіше розвивається при злоякісних пухлинах травної системи; • гіпофізарна кахексія — розвивається при атрофії адено-гіпофіза; • церебральна кахексія — розвивається при ушкодженні гіпоталамуса внаслідок запалення або розвитку пухлин; • виснаження, яке виникає при деяких захворюваннях (шигельоз, туберкульоз) і пов'язане з глибокими порушеннями обміну речовин і процесу всмоктування. При загальній атрофії печінка, серце, скелетні м'язи не тільки зменшуються в розмірах, але й набувають буро-коричневого забарвлення, у цих випадках говорять про буру атрофію органа. До місцевих форм атрофії відносять: • атрофію від тиску (розвивається в тому випадку, якщо орган тривалий час здавлюється пухлиною, спайкою тощо); • дисфункціональну атрофію, або атрофію від бездії (наприклад, атрофія скелетних м'язів при переломах кісток, хворобах суглобів тощо). Важливим у її розвитку є зниження кровообігу та рівня метаболічних процесів у нефункціонуючих тканинах; • атрофію від недостатності кровозабезпечення (розвивається внаслідок звуження артерій, які живлять даний орган); • нейротичну атрофію (зумовлену порушенням нервової трофіки певного внутрішнього органа, що виникає при травмах, запальних процесах тощо); • атрофію під дією фізичних і хімічних чинників (наприклад, дія рентгенівських променів). Зовнішній вигляд органів при місцевій атрофії може бути різним. Здебільшого вони зменшуються, поверхня їх стає гладенькою. У порожнистих органах зменшується товщина стінок. На певних етапах розвитку атрофія має зворотний характер за умови своєчасного усунення причини, яка її спричинила. Прогресування патологічного процесу характеризується зниженням функції органа або тканини з відповідними наслідками для організму (наприклад, розвиток цукрового діабету — при атрофії інсулярного апарату підшлункової залози). Атрофічні процеси незворотні, якщо атрофія досягла високого ступеня. Загальні реакції на пошкодження Протягом життя людина нерідко опиняється в таких ситуаціях, коли на неї діють патогенні чинники, різноманітні за природою, силою і тривалістю дії. Організм відповідає загальними адаптаційними реакціями, які виникли в процесі еволюції. Такими універсальними реакціями є шок, колапс, стрес тощо. Їхньою спільною рисою є стереотипний характер, стабільне поєднання клінічних симптомів і механізмів, що лежать в основі їхнього розвитку. Шок — це патологічний процес, який характеризується порушеннями діяльності ЦНС, системи кровообігу та дихання, процесу обміну речовин та загрожує життю людини. Залежно від причини виділяють: травматичний, гіповолемічний, опіковий, септичний, анафілактичний, гемотрансфузійний шок. У клінічному перебігу шоку виділяють дві стадії; еректильну і торпідну. Перша стадія короткочасна, триває кілька хвилин і характеризується збудженням ЦНС, збільшенням частоти серцевих скорочень, підвищенням артеріального тиску, прискоренням кровообігу, посиленням дихання. У другій стадії настає гальмування ЦНС, падає артеріальний тиск, виникає тахікардія (прискорення пульсу), сповільнення дихання, знижується температура тіла. Розвивається дихальна і судинна недостатність, гіпоксія. Остання сприяє додатковому пошкодженню внутрішніх органів, перш за все головного мозку, серця, нирок.
Л Е К Ц І Я № 34 Т е м а: “Патологія серцево-судинної системи.” • Процес кровообігу та лімфообігу, їх патологія
Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 1382; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |