Інформаційний матеріал. Порушення лімфообігу

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Запалення

Л Е К Ц І Я № 33

Порушення лімфообігу

Лімфатична система забезпечує підтримання метаболіч­ної рівноваги між тканинами і кров'ю, виконуючи дренажну функцію.

Розрізняють такі форми порушення лімфообігу;

• механічну недостатність, яка характеризується затрим­кою відтоку лімфи;

• динамічну недостатність, яка виникає в результаті підвищеної фільтрації в капілярах, при цьому лімфатичні су­дини не в змозі забезпечити видалення набрякової рідини;

• резорбційну недостатність, яка виникає в результаті змін біохімічних властивостей тканинних білків або зменшення проникності лімфатичних капілярів, що супроводжується застоєм рідини в тканинах.

Здебільшого спостерігається змішаний тип зазначеної не­достатності кровообігу. Наслідки її визначаються перш за все порушенням лімфообігу, розвитком гіпоксії, що зумовлює дистрофічні та некротичні (при гострій недостатності) або атро­фічні та склеротичні зміни (при хронічному застої лімфи).

Т е м а: “Загальна патологія.”

• Основи загальної патології

• Механізми відновлення порушених функцій

Запалення є важливою проблемою і предметом вивчення всіх галузей медицини. Воно є найбільш поширеним типовим патологічним процесом. Разом з тим запалення поєднує в собі елементи не тільки патології, але й фізіологи.

Запалення є основою багатьох захворювань. Локалізація і особливості його перебігу визначають характерні риси захво рювань.

При різноманітних захворюваннях в організмі виникає низка компенсаторно-пристосувальних процесів, які спрямо­вані на корекцію або відновлення структури і функцій орга­нізму.

Знання цієї теми має важливе значення для усвідомлення морфології та патогенезу багатьох захворювань, для вивчен­ня спеціальної патологічної анатомії, а також клінічних дис­циплін.

Знати: причини, ознаки, види атрофії, регенерації, гіпер­трофії; стадії, форми та клінічні прояви запалення.

Уміти: визначати форму запалення за таблицями і макро­препаратами, за клінічними ознаками і описом клінічних сим­птомів, пояснювати сутність пристосувально-компенсаторних механізмів.

Запалення — переважно місцева, комплексна, судинно-ме-зенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження, спрямована на ізоляцію та усунення ушкоджуючого агента і відновлення (або заміщення) пошкодженої тканини.

Ця реакція виникла в ході еволюції, має захисно-присто­сувальний характер і несе в собі елементи не тільки патології, але й фізіології. Вона є якісно новим проявом життєдіяльності організму внаслідок дії патогенного агента, але водночас вклю­чає складові інших загальнопатологічних процесів (пошкоджен­ня, регенерація, порушення кровообігу, некроз).

Серед чинників, що спричинюють запалення, розрізняють екзогенні та ендогенні. До екзогенних належать мікроорганіз­ми (віруси, гриби, бактерії); паразити (найпростіші, черви); хімічні речовини (кислоти, луги); механічні (тиск); фізичні (тепло, холод, ультрафіолетове, рентгенівське, іонізуюче випро­мінювання).

Ендогенні чинники виникають у самому організмі (структу­ри власних клітин та тканин, а також продукти метаболізму, які змінили свої властивості в результаті некрозу, пухлинного розпаду, крововиливу, тромбозу тощо).

Динаміка запалення складається з трьох послідовних тісно пов'язаних між собою стадій: альтерації, ексудації та проліфе­рації. Назва запалення утворюється шляхом приєднання до ла­тинської або грецької назви органа чи тканин закінчення "itis" (бронхіт, кон'юнктивіт, апендицит). Інколи використовують спеціальний термін, наприклад, ''ангіна".

I стадія — альтерація — початкова стадія, що характери­зується пошкодженням тканин і проявляється різними видами дистрофій паренхіми та строми аж до їхнього некрозу. У зоні пошкодження відбуваються порушення метаболізму, що при­зводить до біохімічних та фізико-хімічних змін, які супрово­джуються утворенням та накопиченням біологічно активних речовин — медіаторів, які визначають наступний перебіг за­пальної реакції. Характерним також є те, що медіатори продов­жують виділятись і в наступні фази запалення. Джерелом їхньо­го утворення є елементи плазми крові, клітини крові тощо.

II стадія — ексудація — характеризується:

• реакцією мікроциркуляторного русла з порушенням ре­ологічних властивостей крові;

• збільшенням судинної проникності на рівні мікроцирку­ляторного русла;

• ексудацією складових елементів плазми крові;

• еміграцією клітин крові;

• фагоцитозом;

• утворенням ексудату та запального клітинного інфільтрату.

ІІІ стадія — проліферація — завершальна стадія, за якої інтенсивно відбувається розмноження клітин і активізація про­цесів новоутворення судин.

Класифікація запалення

1. За перебігом: блискавичне, гостре, підгостре та хронічне,

2. Залежно від етіологічних чинників: банальне, або неспе­цифічне, та специфічне запалення. Перше спричинюють най­різноманітніші фактори, а друге — специфічні збудники тубе­ркульозу, сифілісу, лепри та ін.

3. Залежно від переважання тієї чи іншої стадії запальної реакції: альтеративне, ексудативне, проліферативне.

Альтеративне запалення характеризується переважанням ознак першої стадії запалення над такими другої та третьої. Виділяють паренхіматозне та некротичне запалення (деякі автори заперечують існування альтеративного запалення як самостійної форми). Локалізація альтеративного запалення — паренхіматозні органи, головний та спинний мозок, перифе­рійні нерви.

Ексудативне запалення — це вид запалення, при якому альтеративні зміни та проліферативні процеси виражені нечітко. Основною ознакою цієї форми є вихід із просвіту мікросудин плазми крові та формених елементів, тобто утворення запаль­ної рідини, або ексудату.

Залежно від характеру ексудату розрізняють такі види ек­судативного запалення:

• серозне — характеризується утворенням серозного ексу­дату, в якому міститься 2% білка та невелика кількість клі­тинних елементів. Найчастіше цей вид запалення має гострий перебіг, за своїм клінічним значенням для організму воно сприятливе;

• фібринозне — характеризується утворенням ексудату, який має властивість згортатися з утворенням фібрину. Залеж­но від ступеня та глибини некрозу розрізняють крупозне та диф-теритичне запалення. Крупозне запалення виникає на серозних та слизових оболонках (плеврит, перикардит, крупозна пнев­монія), зовні має вигляд сірувато-білої плівки, що легко зні­мається, характеризується поверхневим некрозом. Дифтеритичне запалення характеризується розвитком некрозу глибше розташованих тканин, як правило, розвивається на слизових оболонках, чіткої межі між фібринозною плівкою та підлег­лою тканиною, на відміну від крупозного запалення, при цьому типі запалення не існує;

• гнійне запалення — характеризується утворенням гній­ного ексудату, що складається з великої кількості лейкоцитів, альбумінів, різноманітних клітинних елементів ділянки некро­зу, воно виникає на слизових, серозних оболонках, у внутріш­ніх органах. Гнійне запалення може бути двох видів: абсцес та

флегмона. Абсцес — вогнищеве гнійне запалення, яке харак­теризується утворенням порожнини, заповненої гноєм. Флегмо­на — обширна гнійна інфільтрація, за якої ексудат поширю­ється дифузно між тканинними структурами, розшаровуючи їх. Найчастіше гнійне запалення перебігає гостро, але може мати і хронічну форму;

• геморагічне запалення виникає тоді, коли до складу ексудату входить велика кількість еритроцитів. Трапляєть­ся при інфекційних захворюваннях — грипі, чумі, сибірці тощо;

• гнильне, або іхорозне, запалення розвивається в разі проникнення гнильної мікрофлори у вогнище гнійного запа­лення. При цьому гнійний ексудат набуває неприємного запаху, наростає інтоксикація організму. Цей процес частіше закінчу­ється смертю хворих;

• катаральне — це вид запалення, за якого до складу ексу­дату входить слиз, продукується слизовими залозами. У зв'яз­ку з наявністю слизу ексудат стає в'язким, у ньому містяться лейкоцити, десквамований епітелій. Запалення має гострий або хронічний перебіг. При першому переважає гіпертрофія (гіпертрофічний катар), при другому — атрофія і склероз (атро­фічний катар);

• змішане запалення — спостерігається в тих випадках, коли один ексудат доповнює інший (серозно-гнійний або сероз­но-фібринозний).

При продуктивному запаленні характерною ознакою є пе­реважання процесів проліферації, тобто розмноження клітин­них та тканинних елементів, у результаті чого виникають вог­нищеві та дифузні клітинні інфільтрати. Зустрічається ця фор­ма запалення у будь-якому органі, у будь-якій тканині.

Види продуктивного запалення:

• інтерстиціальне запалення — це запалення, за якого клітинний інфільтрат міститься в стромі внутрішніх органів і складається з гістіоцитів, лімфоцитів, лаброцитів та ін. Пролон­гація процесу призводить до розвитку склерозу, в основі якого лежить розростання сполучної тканини з ознаками атрофії;

• гранулематозне запалення, в основі якого лежить утво­рення вузликів (гранульом) розмірами від 1—2 мм до 1—3 см, що виникають у тканинах у результаті процесів проліферації фагоцитуючих клітин. Наслідком гранульоми може бути нек­роз або склероз;

• продуктивне запалення з утворенням поліпів та гост­рокінцевих кондилом. Трапляється цей вид запалення у разі одночасного розростання залозистого епітелію та строми, має хронічний перебіг. Спостерігається воно на слизових оболон­ках та в місцях їхнього переходу в плоский епітелій. Напри­клад, при тривалому запаленні слизових оболонок шлунка, матки, кишок виникає розростання покривного епітелію разом з підлеглою тканиною, що призводить до утворення випинань — поліпів. У тих ділянках, де плоский епітелій розташований поблизу призматичного (наприклад, статеві органи, відхідник), постійне подразнення виділеннями призводить до розростання епітелію і підлеглої тканини з утворенням кондилом. Місцеві ознаки запалення:

• почервоніння (rubor) настає внаслідок розширення су­дин, збільшення припливу до тканин артеріальної крові, яка містить оксигемоглобін яскраво-червоного кольору, розкриття капілярів, які не функціонували раніше;

• місцеве підвищення температури (calor) пояснюється надходженням у тканини артеріальної крові й підвищенням обміну речовин;

• біль (dolor) виникає внаслідок подразнення чутливих нер­вових закінчень різними біологічно активними речовинами (брадикінін, гістамін, недоокислені продукти обміну), напру­ження тканин при набряку, що призводить до стискання чут­ливих нервових закінчень;

• припухлість (tumor) зумовлюється накопиченням у вог­нищі запалення ексудату;

• порушення функції органа (functio laesae) пояснюється порушенням метаболізму, кровообігу, нервової регуляції. Ва­жливу роль у порушенні функції органа при запаленні віді­грає біль. Так, наприклад, при запаленні суглобів людина сві­домо обмежує рух, уникаючи болю.

Поряд з місцевими (зовнішніми) ознаками запалення в ор­ганізмі відбуваються зміни, які прийнято називати загальни­ми ознаками запалення, і вони, як правило, мають захисно-пристосувальний характер. До них належать: лейкоцитоз і зміни лейкоцитарної формули крові, гарячка, зміна співвідно­шення білкових фракцій крові (знижується рівень альбумінів і підвищується рівень глобулінів, збільшується швидкість осі­дання еритроцитів — ШОЕ), головний біль, кволість, незду­жання та інші симптоми.

Дата добавления: 2014-10-17