Термінологія

Болісні відчуття в м’язах.

Збільшення сили внаслідок силового тренування.

Термінологія.

План

Лекція №10-14

Тема: СУТНІСТЬ РУХУ. НЕРВОВО-М'ЯЗОВА АДАПТАЦІЯ ДО СИЛОВОЇ ПІДГОТОВКИ

4. Планування програм силової підготовки.

5. Аналіз значення силової підготовки

У попередніх розділах ми обговорювали функції м'язової та нервової систем при фізичному навантаженні. Але як пояснити різницю між фізично слабкою людиною, яка важить близько 90 фунтів, та важкоатлетом, котрий виступає на Олімпійських іграх? Чому спортсмени, які удосконалюються у видах спорту, для котрих не потрібна велика сила, займаються силовими тренуваннями? Чи дійсно можна чогось досягти тільки через біль?

Не кожний може стати Арнольдом Шварценеггером, але практично кожний може збільшити свою силу. У цьому розділі ми розглянемо, як відбувається збільшення сили при силовому тренуванні, звернемо увагу на зміни, що відбуваються у самих м'язах та у нервових механізмах, котрі їх контролюють. Ми вивчимо явище болісного відчуття у м'язах і те, як попередити його виникнення. Насамкінець, ми обговоримо основні принципи організації програми силової підготовки і важливість їх відповідності до потреб кожної людини.

Тривалі навантаження викликають безліч адаптацій у нервово-м'язовій системі. Ступінь адаптації залежить від тренувальної програми. Аеробне тренування, наприклад, біг підтюпцем або плавання, якщо і викликають, то лише незначне збільшення сили та потужності. Більшість нервово-м'язових адаптацій відбувається внаслідок силового тренування.

Деякий час існувала думка, що силове тренування необхідне тільки важкоатлетам, спортсменам силових легкоатлетичних дисциплін, а також (обмежено) — футболістам, борцям та боксерам. Однак наприкінці 60-х — початку 70-х років XX ст. тренери й учені встановили, що силове тренування є корисним для спортсменів, які займаються різними видами спорту.

Нині силове тренування — це важливий компонент тренувальних програм більшості спортсменів. Це стосується і спортсменок, яких традиційно не допускали до цього виду навантаження. Така зміна відношення до силового тренування багато у чому обумовлена дослідженнями, що показали її сприятливий вплив, а також новинами у тренувальній техніці та спортивному оснащенні.

Силове тренування рекомендується навіть для неспортсменів, котрі займаються фізичними вправами для зміцнення здоров'я.

Перш ніж почати розглядати нервово м'язові зміни, що розвиваються в результаті силового тренування, визначимо вимірювані компоненти м'язової підготовленості.

М'ЯЗОВА СИЛА

Максимальне зусилля, котре може розвинути м'яз або група м'язів, називається силою. Людина, здатна виконати жим, лежачи на лаві, маси 300 фунтів має вдвічі більшу силу, ніж та, котра може це зробити з масою 150 фунтів. У цьому прикладі сила, або максимальна здатність, визначається у вигляді максимальної маси, котру людина може підняти один раз. Це так званий максимум одного повторення, або 1-ПМ.

МАКСИМАЛЬНА ПОТУЖНІСТЬ

Потужність — це вибуховий компонент сили, результат сили й швидкості руху: потужність = (сила • відстань)/час.

Розглянемо приклад. Дві людини можуть виконати жим, лежачи на лаві, маси 250 фунтів на однакову відстань. Та людина, яка виконує це удвічі швидше, має у два рази більшу потужність. Цей принцип показаний на рис. 3.1.

Хоча абсолютна сила є важливим компонентом фізичної діяльності, все ж потужність, можливо, відіграє ще більшу роль у більшості видів спорту. Наприклад, у футболі форвард (нападаючий), який має 1-ПМ 450 фунтів, навряд чи зможе переграти (перевершити) захисника, який має 1-ПМ усього 350 фунтів, якщо останній здатний переміщувати 1-ПМ з більшою швидкістю. Форвард на 100 фунтів сильніший, однак більш вища швидкість захисника у сполученні з достатньою швидкістю забезпечують йому перевагу.

Дата добавления: 2014-10-17