Оцінка ступеня нестабільності зовнішнього середовища

Фактори нестабільності зовнішнього середовища:

- товарних ринків - це рівень конкуренції і привабливість галузі;

- географічного характеру - це далекість ринків, збільшення розриву між навантаженнями на систему управління і її можливостей.

- внутрішнього характеру підприємства - одним з найважливіших питань для фірми є виявлення сильних і слабких сторін діяльності, а також конкурентних можливостей;

- зовнішні політичні, соціальні і громадські фактори.

Сукупний вплив описаних груп факторів формує той або інший рівень нестабільності зовнішнього середовища. Оцінка такого рівня проводиться на підставі шкали І. Ансоффа (табл. 4.2).

Оцінка ступеня нестабільності зовнішнього середовища у відповідності зі шкалою І.Ансоффа

Шкала І. Ансоффа	Характеристики
Звичність події	Темп змін	Передбачуваність
Стабільність (0-2,0)	Звична	Повільніше, ніж реагує фірма	За аналогією з минулим
Реакція на зміни (2,0-3,0)	У межах екстраполяції	Відповідає швидкості реакції фірми	Шляхом екстраполяції
Передбачення (3,0-3,5)	Несподівані події, що не мають аналогії з минулим	Відповідає швидкості реакції фірми	Передбачувані проблеми і нові можливості
Дослідження і творчість (3,5-5,0)	Несподівані і зовсім нові події	Швидше, ніж реагує фірма	Часткова або повна непередбачуваність

При аналізі дотримується наступний порядок подій:

1) визначають, які з умов діяльності фірми будуть найменш стабільними в найближчі 5-7 років;

2) користуючись шкалою (0-5), визначають для обраних умов рівень звичності подій, темп змін, а також передбачуваність майбутнього;

3) визначають середній рівень нестабільності, пов'язаний з розподілами шкали нестабільності.

Інший підхід до визначення рівня нестабіль­ності (Нємцов) (табл. 2.1).

Чим вищий рівень нестабільності, тим складніше управління та більше зусиль необхідно для переходу на новий вид управління. Ви­щий рівень нестабільності передбачає менше часу, який відводиться на реакцію фірми. Якщо при рівні нестабільності 3 використовується стратегічне планування, фірма має можливість адаптуватися до но­вих умов середовища до початку негативного впливу, який загрожує втратами. При рівні нестабільності 4 зазначений вплив настає набага­то раніше, ніж фірма відреагує на загрозу. Тому в цьому випадку ви­користовується швидший засіб реагування, що містить чітко проду­мані дії, які дозволять пристосуватися в максимально короткі строки. У випадку, коли рівень нестабільності дуже високий і наближається до 5, управління здійснюється на основі жорсткої координації дій і моментальної реакції на зміни. Такий вид управління називається стратегічним управлінням в умовах стратегічних несподіванок. У су­часних умовах рівень нестабільності дуже високий, тому використан­ня стратегічного управління повинно враховувати зміни для забезпе­чення ефективного управління та розвит ку підприємства.

Ризик – об’єктивно – суб’єктивна категорія, пов’язана з усуненням невизначеності і конфліктності в ситуації вибору.

В системі стратегічного менеджменту ризик зумовлений: альтернативністю стратегії, межами невизначеності формування стратегії, недостатністю інформації, схильністю керівника до ризику, чи її відсутністю.

Ризик характеризується наступними величинами: прямим збитком, додатковими непередбаченими витратами, доходами, меншими, за очікувані.

Для пониження ступеню ризику необхідно:

1. Ідентифікувати ризики;

2. Оцінити економічний стан підприємства з врахуванням ризику (табл. 4.1).

3. Здійснити аналіз ризику: 1) визначення внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на ризик; 2) аналіз цих факторів; 3) оцінка явного ризику з врахуванням оцінки економічного стану підприємства та визначення економічної ефективності вкладених засобів; 4) встановлення допустимого ступеню ризику; 5) аналіз операцій пониження ступеню ризику; 6) розробка заходів пониження ступеню ризику.

Критерії оцінки економічного стану підприємства

Фактори комерційної пріоритетності	Фактори ресурсних обмежень
Потенціальний ймовірністний дохід	Капітал підприємства, витрати та їх структура
Темп росту обсягів продаж	Власні маркетингові дослідження
Можливість перепрофілювання	Наявність сировинної бази
Міра розподілу ризику	Потенціал науково – технічної бази
Політичні і соціальні ризики	Наявність менеджерів творчого складу мислення
Ризик конкуренції	Виробничі потужності

Методи кількісної оцінки ризику:

1) в абсолютному вираженні:

а) коефіцієнт ризику (): , (4.1)

де р – міра достовірності прогнозу, %.

б) величина ризику (): , (4.2)

де рн – ймовірність небажаних наслідків; Х – величина цих наслідків.

в) математичне сподівання (): , (4.3)

де Хі – значення випадкової величини; рі – значення відповідної ймовірності.

г) дисперсія ():

(4.4)

д) середньоквадратичне відхилення ():

(4.5)

2) у відносному вираженні:

а) коефіцієнт варіації (): (4.6)

б) коефіцієнт відносного ризику (): , (4.7)

де Y – обсяг збитків; S – обсяг власних фінансових коштів.

Також використовуються методи попарних кореляцій, теорія нечітких множин, теорія корисності та ін.

У залежності від ступеня нестабільності зовнішнього середовища визначають вид управління.

Дата добавления: 2014-10-17