Оцінка конкурентоспроможності корпорації на основі визначення конкурентоспроможності товару

Визначення конкурентоспроможності методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції

В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників і критеріїв конкурентоспроможності.

Перша група - показники ефективності виробничої діяльності організації (ЕО) - характеризується сукупністю відносних показників: витрат на одиницю продукції, фондовіддачі, рентабельності това–у та продуктивності праці.

Друга група фінансове положення організації (ФО) - характеризується коефіцієнтами автономії, платоспроможності, абсолютної ліквідності та обіговості обігових коштів.

Третя група - ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ) - характеризується рентабельністю продаж, коефіцієнтами затовареності готовою продукцією, завантаження виробничих потужностей, ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.

Четверта група - конкурентоспроможність товару (КТ) - включає показники якості товару.

Методика визначення окремих вищезазначених показників загальновідома.

Загальний показник конкурентоспроможності організації (ПКО) рекомендується визначати за спеціально встановленою формулою:

ПКО = 0,15ЕО + 0,29ФО + 0,23ЕЗ + 0,33 КТ. (3.1.)

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку.

Цей метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатись абсолютно достовірною.

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні з будь-яким іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо. Розрізняють параметри та показники конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності - це кількісні характе-ристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності.

Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні (характеризують технічні і фізичні властивості товару); економічні (визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару), нормативні (визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами), (рис. 3.1) [45].

Показники конкурентоспроможності - це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об'єкта дослідження, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.

Схема забезпечення конкурентоспроможності товару представлена на рис. 3.2 [45].

Для оцінки конкурентоспроможності товару використовують такі методи: диференціальний; комплексний; змішаний.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, з базою порівняння на основі їх співставлення.

При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, а при оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення -1 або 0. При цьому, якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, коли ні - 0.

Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців при виборі товару.

Комплексний метод базується на використанні групових та інтегральних показників. Причому групові показники розраховуються формалізовано окремо за нормативними, технічними та економічними показниками.

Інтегральний показник є узагальнюючим показником групових показників і відображає різницю між продукцією, яка порівнюється в споживчому ефекті в розрахунку на одиницю витрат споживача на придбання і використання продукції. Якщо інтегральний показник більше одиниці, то товар, що досліджується, кращий за базовий, якщо дорівнює одиниці, то конкурентоспроможність товарів рівна, а якщо менше одиниці, то товар поступається базовому.

Змішаний метод являє собою поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частина параметрів, розрахованих комплексним методом. Даний метод визначення конкурентоспроможності товару не є досконалим, оскільки він не враховує важливість споживчих властивостей товару (новизни і т.ін.) для покупця.

Для підвищення рівня конкурентоспроможності необхідно:

– постійне впровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;

- незмінне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;

- підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрі випускаються;

- використання нової технології;

- використання нової техніки;

- розробка нового дизайну товарів;

- впровадження нововведень в систему розподілу та збуту.

Аналіз конкурентоспроможності товару є недостатнім для формування висновку про конкурентоспроможність організації в цілому, хоча у більшості випадків використовується саме такий підхід.

Дата добавления: 2014-10-17