Оцінка стратегічного потенціалу

Стратегічні ресурси організації

Ресурси організації закладають основу конкурентних переваг ор­ганізації і розподілені на матеріальні та нематеріальні. До матеріаль­них слід віднести фінансові та фізичні активи організації, які відобра­жені в балансі підприємства (основні фонди, запаси, грошові кошти, тощо). Нематеріальні ресурси організації — це, як правило, якісна характеристика організації.

Cтратегічний потенціал – сукупність обмежених наявних ресурсів та компетенцій підприємства по досягненню глобальних й стратегічних цілей в майбутньому з урахуванням відповідних умов зовнішнього середовища.

Фактори, що впливають на нього:

- склад та сучасний стан системи наявних ресурсів;

- ступінь відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям та завданням підприємства;

- спроможність ресурсного потенціалу забезпечити стійкість підприємства проти впливу зовнішнього середовища та його внутрішня гнучкість (адаптованість);

- організаційні та управлінські процеси на підприємстві, які спрямовані на розвиток ключових компетенцій, інтеграцію усіх видів діяльності;

- конкурентне середовище, особливо ключові компетенції конкурентів та їх ресурси.

Основною метою формування стратегічного потенціалу підпри­ємства є забезпечення ефективніших шляхів використання ресурсів і резервів підприємства з метою максимально ефективної реалізації його стратегії на всіх етапах розвитку. У процесі реалізації цієї мети процес формування стратегічного потенціалу підприємства спрямо­ваний на вирішення ряду основних завдань, зокрема [9]:

‒ забезпечити високі темпи економічного розвитку підприєм­ства в рамках розробленої стратегії і реалізації довгострокових стратегічних цілей підприємства;

‒ забезпечити максимізацію прибутків від господарсько-еконо­мічної діяльності;

‒ забезпечити мінімізацію витрачених ресурсів на основі макси­мального використання власних резервів, зниження ресурсо-витрат і застосування ресурсозберігаючих технологій;

‒ забезпечити мінімізації економічних ризиків з метою обме­ження фінансових втрат;

‒ забезпечити стабільності функціонування й стійкості підпри­ємства.

При формуванні стратегічного потенціалу підприємства необхід­но виходити з того, що його структура являє собою визначену вза­ємозалежну сукупність його локальних потенціалів, тобто потенціа­лів кожного виду ресурсів, які забезпечують максимально ефективну реалізацію довгострокових цілей і стратегічних напрямів розвитку підприємства. Зокрема, можна виділити такі види локальних потен­ціалів, поєднання яких формують структуру стратегічного потенціа­лу підприємства (рис. 3.2).

Усі види локальних потенціалів перебувають між собою в безпосе­редньому взаємозв’язку та взаємозалежності. Проведення комплексно­го аналізу складових дозволяє одержати найбільш повну та достовірну оцінку стратегічного потенціалу та стану підприємства. Локальні по­тенціали складаються із сукупності ресурсних компонентів, поєднання яких варіюється залежно від стратегічного напряму розвитку підпри­ємства. Стан і напрям розвитку локальних потенціалів зумовлюєть­ся цілями формування стратегічного потенціалу, що визначаються відповідно до стратегічних напрямів розвитку підприємства, рівня їх ресурсозабезпеченності, а також характеру взаємодії із зовнішнім се­редовищем. При цьому кожний локальний потенціал також має свої специфічні цілі використання й розвитку, що можуть коригуватися під впливом збурювань, які надходять із зовнішнього середовища.

Структура стратегічного потенціалу підприємства відрізняється від структури стратегічних потенціалів вищестоящих ієрархічних рів­нів, дослідження принципів його формування доцільно здійснювати на основі використання багаторівневої структурної моделі (рис. 3.3). Пред­ставлена структурна модель показує, що стратегічний потенціал підпри­ємства є, по суті, результатом взаємодії його ресурсів. Оскільки скла­дові стратегічного потенціалу підприємства являють собою визначену сукупність конкретних видів ресурсів, то нарощування одного виду ре­сурсу зробить безпосередній вплив на інші види ресурсів. Отже, зміна кількісного та якісного складу певного ресурсу повинна здійснюватися у взаємозв’язку з іншим видом на основі їхньої взаємної кореляції.

Як правило, збільшення частки тільки одного елемента страте­гічного потенціалу представляється недоцільним, оскільки для ефек­тивної діяльності необхідно комплексне використання всіх ресурсів. З цією метою необхідно всі взаємозалежні елементи стратегічного потенціалу привести у відповідність з умовами зовнішнього сере­довища підприємства, що дасть змогу забезпечити раціональний на­прямок вектора початкових умов.

Розглядаючи стратегічний потенціал підприємства у вигляді ви­значеної взаємозалежної сукупності локальних потенціалів, що за­безпечують максимально ефективну реалізацію стратегії розвитку підприємства, його можна представити так [1]:

У загальному вигляді стратегічний потенціал підприємства мож­на представити у вигляді функції, значення якої залежить від кількох змінних:

Поряд із ресурсами важливими складовими стратегічного потен­ціалу підприємства є його внутрішні резерви, використання яких дає змогу без істотних додаткових витрат забезпечити досягнення по­ставлених цілей і вирішити виникаючі проблеми. Резерви трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів призначені для швидкого впровадження ефективних нововведень.

Прове­дення аналізу виконується на основі реалізації наступних етапів.

1. У рамках конкретної галузі промисловості на основі аналізу статистичних даних і експертних опитувань проводиться вибір основ­них підприємств, що характеризуються достатнім рівнем стійкості та ділової активності, виробництвом високотехнологічної продукції і використанням передових технологій.

2. Проведення попереднього аналізу з метою виявлення страте­гічної позиції підприємств на галузевому ринку.

3. Аналіз напрямів поточної господарсько-економічної діяльності підприємства. На даному етапі аналізується динаміка розвитку під­приємства, визначаються стійкі тенденції розвитку.

4. Виявлення й оцінка внутрішньовиробничих резервів підпри­ємства.

5. Формування інтегральних значень локальних потенціалів та стратегічного потенціалу в цілому з урахуванням інтегрального по­казника ризику. На цьому етапі здійснюється комплексний аналіз показників фінансово-економічного стану підприємства, на основі якого оцінюються його локальні потенціали.

6. Аналіз і оцінювання неформалізованої інформації, зокрема: структурні зрушення на різних рівнях господарювання, положення підприємства на ринку, кон’юнктурні зміни, основні конкуренти, конкурентоспроможність підприємства, перспективи розвитку галузі й підприємства.

7. Аналіз довгострокових цілей розвитку підприємства, що зу­мовлюють його стратегічну привабливість на ринку, й розроблення ситуативних планів стратегічного розвитку об’єкта, адекватних зо­внішнім умовам його функціонування.

8. Розрахунок прогнозного рівня стратегічного потенціалу під­приємства з метою визначення його відповідності вимогам ресурсно­го забезпечення реалізованих стратегічних напрямків розвитку.

На основі використання поетапного-структурного підходу визна­чено послідовність етапів процесу формування стратегічного потен­ціалу (рис. 3.4).

Відповідно до основних положень агрегативного підходу [6, 7], розрахунок інтегрального оцінювання стратегічного потенціалу під­приємства пропонується здійснювати на підставі такого виразу:

Інтегральне значення кожного з локальних потенціалів визнача­ється на основі бальних характеристик їхніх показників (табл. 3.16). Отримані дані представляються у вигляді матриці X, елементами якої xij є бальні характеристики показників оцінки кожного з досліджених локальних потенціалів підприємств.

Подальша логіка проведення розрахунків допускає обчислення значень показників за рядками і їхнього подальшого перетворення в часткові величини відповідно до такого виразу:

Отримана величина Xi/j являє собою інтегральне значення кон­кретного локального потенціалу. Інтегральна оцінка фактичного рів­ня стратегічного потенціалу підприємства визначається як зважена сума інтегральних значень окремих його складових, представлених на підприємстві у вигляді локальних потенціалів та їхніх ресурсних компонентів, необхідних для забезпечення нормального виробничо­го процесу.

За отриманими кількісними значеннями інтегральної оцінки стратегічного потенціалу досліджуваних підприємств можна визна­чити його градацію на підставі гранич них значень (табл. 3.17). При визначенні граничного значення показника стратегічного потенціалу підприємства використовувався принцип розрахунку граничних рей­тингів для кількісних і якісних показників [8].

Таблиця 3.17

Дата добавления: 2014-10-17