Мета та завдання стратегічного котролю

Сформований "стратегічний набір" підприємства - це своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства. Але щоб знати, на якому етапі розвитку перебуває підприємство, наскільки воно наблизилося до мети чи відійшло від неї, необхідно застосовувати стратегічний контроль.

Стратегічний контроль - це особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного зв'язку.

Стратегічний контроль проводиться, як правило, через 3-6 місяців після початку робіт, для якого розробляються нормативні значення таких найважливіших показників, як витрати, окупність, часові витрати та ін. Стратегічний контроль визначає, чи можливе подальше здійснення стратегій, чи приведе їхня реалізація до досягнення цілей. Стратегічний контроль не може існувати без поточного та заключного контролю.

Контроль дає змогу своєчасно виявити проблеми, розробити та здійснити заходи щодо коригування ходу та змісту робіт на підприємстві, допомагає виявляти, підтримувати та поширювати позитивні явища та починання, найефективніші напрямки діяльності на підприємстві.

Головна мета контролю - сприяти зближенню фактичних і необхідних результатів виконуваних робіт, тобто забезпечувати виконання завдань (досягнення цілей) підприємства.

Ефективність стратегічного контролю забезпечують такі фактори:

‒ застосування досконалих методів і форм контролю;

‒ єдність організаційної структури управління, цілей та форм контролю;

‒ єдність елементів організаційної культури і цілей контролю;

‒ точність і доступність інформації, необхідної для стратегічного контролю.

Контроль як управлінська діяльність повинен мати такі властивості:

‒ бути всеосяжним та об'єктивним, тобто зорієнтованим на адекватне відображення досягнутих параметрів відносно встановлених цілей та обраних стратегій;

‒ бути стратегічно спрямованим, орієнтуватися на кінцеві результати;

‒ мати безперервний та регулярний, невідворотний плановий ха–актер;

‒ бути гнучким, тобто не заважати виконанню основної роботи;

‒ відповідати змісту тих робіт, які контролюються, перевіряти не лише кількість і термін, а й якість роботи;

‒ бути зрозумілим для тих, кого контролюють і перевіряють;

‒ бути своєчасним, щоб можна було скоригувати процеси, що відбуваються;

‒ бути економічним, тобто відповідати вимозі: затрати на його проведення не можуть перевищувати ті результати, яких досягають у процесі контролю;

‒ бути дійовим, тобто не обмежуватися виявленням фактичного
стану об'єкта контролю, а й супроводжуватись відповідними
рішеннями.

Основними етапами стратегічного контролю є:

‒ визначення органів контролю та механізмів його застосування;

‒ визначення стандартів і норм для забезпечення об'єктивності оцінок;

‒ встановлення правильності виконання робіт, передбачених планами різного типу;

‒ порівняння досягнутих параметрів робіт з встановленими стандартами та нормами;

‒ вжиття коригуючих заходів.

Для того, щоб контроль був об'єктивним та ефективним, він має бути пов'язаний зі стратегічним і поточним плануванням.

Розробляючи поточні плани та бюджети - інструменти виконання стратегічних планів і програм, треба поступово їх деталізувати до рівня, необхідного для практичної реалізації з урахуванням специфіки окремих етапів і блоків заходів програми. Тільки в цьому випадку можна сформувати необхідні засади для ефективного контролю.

До традиційних, небюджетних методів контролю відносять також статистичний контроль, спеціальні повідомлення (звіти), оперативні ревізії, співбесіди, обстеження, інспектування та ін.

‒ Контроль і перевірка виконання робіт за стратегічними планами та програмами передбачає розробку взаємопов'язаних систем контролю на підприємствах, які включають у себе такі підсистеми контролю:

‒ за технологічними процесами;

‒ за якістю продукції та праці;

‒ дотриманням чинного законодавства, що регулює діяльність підприємства;

‒ за виконанням окремих завдань, етапів, напрямків та
ст–атегічних програм і планів загалом;

‒ за виконанням рішень, вказівок, наказів, розпоряджень вищого ке–івництва підприємства;

‒ за дотриманням встановлених фінансово-економічних параметрів функціонування підприємства тощо.

Контроль буде найбільш об'єктивним та ефективним тоді, коли складено систему нормативів (стандартів) виконуваних робіт і кінцевих результатів (цілей). Найчастіше нормативи (стандарти) розробляються за такими групами: цінові, дохідні, програмні (техніко-економічні), фізичні (для виробів та технологічних процесів), поведінкові тощо.

Для контролю витрат використовуються діючі та розроблені спеціально для контролю за стратегічними програмами звіти:

‒ - про фактичні витрати грошових ресурсів порівняно з планом
(но–мативами, стандартами);

‒ про коригування витрат щодо окремих завдань і напрямків програми;

‒ про фактичне використання трудових і матеріально-технічних
ресурсів (порівняно з нормативами та стандартами);

‒ про витрати на виконання робіт у всіх співвиконавців завдань програми тощо.

Дуже важливим є організаційний аспект контролю, що пов'язано з проблемами координації та встановлення порядку внесення необхідних змін у процесі виконання запланованих робіт. У зв'язку з цим доцільно додержуватись системи, що передбачає:

‒ по-перше, концентрацію матеріалів минулих перевірок та ревізій у будь-якому органі управління, щоб не витрачати час на повторне отримання цієї інформації під час наступних перевірок;

‒ по-друге, розподіл завдань щодо контролю та координації, роз–обка відповідного порядку і процедур контролю;

‒ по-третє, розробку методів і послідовності коригування стратегічних планів і програм з урахуванням поточного стану робіт.

Централізований контроль за ходом виконання стратегічних планів та програм здійснюють координуючі чи спеціально створені органи управління окремими програмами.

Підприємство також проводить внутрішній контроль. Для цього воно створює робочу групу з розробки та виконання стратегічної програми і контролю.

Цей контроль здійснюється таким чином:

‒ – перевірка доведення завдань програми до виконавців і включення заходів, запланованих на поточний рік, до відповідних поточних планів усього підприємства, окремих підрозділів та індивідуальних виконавців;

‒ разові, вибіркові перевірки (інспекція) діяльності виконавців відповідно до плану або іноді раптово за спеціально розробленим пе–еліком питань;

‒ перевірка звітів виконавців про хід реалізації завдань;

‒ контроль ефективності виконаних заходів і робіт;

‒ заслуховування на засіданнях керівних органів програм інформації про виконання найважливіших робіт та етапів, а також окремих виконавців завдань, що не відповідають встановленим параметрам.

Систематичний та дієвий контроль може забезпечуватися лише в плановому режимі. План заходів щодо контролю має містити графіки заслуховування окремих виконавців, результати вибіркових перевірок, звіти тощо.

Стратегічні програми виконуються в певній послідовності та із встановленою періодичністю. Ці процедури зумовлюють порядок звітності та подання інформації про хід робіт, засоби аналізу, прийняття коригуючих рішень, доведення результатів контролю та аналізу до виконавців.

Організаційні графіки та інші графічні методи дають змогу наочно показати досягнутий проміжний та кінцевий результати. Такі графіки дозволяють здійснювати взаємодію та розподіл завдань і відповідальність між органами керівництва програмою і виконавцями.

Слід зазначити, що контрольна діяльність потребує значних витрат часу, праці та грошей. Стратегічний контроль обов'язково передбачає необхідність прийняття коригуючих рішень, що містить певну частку ризику, а тому до такої діяльності треба залучати висококваліфікованих фахівців з підприємницьким досвідом.

Дата добавления: 2014-10-17