Оцінка ефективності стратегії підприємства

Підсумковий контроль і наступний аналіз діяльності під­приємства дозволяє дати оцінку роботи й отриманих результатів. На цьому етапі основним завданням є визначення ступеня досяг­нення мети, виявлення проблем і перешкод, визначення причин ішпнкнення цих проблем, виявлення особистих потреб і винаго­рода за ефективну роботу.

Часто керівники при оцінці діяльності підприємства забува­ють враховувати ті фактори, що (на відміну від перешкод) спри­яли досягненню мети.

Тому доцільно проводити таку оцінку (попередньо) у нас­тупній формі (табл. 4.3).

Оцінку діяльності підприємства в цілому за звітний період доцільно проводити за допомогою форми, наведеної в табл. 4.4.

Як критерії оцінки можуть застосовуватися такі показники, як: зростання обсягу продажу, чистий прибуток, дохід у розра­хунку на акцію, адміністративні витрати, собівартість І і"Д-. а та­кож показники не основного виробництва.

Окремій оцінці й аналізу підлягають питання природоохо­ронної діяльності підприємства і дотримання вимог екологічної безпеки.

Крім оцінок стратегічного планування керівництво фірмою повинно провести ретельну перевірку структури підприємства, щоб з'ясувати чи сприяє вона досягненню загальнофірм ових ці­лей, тому що стратегія найбільшою мірою визначає структуру ор­ганізації.

Процес формування структури при стратегічному плану­ванні може являти собою найбільш важливу стадію успішної ре­алізації стратегічного плану. Нездатність чи відсутність прагнен­ня визнати важливість структури в процесі планування прирекли багатоефективні і добре задумані стратегії на невдачу.

На основі оцінки роботи підприємства можна говорити про ефективність його роботи чи неефективність. На жаль, комплекс­ного узагальнюючого показника ефективності не існує.

В даний час застосовуються:

• окремі показники ефективності (продуктивність праці, фон­довіддача, питомі показники і т.д.);

* показники ефективності (сумарні витрати, стро­ки окупності капітальних вкладень і тд.).

Що ж розуміється під ефективністю?

У загальному випадку ефективність характеризує те, на­скільки успішно ми досягли запланованої мети, Виходить, у цьо­му випадку ми можемо говорити про порівняльну ефективність, тобто, порівнюючи план і факт, визначити фінансову сторону йо­го діяльності.

Це можна зробити за допомогою наступної формули:

В умовах ринкової економіки ефективність доцільно визна­чати з урахуванням приведення (дисконтування) різночасних показників до їх цінності в початковому періоді. При цьому якщо ЧДД > 0, то реалізація проекту ефективна, якщо ЧДД < 0, то проект (стратегічний план) неефективний.

Одним з показників досягнення успіху є рентабельність, хо­ча вона і не дає грошове вираження отриманого ефекту, але її рівень дозволяє судити про результативність роботи підприємст­ва за спланований (звітний) період і порівнювати його роботу з показниками аналогічних фірм.

До характеристики рентабельності вкладень у діяльність то­го чи іншого виду належить рентабельність авансованого капіта­лу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна, — скіль­ки гривень прибутку приходиться на одну гривню авансованого капіталу. При розрахунку можна використовувати або прибуток до оподатковування, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті. парто брати до уваги три ключові особливості цього показника, істотні для формулювання обгрунтованих висновків.

Перша пов'язана з тимчасовим аспектом діяльності підпри­ємства. Адже коефіцієнт рентабельності визначається результа­тивністю роботи за звітний період, а ймовірного і запланованого ефекту довгострокових інвестицій він не відображає. Коли під­приємство робить перехід на нові перспективні технології чи види продукції, що вимагають великих інвестицій, значення показника рентабельності може тимчасово знижуватися. Однак, якщо стра­тегія перебудови була обрана вірно, понесені витрати надалі окуп­ляться, тобто зниження рентабельності в звітному періоді не мож­на розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Багато управлінських рішень пов'язані з дилемою «Добре їсти чи спо­кійно спати?». Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтовані на одержання високого прибутку, хоча І ціною великого ризику. При другому варіанті — навпаки. Одним з показників ризиковості проекту є коефіцієнт фінансової залеж­ності. Тому при підвищенні рентабельності й одночасному підви­щенні залежності підприємства від кредиторів не можна одно­значно заявити про поліпшення результатів діяльності.

Третя особливість пов'язана з проблемою самої оцінки. Так, чисельник і знаменник показника рентабельності виражені (у де­якому значенні) у грошових одиницях різної купівельної спро­можності. Чисельник дробу — прибуток — динамічний і відбиває результати діяльності фірми, у тому числі і сформований рівень цін на товари і послуги за минулий період. А знаменник показни­ка — авансований капітал — має оцінку на інший момент часу, тобто на попередній період, що може Істотно відрізнятися від по­точної вартості.

Таким чином, підвищення значення коефіцієнта рентабель­ності не еквівалентне високій віддачі на інвестований капітал, Tomv пои вибопі рішень стратегічної спрямованості необхідно

орієнтуватися не тільки на цей показник, але й брати до уваги зміни ринкової ціни фірми, тобто підвищення престижу, попу­лярності торгової марки, застосування сучасних технологій і праці висококваліфікованих фахівців. Це знаходить висвітлення в грошовій оцінці нематеріальних активів п істотно підвищує конкурентоспроможність і ефективність роботи підприємства.

[1] Между данными названиями нет противоречий, более того, в разных работах И. Ансоффа встречаются и та, и другая трактовки (прим. автора).

Дата добавления: 2014-10-17