Методи фундаментального аналізу

Виходячи із традиційної класифікації методів кон'юнктурного аналізу, їх можна підрозділити на такі групи:

1. Методи економічного загальносистемного аналізу.

2. Економіко-математичні методи.

3. Економіко-статистичні методи.

Основними методами загальносистемного аналізу економічної кон'юнктури є:

· методи порівняння;

· візуально-графічні методи;

· балансовий метод;

· формально-логічні методи.

Методи порівняння засновані на зіставленні моментів стану економічної кон'юнктури як за допомогою кількісних показників, так і якісних характеристик процесу.

Кількісні порівняння проводяться за допомогою абсолютних і відносних показників динаміки (темпи росту, приросту, середні величини, дисперсія й средньоеквадратичне відхилення). Особливу роль в аналізі тренда кон'юнктури грають перша й друга похідна кривій кон'юнктури.

Якісні методи використаються для порівняння складних процесів, які не піддаються чисельним характеристикам. До даних методів можна віднести такі своєрідні методи порівняння, як: жести дилерів на біржі, своєрідний сленг біржових дилерів («ведмеді», «быки» і т.п.), використання дієприкметників і дієприкметникових зворотів («добре», «погано», «сприятлива кон'юнктура» і т.п.).

У кон'юнктурному аналізі самостійне значення приділяється візуально - графічним методам. Ці методи зводяться до побудови таблиць і графіків, які через свою наочність дуже успішно застосовуються для аналізу кон'юнктури. З розвитком комп'ютерної графіки й спеціальних програм побудови графіків робота аналітика значно спрощується.

Балансовий метод також з успіхом застосовується при оцінці динаміки певного процесу в рамках обмеженого календарного періоду.Принципи побудови балансів попиту та пропозиції буде озглянуто окремо.

До формально-логічних методів варто віднести методи експертних оцінок і інші методи теорії масового попиту. Е кспертні методи передбача-

ють різноманітні рейтингові розрахунки. Сутність рейтингів полягають в складанні впорядкованих списків (по убуванню або зростанню функціональ-

ного чинника) суб'єктів аналізованої сукупності. Наприклад: список найбільш високорозвинених країн по темпах приросту ВНП.

На фінансовому ринку рейтинг являє собою думку про здатність і юридичний обов'язок емітента робити своєчасні виплати по основній частині й відсоткам по цінних паперах боргового характеру. Рейтинг - це оцінка позиції аналізованого об'єкта на шкалі показників. Він дозволяє встановити на певну дату положення учасників економічного процесу, виявити їхнє місце серед інших учасників відповідно до різних критеріїв. У цьому плані рейтинг - орієнтир для учасників ринку, на підставі якого вибирається стратегія поводження.

Публікація рейтингу не є радою про поводження на ринку. Рейтинг - це «інформація до відома» для інвесторів, що управляють портфелями, і інших учасників ринку цінних паперів. Разом з тим рейтинг - це платна послуга, надавана емітенту цінного папера.

На фондовому ринку рейтингу піддаються тільки ті цінні папери, по яких емітент несе фіксовані зобов'язання перед інвесторами. У цьому випадку й виникає потреба в оцінці ризиків невиконання даних зобов'язань. Відповідно й об'єкти рейтингу - облігації (підприємств і муніципальні), привілейовані акції, комерційні папери (серійні фінансові векселі), депозитні й ощадні сертифікати й т.д. Інакше кажучи, об'єктами рейтингу переважно є боргові цінні папери й привілейовані акції. Рейтинг оцінює ризик невиконання емітентом своїх зобов'язань, пов'язаних із цінним папером, і, відповідно, ризик втрат інвесторів відносно основної суми й відсотків (кредитний ризик). Тобто рейтинг - це оцінка ризику втрат. При цьому величина рейтингу з погляду рейтингових структур ніяк не пов'язана із твердженнями типу «90 проти 10, що по цій емісії не буде виплачена сума боргу». Рейтинг не вимірює конкретну величину ризику втрат, не служить кількісним прогнозом, мірою їхньої ймовірності. Рейтинг - це лише порівняльна оцінка рівнів ризику по різних цінних паперах, спосіб зіставлення їх між собою по величинах кредитних ризиків.

Прийнято виділяти “якісні” і “кількісні” рейтинги. Як правило, “якісні” рейтинги складаються на основі трудновимірюваних або дуже складних показників. Наприклад: список облігацій фондового ринку США й Канади представлений у таблиці 7.1. Всі облігації списку позначаються буквеними індексами в порядку зниження “якості” облігацій.

Таблиця 6.1

Класи якості цінних паперів по класифікації

інвестиційних агентств США й Канади

Клас якості	Інвестиційні агентства
Standard & Poor's	Moody's (USA)	DBRS (Саn.)	CBRS (Саn.)
1. Найвища якість	ААА	Ааа	ААА	А++
2. Дуже гарна якість	АА	Аа	АА	А+
З. Гарна якість	А	А	А	А
4. Середній клас	ВВВ	Ваа	ВВВ	В++
5. Клас нижче середнього	ВВ	Ва	ВВ	в+
6. Низька якість	В	В-Саа	В	в
7. Спекулятивні	ССС-СС	Са	CCC	C
8. Нижча якість	C, DDD-D	С	CC-C	D

Найчастіше зустрічається бально-питомий метод розрахунку рангів:

R = , (6.1)

де: R – місце (ранг) даної одиниці сукупності в загальному списку; W_i – вага i -го показника в загальній оцінці сукупності об'єктів; X_i – ранг (кількість балів, місце) даної одиниці в загальному списку сукупності по i -му показнику, i = 1, n.

Наприклад: одними з піонерів складання й публікації рейтингів найбільших компаній став американський журнал “Fortune”, що опублікував список 500 найбільших американських промислових компаній в 1955 році.

В основі критерію журналу “Fortune” в 80-і роки для промисловості були обсяги продажів, для торгівлі - оборот, для фінансових компаній - активи. Сьогодні єдиним критерієм величини компанії є обсяг продажів.

Як критерій оцінки діяльності 500 американських компаній журнал “Forbes” використає суму рангів по ряду кількісних показників. В основі кількісних показників використаються усереднені за останні п'ять років темпи приросту прибутковості компаній, темпи росту обсягів продажів, прибутковість акцій, а також абсолютні значення обсягів продажів, чистого доходу й частки прибутку в ціні за останній рік. Крім списків за кількісними показниками, журнал “Forbes” відзначає окремі компанії по ряду кількісних критеріїв, становлячи на їхній основі список “висхідних зірок” бізнесу.

Газета “Financial Times” становить список 500 найбільших європейських компаній, 100 американських компаній і 100 японських компаній за критерієм показника капіталізації або ринкової вартості компанії. Цей же показник використає щотижневик “Business Week” для складання рейтингу 1000 найбільших компаній миру. Російський журнал “Експерт” як основні критерії вибрав дві ознаки: обсяг продажів за результатами року (список №1) і ринкова вартість підприємства на початок жовтня (список №2). Для більше повної картини використається ранжирування по обсягах прибутку, темпам росту відсотків по акціях, чисельності зайнятих.

Рис. 6.1. Класифікація економіко-статистичних методів аналізу

Дата добавления: 2014-10-15