Використання графічного способу в аналізі господарської діяльності

В економічному аналізі велику роль відіграють так звані графічні способи, відмітною рисою яких є їхня наочність, що значно спрощує процес доведення результатів економічного аналізу до широкого кола працівників. Для правильного відображення досліджуваних процесів і явищ необхідно дотримуватись техніки та методики побудови графіків. Велике значення має правильний вибір типу графіка, його масштабів і виконання.

Графік – це масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур.

Завдяки добре зробленим графікам досліджуваний матеріал стає більш дохідливим і зрозумілим. Графіки мають також велике аналітичне значення. На відміну від табличного матеріалу графік дає узагальнюючу характеристику стану або розвитку досліджуваного явища, уможливлює наочне зображення тих закономірностей, що їх містить числова інформація. На графіку виразніше виявляються тенденції і взаємозалежності досліджуваних показників.

Графіки, які використовуються в економічному аналізі, можна розділити на дві групи:

1. Ілюстративні графіки використовуютьсядля порівняння результатів економічного аналізу, які одержані за допомогою інших аналітичних прийомів, а також для ілюстрації найважливіших результатів аналізу в процесі прийняття рішень управлінським персоналом, для унаочнення доповідей і повідомлень на нарадах, засіданнях, зборах.

2. Розрахункові або аналітичні графіки здебільшого виконують подвійну функцію: вони використовуються і для полегшення аналітичних розрахунків, і як ілюстративні графіки. Прикладом аналітичного графіка може бути графік розрахунку точки беззбитковості, або графік розрахунку рівноважної ціни на вільному ринку при взаємодії попиту і пропозиції.

Основною формою графіків, що використовуються в економічному аналізі, є діаграми, які за формою бувають стовпчикові, смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні.

За змістом розрізняють такі види графіків:

– Діаграми порівняння показують співвідношення різних об’єктів за певним показником, найчастіше це стовпчикові, смугові і фігурні діаграми (стовпчикові діаграми розміщують по вертикалі, с мугові діаграми – по горизонталі, а при застосуванні фігурних діаграм співвідношення об’єктів показуються у вигляді умовно-художніх фігур (колоска, картоплини, тварини).

– Структурні (секторні) діаграми дають змогу визначити склад досліджуваних показників, питому вагу окремих частин у загальному розмірі показника. У структурних діаграмах зображення показника дається у вигляді розбитих на сектори геометричних фігур (квадратів, кіл), площа яких береться за 100 або за 1. Розмір сектора визначається питомою вагою частини.

– Діаграма динаміки призначена для зображення зміни явищ за відповідні проміжки часу. Для цього можна використовувати стовпчикові, кругові, квадратні, фігурні та інші графіки, але найчастіше – лінійні графіки. Динаміка на такому графіку подається у вигляді лінії, що характеризує безперервність процесу. Для побудови лінійних графіків користуються прямокутною системою координат: на осі абсцис відкладають періоди, а на осі ординат – рівні показників за відповідні проміжки часу.

– Графік зв’язку, який зазвичай подається у вигляді лінійного графіка, використовуються для вивчення форми та напряму зв’язків між показниками. На осі абсцис відкладаються значення факторного показника (X), а на осі ординат – значення результативного показника (Y) у відповідному масштабі.

– Графіки контролю широко застосовуються в економічному аналізі для вивчення процесу виконання плану чи дотримання нормативів. На графіку відображено дві лінії: плановий і фактичний рівень показників за кожний день.

2.7. Застосування групувань в аналітичних дослідженнях

Групування є одним з найпоширеніших прийомів економічного аналізу. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками.

Групування уможливлює вивчення тих чи інших економічних явищ в їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, визначення впливу найбільш суттєвих факторів, знаходження тих чи інших закономірностей та тенденцій, які властиві цим явищам та процесам.

Виділяють такі види завдань, що розв’язуються способом групування:

– визначення соціально-економічних типів явищ;

– вивчення структури явищ та структурних зрушень, що в них відбуваються;

– визначення зв’язків та залежностей між явищами.

Розрізняють такі види групувань:

1. Типологічні групування використовуються для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні якісні групи чи класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії (робітники, керівники, спеціалісти, службовці, учні, обслуговуючий персонал), групування складу робітників за фахом, групування підприємств за формами власності тощо.

2. Структурні групування дають змогу вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Структурні групування використовують в аналізі структури активів чи пасивів балансу підприємства, структури випущеної продукції, основних виробничих фондів, класифікації устаткування за терміном експлуатації тощо.

3. Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв’язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базуються аналітичні групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними. Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності рівня плинності робочої сили на підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати працівника. Це групування дає можливість не тільки встановити, що тенденція плинності робочої сили на підприємствах залежить від розміру середньої заробітної плати, а й визначити міру цієї залежності для кожної групи.

За складністю побудови розрізняють два типи групувань: прості та комбіновані. З допомогою простих групувань вивчається взаємозв’язок між явищами, згрупованими за певною ознакою. Комбіновані групування показують вплив двох або більше факторів на результативний показник. У комбінованих групуваннях розподіл сукупності, що вивчається, робиться спочатку за однією ознакою, а потім в середині кожної групи – за іншою ознакою і так далі. Для вивчення різних складних взаємозв’язків між явищами і процесами можуть бути побудовані дво-, трирівневі групування.

Під час побудови групувань потрібно уважно ставитися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп та інтервалів між ними, тому що залежно від цього можуть суттєво змінитися результати аналізу.

2.8. Балансовий спосіб

Балансовий спосіб – це спеціальний прийом зіставлення взаємозв’язаних показників господарської діяльності. Використання балансового способу є доцільним тоді, коли зв’язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих у результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.

Оскільки першим історичним прикладом узгодження великої кількості показників господарської діяльності з допомогою встановлення рівності двох підсумків цих показників був бухгалтерський баланс, цей спосіб аналізу отримав назву балансового. При його використанні рівність підсумків (баланс) є підтвердженням того, що в аналізі враховано всі взаємозв’язані фактори й відповідні економічні показники, а зв’язок між ними визначено правильно.

Балансовий спосіб широко використовується в економічному аналізі, там, де має місце функціональна залежність: наприклад, забезпечення підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, матеріальними ресурсами, основними засобами виробництва тощо, а також визначення повноти їх використання.

Так, вивчаючи забезпеченість підприємства обладнанням певного виду, складають баланс, у якому, з одного боку, показують потребу у верстатах, необхідних для виробництва продукції, а з другого – їх фактичну наявність.

Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини понадпланових втрат робочого часу.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, в якому порівнюються платіжні засоби з платіжними зобов’язаннями.

Наведемо приклад застосування балансового способу для складання товарного балансу, формула якого має вигляд:

,

де N _поч — залишок продукції на початок періоду;

N _над — надходження готової продукції з виробництва;

N _реаліз — обсяг реалізованої продукції;

N _кін — залишок продукції на кінець періоду.

Виходячи з формули товарного балансу обсяг реалізованої продукції (N _реаліз) визначатиметься за формулою:

.

Як допоміжний спосіб балансовий метод використовується в економічному аналізі для перевірки вихідних даних, на підставі яких проводиться аналіз, а також для перевірки правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки визначення впливу різних чинників на приріст розміру результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума розміру впливу окремих чинників має відповідати розміру загального приросту результативного показника. Якщо такої тотожності нема, то це свідчить про неповне врахування чинників або про допущені в розрахунках помилки.

Дата добавления: 2014-10-22