Аналіз використання робочого часу на підприємстві

Аналіз використання фонду робочого часу

Одним з основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і його нераціонального використання призводить до зростання продуктивності праці, кращого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)”. Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, плановий баланс робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії робочого дня робітників, хронометраж операцій і робочих процесів, моментні спостереження в цехах і на дільницях).

Аналіз використання робочого часу проводять у двох напрямках:

– виявлення втрат робочого часу;

– виявлення непродуктивного використання робочого часу.

Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких двох показників:

– середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік) характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу, в т.ч. через прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

– середня тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю днів і годин відпрацьованих за звітний період одним працівником і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз необхідно проводити щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці (табл. 6).

Таблиця 5

Показник	Минулий період	Звітний період	Відхилення (±)	Умовні позначення показника
план	фактично	від плану	від минуло-го періоду
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб				–42	–52	ЧР
2. Відпрацьовано 1 робітником: а) днів б) годин (ряд. 2а * ряд. 3)
			–9	–9	Д
			–156	–134	ЛГр
3. Середня тривалість робочого дня, год.	7,9	8,0	7,6	–0,4	–0,3	Т
4. Фонд робочого часу, тис. год. (ряд. 1 * ряд. 2б)				–223	–218	Фр.ч
у т. ч.: надурочно відпрацьований час, тис. год.	3,876	—	3,448	+3,448	–0,428

Як свідчать дані таблиці 5, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві знизився на 223 тис. год. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.

Величина фонду робочого часу (Ф_р.ч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою: Ф_р.ч =ЧР * Д * Т.

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

Ф_р.ч.р = (ЧР_ф – ЧР_пл) * Д_пл * Т_пл; (958 – 1000) * 219 * 8 = –73584 год.

Ф_р.ч.д = (Д_ф – Д_пл) * ЧР_ф * Т_пл; (210 – 219) * 958 * 8 = – 68976 год.

Ф_р.ч.т = (Т_ф – Т_пл) * ЧР_ф * Д_ф; (7,6 – 8) * 958 * 210 = – 80472 год.

Усього: – 223032 год.

Отже, фонд робочого часу зменшився у звітному періоді порівняно з плановим на 223 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників – на 74 тис. год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) – на 69 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внутрішньозмінних втрат робочого часу) – на 80 тис. годин.

Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників – 8622 (9 * 958), або 68976 год. (8622 * 8).

Внутрішньозмінні втрати робочого часу за один день (зміну) становили 0,4 год. (7,6 – 8), а за всі відпрацьовані робітниками дні – 80472 год. (–0,4 * 210 * 958). Загальні втрати часу становили 149448 год. (68976 + 80472).

У загальну кількість відпрацьованих робітниками годин включають і години, відпрацьовані надурочно. Якщо їх виключити, то фактична кількість годин роботи в середньому на одного робітника буде меншою, а розмір втрат відповідно зросте. Якщо на підприємстві відпрацьовано за звітний період 3448 годин надурочно, то це значить, що втрати робочого часу стали ще більшими й досягли 152 896 годин (149448 + 3448). Наявність надурочних годин роботи певною мірою компенсує втрати робочого часу, оскільки випуск продукції збільшується. Але це не впливає на показник годинної продуктивності праці, бо одночасно зі збільшенням випуску продукції збільшуються й затрати праці.

Конкретні причини втрат робочого часу можна встановити, порівнюючи плановий і фактичний баланс робочого часу у звітному періоді (табл. 6).

Аналіз планового і фактичного балансу робочого часу показує, що цілоденні втрати вищі за планові на 9 днів (42 — 33). Це перевищення сталося за рахунок збільшення простоїв, прогулів, невиходів з дозволу адміністрації, а також невиходів на роботу через тимчасову непрацездатність.

Таблиця 6

Дата добавления: 2014-10-22