Кваліфікаційний склад робітників

Чисельність основних і допоміжних робітників

Категорії робітників	План	Фактично	Минулий період	Відхилення (±)
кількість, осіб	% до загальної кількості	кількість, осіб	% до загальної кількості	кількість, осіб	% до загальної кількості	від плану	від минулого періоду
Робітники, усього осіб							– 42	– 52
у т. ч.:
– основні		79,0		82,5		79,2	—	– 10
– допоміжні		21,0		17,5		20,8	– 42	– 42

З табл. 3 видно, що питома вага основних робітників зросла порівняно з плановою на 3,5% (82,5 – 79), а з минулим періодом – на 3,3% (82,5 – 79,2).

Підвищення питомої ваги основних робітників у їх загальній чисельності позитивно характеризує роботу підприємства, оскільки це супроводжується зростанням продуктивності праці. Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності на виробіток одного робітника визначається діленням різниці між фактичною і плановою питомою вагою основних робітників на планову питому вагу основних робітників: (82,5 – 79) / 79 * 100 = 4,43%. Отже, завдяки підвищенню питомої ваги основних робітників у загальній чисельності продуктивність праці одного основного робітника збільшилась на 4,43%.

Успішне виконання виробничої програми залежить від забезпечення виробництва кадрами найбільш важливих професій та кваліфікацій працівників. Для цього фактична кількість робітників за професіями та розрядами порівнюється з потребою в них для виконання обсягу робіт дільниці, цеху й підприємства в цілому. Потрібна кількість робітників обчислюється діленням величини трудомісткості робіт за кожним їх видом на плановий фонд часу праці одного робітника.

Для оцінки відповідності кваліфікації робітників складності виконуваних робіт порівнюють середні тарифні розряди робіт і робітників, розраховані за середньою арифметичною:

;,

де Т_р – середній тарифний розряд; ЧР – чисельність робітників; ТП – обсяг робіт кожного виду.

Аналіз використання робітників за кваліфікацією базується на зіставленні складності виконуваних за нарядами робіт із розрядом робітників (табл. 4).

Таблиця 4

Розряд робітників	Коефіцієнт за тарифом	Кількість робітників, осіб	Відхилення від плану (±), осіб
за планом	фактично
	1,0	—	—	—
	1,40			+7
	1,52			+10
	2,60			—
	2,73			–40
	2,90			–19
Усього				–42

Використовуючи дані табл. 4, можна визначити середній плановий і фактичний тарифний коефіцієнт (Т_р):

;

Розрахунок свідчить, що кваліфікація робітників відстає від складності виконуваних робіт. Фактичний тарифний коефіцієнт є нижчим за плановий на 0,05 (2,15 – 2,20), що знижує ефективність виконуваних робіт і може призвести до випуску менш якісної продукції.

Кваліфікаційний рівень працівників керівного складу персоналу і спеціалістів перевіряють, встановлюючи відповідність фактичного рівня освіти і ділових якостей кожного працівника його посаді. Кваліфікаційний рівень працівників здебільшого залежить від їхнього віку, стажу роботи, освіти, тому в процесі аналізу трудових ресурсів також вивчають зміни цих показників.

Важливим аспектом аналізу забезпеченості підприємства робочою силою є вивчення її руху. Як відомо, склад працівників постійно змінюється у зв’язку зі скороченням штатів, звільненням за власним бажанням, виходом працівників на пенсію, пересуванням їх на посадах у межах структурних підрозділів та прийманням нових робітників замість вибулих або у зв’язку з розширенням виробництва. Надто велика плинність робочої сили спричиняє додаткові витрати на підготовку нових працівників, а також знижує продуктивність праці не лише нових працівників, які освоюють нові умови праці, а й тих, що звільняються і потребують певного часу для пошуків нової роботи.

Оборот робочої сили буває необхідний, що відбувається з об’єктивних причин, які не залежать від адміністрації підприємства, та надмірний, який включає звільнення працівників за порушення трудової дисципліни, прогули, через недостатньо високу кваліфікацію, у судовому порядку тощо. На практиці має місце і зворотне явище – недостатній оборот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється необхідне оновлення кадрів підприємства. Про це свідчить зростання кількості працівників пенсійного віку.

Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховують:

1. Коефіцієнт обороту з прийому (КП_п) – це відношення прийнятих на роботу працівників до середньоспискової чисельності ПВП.

2. Коефіцієнт обороту зі звільнення (КП_з) – це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності ПВП:

3. Коефіцієнт загального обороту (КП_об) – це відношення кількості прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:

4. Коефіцієнт плинності кадрів (КП_пл) розраховують як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:

Особливу увагу потрібно звертати на плинність кадрів, оскільки вона знижує продуктивність праці на підприємстві. Для того, щоб розробити заходи, спрямовані на закріплення робочих кадрів, необхідно знати конкретні причини звільнень з власного бажання (складні умови праці, низька заробітна плата, незадовільні перспективи службового зростання, незадоволення професією, незадовільний моральний клімат у колективі тощо) і порушень трудової дисципліни. Важливим є встановлення динаміки показників обороту робочої сили, щоб визначити, в якому напрямку відбуваються зміни цих показників, який вплив на них справляють умови організації праці і виробництва на підприємстві в цілому і на окремих його дільницях. Напруженість у забезпеченні підприємства трудовими ресурсами можна зняти за рахунок ефективнішого використання наявної робочої сили, підвищення продуктивності праці, інтенсифікації виробництва, удосконалення організації і технології виробництва, запровадження більш продуктивної техніки.

Дата добавления: 2014-10-22