Організаційно-економічні заходи зміцнення економічної безпеки підприємства

Тема 3. Стратегічні пріоритети розвитку системи економічної безпеки підприємства

Сучасна фінансова й інвестиційна нестабільність призвела до наступних наслідків: по-перше, до різкого зниження інвестиційної й інноваційної активності підприємств, що не забезпечує процес відтворення; по-друге, до зниження попиту на продукцію, послуги і, як наслідок, відповідної відсутності прибутку підприємств; до зростання цін на матеріали, енергію, сировину, зниження амортизаційних відрахувань та ін.; по-третє, до значного скорочення й навіть повного припинення фінансування державою галузей високих технологій, що гальмує технологічний розвиток.

В умовах економічних перетворень як на окремо взятому підприємстві, так і в промисловості регіону, з позицій економічної безпеки, чимало підприємців виявилися не готовими до нових умов господарювання. А втрата економічних зв'язків лише посилила занепокоєння, збільшивши негативну складову економічного стану підприємств, які просто змушені були тепер зважати на поняття економічної безпеки в управлінні.

Загрозу економічній безпеці господарюючого суб'єкта можуть становити як внутрішні, так і зовнішні фактори. До внутрішніх факторів зараховують такі: недостатньо кваліфіковане обслуговування наявного технологічного устаткування, що може спричинити його поломку, аварію; порушення технологічного процесу, що може спричинити випуск неякісної продукції; допущення її браку; недотримання внутрішнього розпорядку і режиму роботи підприємства, що може вплинути на нестабільність діяльності; негарантовану технічну безпеку на всіх основних і допоміжних дільницях, що може призвести до нещасних випадків; ненадійне забезпечення робітничими кваліфікованими кадрами, спеціалістами підприємства; не створені нормальні умови праці робітників у виробничих цехах і на робочих місцях, що може призвести до збоїв у виробництві, нещасних випадків; не поставлена на належному рівні система організації й управління виробництвом, що може призвести до банкрутства суб’єкта господарювання; не передбачені достатні заходи з охорони матеріальних цінностей, надійність складських приміщень, охорона в цілому підприємства, засоби сигналізації.

Можуть бути й інші внутрішні загрози економічної безпеки підприємства (резервні джерела забезпечення електроенергією, теплом, водою тощо).

Не менш важливими є можливі зовнішні загрози економічної безпеки суб'єкта господарювання: забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, деталями, напівфабрикатами з перебоями; ненадійні партнери з кооперації виробництва; часті перебої в постачанні виробництва електроенергії, тепла, палива, води, що призводять до простоїв і нанесення збитків підприємству; можливі стихійні явища: пожежа, паводки, форс-мажорні явища (землетруси, воєнні конфлікти та ін.).

Для запобігання загрози втрати економічної безпеки підприємства необхідно постійно враховувати весь спектр численних факторів, від яких залежить живучість підприємства.

У ринкових умовах господарювання найбільш високою гарантією безпеки діяльності підприємства є гарантований ринок збуту продукції, її конкурентоспроможність і надійність. Відповідна ніша на ринку, стабільні споживачі продукції, доступні ціни на товари сприяють довготерміновим угодам на поставку продукції на взаємовигідних умовах.

Машинобудування – систематизуючи галузь серед взаємопов'язаних галузей економіки. Від розвитку даної галузі залежить технічна та економічна незалежність країни. Серед проблем функціонування машинобудівних підприємств України на сучасному етапі можна виділити наступні [4, 135]:

1) застарілі основні виробничі фонди, низький рівень їх обновлення у зв’язку зі слабою інвестиційною базою;

2) низький рівень завантаження виробничих потужностей;

3) неконкурентоздатність багатьох видів продукції, обумовлена слабою інноваційною активністю;

4) низький рівень оплати праці і, як наслідок, плинність кадрів, зниження продуктивності праці працівників;

5) слаба комерціалізація наявних розробок;

В цілому, діяльність машинобудівних підприємств характеризується наступними основними галузевими особливостями:

1) високий рівень фондоємності виробництва, велика питома вага необоротних активів;

2) тривалий період операційного циклу;

3) високий рівень трудомісткості виготовлення продукції;

4) необхідність постійного оновлення продукції та технологій.

Основне значення системи економічної безпеки підприємства полягає в тому, що вона повинна мати попереджувальний характер, а основними критеріями оцінки її надійності та ефективності є:

забезпечення стабільної роботи підприємства, збереження і примноження фінансів і матеріальних цінностей;

попередження кризових ситуацій, у тому числі різних надзвичайних подій, пов'язаних з діяльністю «зовнішніх» або «внутрішніх супротивників».

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але й під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс вирішуваних при цьому цільових завдань має істотну відмінність.

У режимі стійкого функціонування підприємство при вирішенні завдань економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збуту продукції, на запобіганні матеріальному чи фінансовому збитку, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних тощо. У кризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для підприємства становить руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного і кадрового) як головного чинника життєдіяльності підприємства, його можливостей.

Тож політика підприємства перш за все повинна бути спрямована на інвестиційну та виробничу стратегії при забезпеченні конкурентних переваг на ринку. Інвестиційна стратегія повинна визначати пріоритети напрямів і форм інвестиційної діяльності організації, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачене загальний розвиток організації.

В свою чергу діяльність підприємства необхідно направляти на збільшення обсягів реалізації продукції, закріплення сформованого ринку і його розширення, а також пошук нових ринків збуту за рахунок:

аналізу збутових витрат для визначення заходів щодо підвищення рентабельності робіт стосовно збуту товарів;

розробки прийомів вибору кращих замовників (клієнтів) підприємства;

розробки прийомів вивчення потенційних конкурентів;

розробки прийомів формування у вибраних партнерів стійкої прихильності до підприємства, постійного прагнення до співробітництва з ним;

вибору методів пошуку ринкової ніші;

проведення активної наступальної цінової політики;

надання знижок і товарних кредитів дилерам і оптовим покупцям;

налагодження особистих контактів з керівниками підприємств – потенційними споживачами;

укладання прямих договорів зі споживачами продукції і через мережу спеціалізованих дистриб'юторських фірм;

постійної участі у роботі спеціалізованих виставок і презентаціях на міжнародних конференціях, симпозіумах, виставках;

постійного розміщення інформації про підприємство і його продукцію в друкованих виданнях рекламного характеру і мережі Інтернет.

Необхідно виділити фактори гарантування економічної безпеки підприємства, до яких належать:

ступінь адаптивності стратегічного потенціалу підприємства, що визначається не тільки внутрішніми, а й зовнішніми впливами. В першу чергу, такий вплив виникає через попит на продукцію підприємства, мінливість якого зумовлена комплексом причин економічного, політичного, демографічного та соціально-культурного характеру. На адаптивність стратегічного потенціалу підприємства впливає також кон'юнктура, що складається на ринках матеріальних ресурсів, фінансових ринках, ринках робочої сили, інформації, послуг тощо. Це означає, що, як і всяка система, стратегічний потенціал підприємства має граничні можливості адаптації до умов виробництва, що змінюються. Наявність таких граничних можливостей адаптації зумовлена періодичною потребою в технічному переозброєнні і реконструкції підприємства, відновленні чи підвищенні рівня кваліфікації його персоналу, зміні стратегічних зон господарювання, а можливо, і в зміні виду діяльності;

залежність підприємства від інтенсивності кооперованих його зв'язків із постачальниками різного роду ресурсів. Ідеться про залежність підприємства від стабільності постачань необхідних ресурсів як з погляду якості ресурсів, що поставляються, так і повноти та своєчасності цих постачань;

охорона комерційної таємниці підприємства, з одного боку, і нагромадження інформації про можливе втручання інших економічних агентів у діяльність підприємства – з другого. Поширення конфіденційної інформації за межі підприємства може завдати йому істотної шкоди. Одночасно з охороною комерційної таємниці підприємство повинно організовувати збір, нагромадження й обробку інформації про діяльність реальних і потенційних конкурентів, що можуть вплинути на існуючий статус фірми;

ступінь можливого ризику прийнятих рішень. Економічна безпека підприємства практично визначається здатністю керівництва вміло ризикувати при прийнятті стратегічно важливих для майбутнього підприємства рішень. Необхідно постійно порівнювати можливі виграші й витрати. Як свідчить практика, імовірність роботи без ризику надзвичайно мала. Крім того, необхідно пам’ятати і про можливі наслідки реалізованих рішень у майбутньому для самого підприємства, а також і для регіону країни, у першу чергу екологічних. Важливо попадати в зону допустимого ризику, тобто в зону, де величина можливих втрат від прийняття того чи іншого рішення не перевищує величини прогнозованого прибутку.

Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки реального підприємства можуть бути:

формування ефективних факторів виробництва (нового устаткування, кваліфікованої робочої сили і т. д.);

розробка та впровадження нових технологій з підвищення рівня використання матеріальних ресурсів;

виробництво продукції з урахуванням потреб ринку, підвищення її якості та дизайну;

вибір надійних постачальників сировини, матеріалів, енергоносіїв;

дослідження перспективних напрямків інвестування і оцінка доцільності вкладень;

додатковий моніторинг контрагентів, створення пільгових умов для дебіторів з метою підвищення рівня повернення дебіторської заборгованості;

надійний захист власних комерційних таємниць.

Таким чином, у сучасних умовах складовою частиною комплексу заходів має стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства. Та, в свою чергу, для здійснення заходів із досягнення належної економічної безпеки слід визначити обсяг ресурсів і мобілізувати внутрішні й зовнішні їх джерела.

Дата добавления: 2014-10-23