Механізм інноваційної безпеки підприємства на основі маркетингової складової

Отже, інновації покладені в основу забезпечення інноваційної складової системи економічної безпеки підприємства. Тому виникає необхідність у розгляді змісту останньої. На думку Краснощокової Ю.В., в інноваційній безпеці вирішальною умовою вважається дотримання та реалізація інтересів підприємства, а така безпека безпосередньо спрямована на формування необхідних і достатніх умов для збільшення можливостей створення та використання інновацій; продуктових, технологічних, економічних, організаційних і соціальних, з метою розроблення та впровадження конкурентоспроможності продукції й технологій на рівні світових стандартів [14; 60, с. 177].

Поряд з цим Максимова Т.С., Філімонова О.В., Лиштван К.В. під інноваційною безпекою підприємства розуміють послідовну, заплановану, цілеспрямовану, комплексну діяльність підприємства щодо зміни кожного з елементів бізнесу певного підприємства, викликану попитом, обумовлену науково-технічним прогресом і спрямовану на діючу організаційну структуру, технологічні процеси, стиль і методи управління, продукцією, що випускається, джерела сировини й матеріалів, ринки збуту, документообіг та ін. [14; 70, с. 181].

Логічно, що після визначення понять «інновації», «інноваційна безпека підприємства» виникає необхідність у розробленні маркетингової складової впровадження інновацій як послідовності дій із виведенням на ринок інновацій, які будуть користуватися попитом та забезпечать реалізацію цілей підприємства.

Основними елементами маркетингової складової впровадження інновацій є [14]:

економічне забезпечення, що передбачає аналіз економічної доцільності та впровадження інновацій та джерел інвестування;

нормативно-правове забезпечення на основі патентування, сертифікації, ліцензування, отримання дозвільної документації;

інформаційне забезпечення, що ґрунтується на зборі та аналізі ринкової інформації;

виробничо-технічне забезпечення здійснюється на основі забезпечення різними видами ресурсів: сировини, технологій, виробничої бази.

Саме на основі економічного забезпечення виникає необхідність у застосуванні маркетингового механізму впровадження інновацій, основні напрями якого подані на рис. 1 [14].

Перейдемо до визначення СОЕМ забезпечення інноваційної безпеки підприємства. Під СОЕМ інноваційної безпеки підприємства розуміємо систему основних ідей, інструментарію та аналізу маркетингової діяльності підприємства і зовнішнього середовища, формування стратегії і контролю. Основними її елементами є [14; 57, с. 100]:

підприємство, зовнішнє середовище – структура, культура, ресурси, ринки, конкуренти;

формування політики – модель, цілі, стратегії;

реалізація політики – плани, бюджет, маркетингові заходи;

перевірка та контроль політики – результати, процеси, передумови об’єктивних і суб’єктивних змін.

Враховуючи базові засади формування СОЕМ забезпечення інноваційної безпеки підприємства, пропонуємо розкрити сутність цієї схеми на основі маркетингової складової [14].

Отже, вихідним елементом у формуванні СОЕМ забезпечення інноваційної безпеки підприємства являється детальне вивчення його слабких та сильних сторін, можливостей та загроз. Маркетингова складова формування СОЕМ забезпечення інноваційної безпеки підприємства базується на результатах здійснених наукових досліджень і суттєво залежить від обраної підприємством політики, формуючись у її межах. Таким чином, одержані дослідження дозволяють сформувати такі засади реалізації інноваційної безпеки підприємства у розрізі [14]:

1) наукових дослідах і дослідно-конструкторських роботах (НДДКР), що складаються з науково-дослідної, конструкторської, технологічної політики;

2) кадрової політики;

3) маркетингової політики.

Безумовно, формування інноваційної політики на підприємстві здійснюється на основі трьох складових маркетингового забезпечення [14]:

1) аналітико-стратегічної (дослідження ринку, аналіз та оцінка маркетингових можливостей підприємства, сегментація ринку і вибір цільових сегментів);

2) розроблення комплексу маркетингу (товарна політика, ціноутворення, методи збуту, маркетингові комунікації);

3) організація та управління маркетингом (створення служби маркетингу, функціонування маркетингової інформаційної системи, управління маркетинговою діяльністю).

Реалізація розроблених маркетингових заходів неможлива без фінансового планування маркетингу або складання бюджету. Бюджет маркетингу дозволяє правильно прийняти рішення щодо розподілу ресурсів, встановити контрольні параметри реалізації маркетингових дій.

Контроль маркетингової діяльності забезпечує вимірювання і оцінювання реалізації стратегій, планів і програм, визначення коригувальних дій, які у сукупності забезпечують досягнення інноваційних цілей.

Отже, ця схема організаційно-економічного механізму забезпечує конкурентоспроможність інноваційних продуктів та дозволяє досягти високого рівня інноваційної безпеки підприємства шляхом налагодження сталого інноваційного розвитку підприємства із врахуванням особливостей його організаційно-правової форми, виду діяльності, місії та ін.

Таким чином, важливим вихідним пунктом у створенні механізму економічної безпеки підприємства і відповідно у забезпеченні теоретичних основ його створення є необхідність у виділенні принципів формування інноваційної складової економічної безпеки підприємства.

Ілляшенко С.М. вважає, що підприємство, яке стало на інноваційний шлях розвитку, повинно функціонувати на засадах інноваційного маркетингу згідно з такими принципами [14; 35, с. 23-24]:

самоорганізації – самостійне забезпечення підтримання умов функціонування, тобто самопідтримка обміну ресурсами між елементами виробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем;

саморегуляції – коригування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування;

саморозвитку – самостійне забезпечення умов тривалого виживання і розвитку підприємства.

Запропонований перелік принципів інноваційної безпеки підприємств Ілляшенка С.М. не є вичерпним, тому доцільною вважається необхідність у розширенні переліку зазначених принципів. На думку Полінкевича О.М., ефективна інноваційна діяльність підприємств також повинна проводитись з дотриманням інших важливих принципів [14; 94]:

орієнтації на інноваційний шлях розвитку – орієнтація суб’єкта господарювання на безупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації свого потенціалу в мінливих умовах зовнішнього середовища відповідно до обраної місії і прийнятої мотивації діяльності;

баланс інтересів суб’єктів інноваційного процесу, який передбачає, що виробництво і реалізація новацій мають приносити вигоди всім учасникам інноваційного процесу: інвестору, розробнику новацій, постачальнику, виробнику, збувальнику, споживачу й суспільству в цілому;

«розумної» орієнтації новацій на задоволення потреб і запитів споживачів. У сучасних умовах виробнику для успіху на ринку необхідно орієнтувати свою виробничо-збутову діяльність (у тому числі інноваційну) на задоволення інтересів цільових груп споживачів;

підтримки рівноваги між споживанням і відновленням природних ресурсів. Обмеженість природних ресурсів, існування меж самовідновлення ставлять завдання їхнього штучного відтворення. Це пов’язано з тим, що на сучасних виробництвах, при значних масштабах, виробничі цілі досягаються за рахунок екологічних. Досягнення ж суто екологічних цілей звичайно стримує розвиток виробництва;

«розумної крайності» ринкових позицій означає, що підприємство має орієнтуватися на ніші ринку або на роботу на більшості ринкових сегментів;

визначення пріоритетів інноваційного розвитку означає вибір конкретних шляхів розвитку, які б забезпечували досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

Причому підприємство порівнює шляхи розвитку за такими критеріями: обсяг реалізованої продукції, величина прибутку, завоювання окремих ніш на ринку, розширення виробництва, здешевлення випуску продукції тощо. Мінімізація або максимізація їхня сприятиме встановленню пріоритетів інноваційного розвитку підприємства.

Змістовий модуль 3. Обліково-аналітичне забезпечення управління економічною безпекою промислових підприємств

Дата добавления: 2014-10-23