Моделі поведінки витрат

Контрольовані і неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати – витрати, які керівник підрозділу може контролювати (змінювати).

Неконтрольовані витрати – які не піддаються впливу керівника підрозділу.

Одні і ті ж витрати можуть бути контрольованими і неконтрольованими стосовно різних керівників. Наприклад, величину амортизації обладнання майстер цеху контролювати не може, проте керівництво заводу може прийняти рішення про інший метод нарахування амортизації і таким чином змінити її величину.

Ця класифікація дуже важлива для організації обліку і контролю за центрами відповідальності, коли керівники підрозділів є відповідальними тільки за відхилення по тих витратах, які вони можуть контролювати.

Поведінка витрат – це характер реагування витрат на зміну обсягів діяльності підприємства або окремого підрозділу (фактора витрат).

Основним фактором витрат є обсяг виробництва (для підрозділів основного виробництва).

Для інших підрозділів це можуть бути:

- ремонтне господарство – кількість виконаних ремонтних замовлень; відпрацьований час;

- рекламний відділ – кількість поданих рекламних оголошень; доставка товарів – кількість замовників; відстань, вага вантажу.

В залежності від характеру реагування на фактор витрат їх поділяють на змінні та постійні.

Змінні витрати – витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни фактора витрат. Тобто при зміні обсягу виробництва у два рази змінні витрати також зростуть у два рази.

Прикладами змінних витрат можуть служити:

- прямі матеріальні витрати;

- заробітна плата, що нараховується за відрядною системою;

- електроенергія на роботу обладнання;

Таким чином, загальна сума змінних витрат є лінійною функцією по відношенню до фактора витрат. Сума змінних витрат на одиницю є постійною величиною (див. рис. 2.2 і 2.3).

Рисунок 2.2- Загальні змінні витрати

Рисунок 2.3 - Змінні витрати на одиницю продукції (10 грн.).

Постійні витрати – витрати, що не змінюються при зміні фактора витрат.

Наприклад, витрати на опалення цеху є постійними витратами по відношенню до обсягу продукції.

Таким чином, постійні витрати в розрахунку на одиницю фактора витрат (наприклад, обсягу продукції), будуть зменшуватись при збільшенні обсягів діяльності (див. табл. 2.1, рис. 2.4 і 2.5).

Саме цим пояснюється те, що маржинальні витрати (витрати на одиницю додаткової продукції) будуть щоразу зменшуватись.

Таблиця 2.1 - Постійні витрати

Кількість продукції, тис. шт.	Загальні постійні витрати, грн.	Постійні витрати на одиницю продукції, грн.
		1,8
		0,9
		0,6
		0,45
		0,36

Рисунок 2.4- Загальні постійні витрати

РРисунок 2.5- Постійні витрати на одиницю продукції

Важливо зазначити, що абсолютно постійними або абсолютно пропорційними витрати бувають рідко. Причому описана вище поведінка постійних і змінних витрат зберігається тільки в межах певного відрізку часу – релевантного діапазону.

Тому виділяють напівпостійні та напівзмінні витрати.

Напівпостійні витрати – витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягів виробництва.

Наприклад, при виробництві від 1 до 2 тис.од. продукції необхідно 10 верстатів, а при виробництві від 2 до 3 тис.од. необхідно придбати додаткове обладнання, внаслідок чого збільшиться амортизація, яка до цього була постійною (рис. 2.6). Отже, обсяг виробництва, при яких витрати залишаються незмінними, є релевантним діапазоном для цих витрат.

Напівзмінні витрати – витрати, що змінюються із зміною обсягу діяльності, але не прямо пропорційно, тобто існує нелінійна залежність.

Прикладом таких витрат можуть бути витрати на придбання матеріалів на умовах надання знижок за великі обсяги покупок (рис. 2.7).

Витрати можуть змінюватись не тільки прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності, а й з певним відставанням або випередженням обсягів діяльності.

Якщо витрати зростають більше, ніж обсяг діяльності, то такі витрати називають прогресивними (наприклад, при зростанні обсягу діяльності на 10% витрати зростають на 15%).

Рисунок 2.6- Поведінка напівпостійних витрат

Рисунок 2.7- Поведінка витрат на матеріали при наданні знижок

Якщо темпи росту витрат відстають від темпів росту обсягів діяльності, то їх називають дегресивними (наприклад, при зростанні обсягу випуску в 2 рази витрати зростають в 1,5 рази).

Величина постійних витрат може залежати від масштабу діяльності або визначатися керівником підприємства.

Перша група витрат називається обов’язковими витратами. Це витрати, що залежать від проектованої потужності підприємства, без їх здійснення неможливе виробництво.

Прикладом таких витрат є амортизація обладнання, опалення та освітлення цехів, заробітна плата виробничого персоналу тощо.

Друга група витрат – це дискреційні витрати. Їх розмір визначає керівництво виходячи з можливостей та потреб підприємства. Провадження основної діяльності можливе без цих витрат. В критичний момент, коли ресурси обмежені, є можливість зменшити або взагалі відмовитись від таких витрат без зміни масштабів діяльності.

Прикладом дискреційних витрат є витрати на рекламу, підвищення кваліфікації працівників, проведення презентацій тощо.

Дата добавления: 2014-10-23