Мета і сутність калькулювання собівартості

Розподіл непрямих виробничих витрат між основними виробничими і обслуговуючими підрозділами. Перерозподіл непрямих витрат обслуговуючих підрозділів на основні виробничі.

Облік непрямих виробничих витрат.

Вибір бази розподілу непрямих виробничих (накладних) витрат.

Мета і сутність калькулювання собівартості

ОСНОВИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ

Спрощений статистичний аналіз

Розроблений українським вченим академіком М.Г. Чумаченко.

Ґрунтується на розподілі показників на дві групи, попередньо розташованих по зростанню х (фактора витрат). Постійні витрати обраховуються на основі середніх значень фактора витрат (х) та величини витрат (у) за формулою:

а=(у₁х₂-у₂х₁)/(х₂ – х₁),

де а – постійні витрати;

у₁ та у₂ – середні значення витрат у першій та другій групах відповідно;

х₁ та х₂ – середні значення фактора витрат у першій та другій групах відповідно;

Розглянемо цей метод на даних нашого прикладу.

У таблиці 2.5 подано всі необхідні розрахунки середніх величин.

Постійні витрати обраховуємо наступним чином:

а=(3210*96,4 – 4658*61,4):(96,4-61,4)=669,79

Тепер можемо обрахувати величину змінних витрат на одну машино-годину:

b=(3210-669,79):61,4=41,37,

або b=(4658-669.79):96,4=41,37

Функція витрат матиме вигляд: У=669,79+41,37х

Таблиця 2.5-Результати розрахунків для спрощеного статистичного аналізу

Час роботи обладнання, маш.-год. (х)	Витрати на ремонт і обслуговування обладнання, грн. (у)	Середнє значення машино-годин	Середнє значення витрат
Група 1	Група 1
		307:5=61,4	16050:5=3210
Усього 307	Усього 16050
Група 2	Група 2
		482:5=96,4	23290:5=4658
Усього 482	Усього 23290

Даний метод привабливий простотою обрахунків, але не такий точний, як регресійний метод. З огляду на існування великої кількості статистичних програм найдоцільніше використовувати регресійний аналіз як компроміс між точністю та невеликою трудоємністю.

Після того, як функція побудована, її потрібно перевірити на адекватність за допомогою статистичних критеріїв істотності (Стьюдента, Фішера).

ТЕМА 3

Калькулювання – це процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

Собівартість – це грошове вираження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт. Іншими словами, собівартість – це частина витрат, яка необхідна для оцінки об’єкта калькулювання (витрат).

Об’єкт витрат – це предмет або сегмент діяльності, який потребує вимірювання пов’язаних з ним витрат.

Приклади об’єктів витрат подано у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1-Можливі об’єкти витрат на підприємстві

Об’єкт витрат	Приклад
Виріб	Пляшка пива; буханець хліба
Процес	Ферментація пива; випікання хліба
Замовлення	Чартерний рейс “Київ-Осло”; ремонт фрезерного станка; будівництво моста
Підрозділ	Механічний цех; відділ збуту
Діяльність	Технічний огляд обладнання
Операція	Фарбування кузову автомобіля

Собівартість є одним із найважливіших економічних показників, так як надає можливість:

- визначити таку ціну продукції, яка дозволить одержувати прибуток;

- визначити, який підрозділ функціонує найбільш ефективно;

- рівень прибутковості підприємства в цілому тощо.

Собівартість не має єдино можливого значення: вона залежить від методики розрахунку (маючи ті ж обсяги виробництва, величину витрат по підприємству, можна одержати різні значення собівартості одного і того ж об’єкта, застосувавши різну методику).

Таким чином, виділяють наступні види собівартості:

- виробнича собівартість: прямі матеріальні витрати, пряма зарплата, інші прямі витрати, розподілені загальновиробничі витрати;

- повна собівартість: виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних витрат та витрат на збут;

- собівартість змінних витрат: виробнича або повна собівартість, до якої включено тільки змінні витрати;

- нормативна (стандартна) собівартість: будь-яка з вищезазначених, обчислена на основі норм і нормативів (стандартів);

- фактична собівартість: обчислена на основі фактичних показників. Порівнюється з нормативною для виявлення відхилень.

Процес калькулювання передбачає такі етапи:

1 вибір об’єкта калькулювання;

2 визначення статей прямих витрат стосовно об’єкта калькулювання;

3 визначення статей непрямих витрат, які будуть розподілятись між об’єктами пропорційно базі розподілу;

4 вибір бази (або декількох баз) розподілу непрямих витрат;

5 розподіл непрямих витрат між об’єктами калькулювання.

Дата добавления: 2014-10-23