Метод вищої-нижчої точки

Приклад

Метод аналізу рахунків.

Метод технологічного аналізу.

Методи побудови функції витрат.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку між величиною витрат та факторами, що на неї впливають.

На витрати зазвичай впливає декілька факторів, проте для спрощення будують однофакторну модель, обравши найвагоміший фактор: У=а+bх

де У – загальні витрати;

а – загальні постійні витрати;

b – змінні витрати на одиницю діяльності;

х – фактор витрат (обсяг діяльності).

Основним призначенням функції витрат є передбачення загальної величини витрат при різних обсягах діяльності.

Припустимо, що змінні витрати на одиницю продукції складають 200 грн., а загальні постійні витрати 70000 грн. Функція витрат матиме вигляд: У=70000+200х.

Тоді загальна сума витрат на виробництво 1000 одиниць продукції складатиме: 70000+200*1000=270000 (грн.).

Функцію витрат можна побудувати за допомогою таких методів:

- технологічний аналіз;

- аналіз рахунків;

- метод вищої-нижчої точки;

- метод візуального пристосування;

- регресійний аналіз;

- спрощений статистичний аналіз.

Полягає в аналізі кожної операції, функції на підприємстві, щоб визначити взаємозв’язок між витратами та результатом діяльності. Такий аналіз потребує дуже детального дослідження кожної операції з точки зору їх доцільності, потреби ресурсів на їх здійснення, реальність їх витрачання тощо.

Технологічний аналіз дає найточніші результати, але є найбільш трудомістким і дорогим.

Полягає в розподілі витрат на змінні та постійні шляхом вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку.

Підприємство за звітний період виготовило 4000 стаціонарних телефонів. Було проведено аналіз витрат, результати якого відображено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. - Аналіз бухгалтерських рахунків

Назви рахунків	Загальні витрати	Постійні витрати	Загальні змінні витрати	Змінні витрати на один.
Зарплата основних робітників
Зарплата начальника цеху
Матеріали
Обслуговування обладнання
Амортизація обладнання
Усього

Функція витрат підприємства буде мати вигляд:Y=256000+64x

Перевагою методу є його простота, але результати значною мірою залежать від рівня кваліфікації, досвіду аналітика, тому можуть бути неточними. Окрім того, суттєво можуть змінитись умови діяльності підприємства, що вплине на величину витрат.

Щоб уникнути цього, роблять серію досліджень або використовують математичні методи, розглянуті нижче.

Для ілюстрації сутності наступних методів скористаємось вихідними даними, наведеними у таблиці 2.3.

Ґрунтується на припущенні, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найбільшому та найменшому обсязі діяльності.

За даними таблиці 2.3 маємо:

- найбільший час роботи – 125 машино-годин;

- найменший час роботи – 45 машино-годин;

- витрати при найбільшому часі роботи – 5780 грн.;

- витрати при найменшому часі роботи – 2380 грн.

Таблиця 2.3 - Вихідні дані для визначення функції витрат

Звітний період	Фактор витрат: час роботи обладнання, маш.-год.	Витрати на ремонт і обслуговування обладнання, грн.

Таким чином, при зростанні часу роботи на 80 машино-годин (125-45) витрати зростають на 3400 грн. (5780-2380). Ця сума і є загальними змінними витратами. Тоді на одну машино-годину буде припадати 42,5 грн. (3400:80).

Тепер необхідно визначити суму загальних постійних витрат виходячи з того, що їх величина складатиме різницю між загальними витратами та загальними змінними витратами:

5780 - 42,5*125=467,5 (грн.), або

2380 – 42,5*45=467,5 (грн.).

Функція витрат має вигляд: Y=467+42,5x

Основним недоліком цього методу є те, що в підрахунках беруть участь тільки два крайніх значення, які дуже часто можуть бути результатом впливу надзвичайних ситуацій. Ілюстрацію цього можна бачити на рис. 2.8.

Рисунок 2.8- Можливий недолік методу вищої-нижчої точки

Дата добавления: 2014-10-23