Контроль діяльності центрів витрат

Поняття і класифікація центрів відповідальності

Контроль діяльності центрів інвестицій

Контроль діяльності центрів прибутку

Контроль діяльності центрів доходу

Контроль діяльності центрів витрат

Поняття і класифікація центрів відповідальності

КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ТЕМА 8

Великі та середні підприємства мають складну організаційну структуру, внаслідок чого керівник не має можливості управляти діяльністю підприємства одноосібно. Тому відбувається децентралізація управління – передача повноважень керівникам окремих підрозділів, причому керівники вищих ланок здійснюють контроль діяльності керівників нижчих ланок управління.

Центр відповідальності – сфера (сегмент) діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність керівника за показники, які він контролює.

Контроль центрів відповідальності буде ефективним за умови дотримання наступних принципів:

1) керівники відповідають тільки за ті показники, які вони контролюють;

2) керівники беруть безпосередню участь у визначенні цілей і показників, за якими буде оцінюватись їх діяльність;

3) звіти про виконання бюджетів складаються регулярно і використовуються для оцінки діяльності центрів відповідальності шляхом аналізу відхилень.

Основою контролю за центрами відповідальності є закріплення за ними витрат, доходів або інших показників. Який саме показник буде закріплено за тим чи іншим центром, залежить від типу останніх.

Прийнято виділяти такі центри відповідальності:

- центри витрат;

- центри доходу;

- центри прибутку;

- центри інвестицій.

При закріпленні відповідальності за той чи інший показник необхідно дотримуватись принципу контрольованості – принципу, згідно з яким керівник центру несе відповідальність тільки за ті показники, які може контролювати.

Центр витрат – центр відповідальності, керівник якого може контролювати витрати, але не контролює доходи, прибуток та інвестиції в активи.

В залежності від зв’язку між величиною здійснених витрат та результатом діяльності центри витрат можна поділити на такі види:

- центр технологічних витрат – центр, в якому можна встановити прямий зв’язок між понесеними витратами та результатом діяльності центру. Іншими словами, витрати можна виразити у грошовому вимірнику, а результати діяльності – у натуральному. Прикладом центрів технологічних витрат можуть бути цехи основного та допоміжного виробництва.

- центр дискреційних витрат – центр, в якому неможливо встановити прямий зв’язок між понесеними витратами та результатом діяльності центру. У якості прикладу таких центрів можна навести адміністративні підрозділи (відділ маркетингу, бухгалтерія), підрозділи, що займаються дослідженнями і розробками.

Оцінку діяльності центрів витрат здійснюють на основі аналізу відхилень фактичних витрат від стандартів. Методику розрахунку відхилень витрат та їх аналіз було розглянуто у темі “Методи калькулювання” при розкритті сутності методу “стандарт-костінг”.

На практиці досить важко визначити, керівник якого саме підрозділу контролює, а значить і відповідає за ті чи інші витрати. Для вирішення цієї проблеми Комітет з питань стандартів та концепцій витрат (США) розробив наступні рекомендації:

- якщо певна особа має право замовляти і використовувати послуги, то вона повинна відповідати за величину витрат на ці послуги;

- якщо певна особа своїми діями може значною мірою впливати на суму витрат, то вона може відповідати за ці витрати;

- навіть якщо певна особа своїми діями не може значною мірою впливати на суму витрат, на неї може бути покладена відповідальність за ті елементи витрат, на які вона впливає через осіб, котрі безпосередньо відповідають за ці елементи.

Дата добавления: 2014-10-23