Сучасні підходи до класифікації методів, що застосовуються у фізичному вихованні

План

ЛЕКЦІЯ № 4 МЕТОДИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

1. Базові поняття: „метод”, „методика”, „методичний прийом”.

2. Сучасні підходи до класифікації методів, що застосовуються у фізичному вихованні.

3. Характеристика методів, що застосовуються у фізичному вихованні.

4. Методи організації діяльності і способи виконання фізичних вправ на заняттях.

Література

1. Матвеев Л. П. Теория и методика физического воспитания: учебн. для ин-тов физ. культуры / под. ред. Л. П. Матвеева, А. Д. Новикова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Физкультура и спорт, 1976. – Т. 1. – 303 с.

2. Теория и методика физического воспитания: учебн. для студентов факультетов физ. культуры пед. Институтов / под. ред. Б. А. Ашмарина. –М.: Просвещение, 1990. – 287 с.

3. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 ч. / Б. М. Шиян. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с.; Ч. 2. – 248 с.

4. Теорія і методика фізичного виховання: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олімпійська література, 2008. – Т. 1. – 391 с.; Т. 2. – 366 с.

Способи впливу вчителя на учнів, способи роботи учнів — усе це відноситься до методів (у перекладі з грецької — спосіб, шлях) і методичних прийомів.

Метод — це система дій вчителя в процесі викладання, та система дій учня у засвоєнні навчального матеріалу.

Відповідно до дидактичного завдання й умов фізичного виховання кожен метод реалізується за допомогою методичних прийомів, що входять до складу даного методу.

Методичний прийом — це спосіб реалізації методу відповідно до конкретного завдання фізичного виховання.

Спеціальну систему методів, методичних прийомів фізичного виховання, форм організації занять, засобів, створену для реалізації завдань фізичного виховання визначеним складом учнів прийнято називати методикою. Отже, усередині кожного методу використовуються його різноманітні методичні прийоми. Поза методом прийом утрачає своє значення. Прийом дозволяє застосувати відповідний метод у конкретних умовах. При тому самому методі реалізація його може здійснюватися різними прийомами. Саме тому той чи інший метод використовується у рішенні найрізноманітніших дидактичних завдань на будь-якому етапі навчання і у роботі з будь-яким контингентом дітей. Причому, чим багатший запас методичних прийомів, тим ширше діапазон застосування методу. У той самий час кожен методичний прийом використовується тільки в окремих випадках і застосовується набагато рідше чим метод.

Творчістю вчителів створюються нові методичні прийоми, тому їх багато і вони не підлягають суворому обліку. Обсяг методичних прийомів, які знаходяться в арсеналі вчителя, значною мірою визначає його професіоналізм і ефективність викладання. Спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання утворює методику (Б.Шиян).

Поняття методика використовується в теорії фізичного виховання у двох значеннях (Т.Круцевич):

у вузькому – як сукупність різних методів, що забезпечують успішність оволодіння окремими вправами (бігу, стрибків, метань, лазінь, плавання та ін.);

у широкому – як сукупність не тільки різних методів, прийомів, але й форм організації занять (методики фізичного виховання – у дошкільних установах, школі, ВНЗ та ін.).

Термін „методика” означає сукупність способів доцільного проведення будь-якої роботи.

У процесі фізичного виховання формуються методики навчання конкретних рухових дій (наприклад, методика навчання стрибку в довжину з розбігу); методики навчання певних видів рухових дій (наприклад, методика навчання гімнастичних вправ), методики фізичного виховання осіб певного віку (наприклад, методика фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку), стану здоров’я тощо.

У науково-методичній літературі із загальної педагогіки найбільш обґрунтовані такі класифікації методів:

— традиційна, в основі якої лежить практика, наочність і слово;

— за призначенням (М.А. Данилов, Б.П. Есипов);

— по типу пізнавальної діяльності (VI.Я. Лернер, М.Н. Скаткин);

— по дидактичним цілям (Г.И. Щукина, И.Т. Огородников);

— бінарні і полінарні класифікації (М.И. Махмутов; В.Ф. Паламарчук и В.И. Паламарчук; Л. Клингберг; К. Сосницкий);

— класифікація методів за Ю.К. Бабанским.

Але, на думку И.П. Подласого, кожна з класифікацій має недоліки, так як багатовимірність методів їх взаємопроникнення набагато складніші ніж запропоновані абстрактні схеми.

Одна з останніх тенденцій у класифікації методів — це відмовлення від надуманих побудов і перехід до простого перерахування методів. Такий підхід міститься в підручниках і навчальних посібниках з теорії і методики фізичного виховання Б.М. Шияна, Л.П. Сергієнка (див. рис.1,2)

Одна з останніх тенденцій у класифікації методів — це відмовлення від надуманих побудов і перехід до простого перерахування методів.

Б. Шиян у процесі фізичного виховання вділяє три групи методів: практичні методи, методи використання слова та методи демонстрації.

Особливе значення в фізичному вихованні мають практичні методи, які Б. Шиян поділяє на методи: навчання рухових дій (загалом, по частинам, підвідних вправ), удосконалення та закріплення рухових дій (ігровий метод та змагальний), тренування (безперервний, повторний, комбінований).

Рис. 1. Система практичних методів фізичного виховання

Дата добавления: 2014-10-23