Принцип наочності

Принцип свідомості й активності учнів

Дані сучасної психологічної науки свідчать, що репресивні заходи у процесі соціалізації індивіда у кращому випадку можуть лише тимчасово блокувати його небажану поведінку.

Останнім часом все більше усвідомлюються і реалізуються в педагогічній практиці умови необхідні для творчої активності учнів. Встановлено, що творча діяльність учнів ефективно здійснюється в умовах співпраці з учителем (… учень, який націлений на співпрацю, звик до неї, бере активну участь в будь-якій запропонованій вчителем грі, чи в засвоєнні нової вправи…).

Вчитель повинен виходити з того, що:

результат навчання дорівнює добутку здібностей на старанність. Якщо старанність дорівнює нулю, тоді і результат одержимо нульовий, тому цю старанність необхідно викликати.

результат навчання = здібностей + старанність

Досвід показує: якщо учень розуміє суть поставленого завдання і зацікавлений у його вирішенні – то це прискорює хід навчання. Ця закономірність і лежить в основі принципу свідомості й активності.

У практиці процеси осмислення і активності взаємообумовлені. Осмислення неможливе без активної участі в ньому особистості, що займається. У свою чергу, активність можлива лише після осмислення мети діяльності. Правда, активність можна стимулювати вимогливістю, оцінкою, похвалою, але вона не така ефективна, як та що базується на свідомості.

…Конкретні шляхи активізації учнів …здійснюються учителем у трьох основних напрямках: 1) формування стійкого інтересу до мети і завдань занять; 2) самоаналіз дій учнів; 3) виховання в учнів творчого ставлення до занять.

Отже, активізація у процесі фізичного виховання – це мобілізація фізичних, психічних та інтелектуальних можливостей учнів, спрямована на осмислення і вирішення навчальних завдань.

Характер діяльності вчителя й учнів визначають методи, які використовують у заняттях. Найбільш успішному вирішенню намічених навчальних завдань сприяє комплекс методів.

Спочатку доцільно формувати знання, вміння і навички шляхом репродуктивної діяльності. Потім, коли з’явився руховий досвід поступово впроваджувати елементи творчої діяльності, а потім все ширше практикувати самостійність і заохочувати ініціативу.

Неможливо підготувати учня до життя і самостійної фізкультурно-спортивної діяльності, якщо у процесі проведення занять не будуть використовуватись продуктивні методи роботи.

Навчання вправи починається зі створення певного уявлення про особливості її виконання. При цьому створення уявлення повинно базуватися на зоровому, слуховому, тактильному і м’язовому сприйнятті. Отже, наочність здійснюється не тільки за допомогою бачення, але й шляхом мобілізації інших аналізаторів.

Співвідношення методів (слова і демонстрації) і прийомів змінюється залежно від етапу засвоєння матеріалу, його складності, підготовленості і віку учнів. У цьому контексті виділяють три форми поєднання слова і наочності при навчанні фізичних вправ:

1) коли основа – демонстрація, слово вчителя спрямовує учнів на пошук шляхів вирішення рухового завдання;

2) коли основа – слово, вчитель описує спосіб вирішення рухового завдання, а демонстрація ілюструє сказане;

3) основа – демонстрація, слово вчителя описує показане і інструктує учнів про способи вирішення завдання.

Перша і друга форми дозволяють керувати діями учнів, одночасно стимулювати розвиток їх творчого мислення. В першій формі мобілізується самостійне продуктивне мислення, а в другій – репродуктивне. Третя форма не стимулює учнів до самостійного пошуку рішень, а тому в меншій мірі розвиває творче мислення.

Вчителі забувають, що дивитись – це одне, бачити те, на що дивишся – друге, зрозуміти побачене – третє, навчитись, завдяки тому, що зрозумів – це вже зовсім інше. Але найважливіше полягає в тому, щоб чинити відповідно до того чого навчився.

У практиці роботи розрізняють пряму й опосередковану наочність.

Пряма наочність реалізується шляхом демонстрації вправ учителем, підготовленим і непідготовленим учнем, образним описом вправи, яка вивчається.

Суть опосередкованої наочності полягає в тому, що образ вправи, яка вивчається, передається учням за допомогою інших форм зображення (кінограм, малюнків, таблиць, діаграм та ін.).

Широко практиковані сьогодні в школах навчальні картки.

Навчальні картки можуть виконувати різні функції. Це і комплекси вправ для формування постави, і завдання для самостійної роботи з виховання фізичних якостей, виконання підготовчих і підвідних вправ.

Дата добавления: 2014-10-23