Класифікація витрат на виробництво

У процесі планування витрат повинно розрізняти їх види. Витрати на виробництво прийнято класифікувати за ознаками: місце виникнення, види продукції, залежність від обсягу випуску, спосіб включення в собівартість продукції, значущість у системі управління підприємством, вид витрат.

За місцем виникнення виділяють витрати основного та допоміжного виробництва. Вони групуються за цехами дільницями, іншими структурними підрозділами підприємства. Метою групування таких витрат є правильне формування собівартості окремих видів продукції, підвищення відповідальності підрозділів за правильне витрачання коштів на виробництво.

Групування витрат за видами продукції дає змогу визначити фактичну собівартість окремих видів та усієї товарної продукції підприємства, визначити ціни на продукцію, проаналізувати зниження собівартості окремих видів продукції та рівні рентабельності.

В залежності від обсягу випуску продукції розрізняють умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Умовно-постійні витрати – це витрати, величина яких при зміні обсягу виробництва не змінюється або змінюється непропорційно (наприклад, адміністративні витрати). Умовно-змінні – витрати, величина яких залежить безпосередньо від зміни обсягу виробництва (витрати на сировину, матеріали, основна заробітна плата основних виробничих робітників). Така класифікація витрат дозволяє визначити їх кількісний зв’язок зі змінами в умовах виробництва.

За способом включення в собівартість продукції витрати поділяють на прямі та непрямі (накладні). Прямі витрати безпосередньо пов’язані з випуском конкретного виду продукції, тому можуть бути прямо на основі встановлених норм віднесені на її собівартість (матеріали, паливо, витрати на оплату праці робітників). Непрямі або накладні витрати не можуть бути прямо віднесені на калькульовану групу продукції, вони включаються у собівартість продукції непрямим шляхом, пропорційно обраній базі розподілу, що встановлюється відповідною інструкцією з планування собівартості (до непрямих витрат, зокрема, відносяться витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування).

За значущістю у системі управління підприємством розрізняють регульовані та нерегульовані витрати. Регульовані – встановлюються керівником функціонального підрозділу, на їх рівень менеджер здійснює значний вплив (сировина, матеріали, прямі витрати на оплату праці, змінні накладні витрати). Нерегульовані витрати не підлягають впливу на даному рівні управлінського контролю (орендна плата, амортизація, страхування, сума податків тощо).

Важливого значення в процесі планування витрат має їх групування за видами витрат: за економічними елементами та калькуляційними статтями. Групування витрат за економічними елементами використовується при складанні кошторису витрат на виробництво. До складу кожного економічного елементу входять однорідні за своєю природою витрати, незалежно від напрямку їх використання. В промисловості витрати групуються за такими економічними елементами:

матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних засобів та нематеріальних активів;

інші операційні витрати.

Класифікація витрат за економічними елементами дає змогу встановити співвідношення живої та уречевленої праці, визначити тенденції зміни структури витрат, визначити загальну потребу підприємства в матеріальних ресурсах, витратах на оплату праці тощо.

Об’єднання витрат у калькуляційні статті здійснюється на основі врахування їх виробничо-технологічного призначення та місця виникнення. Перелік та склад статей калькуляції встановлюється підприємством, й зумовлений технічними та організаційно-економічними особливостями виробництва.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат включає такі статті:

сировина та матеріали;

зворотні відходи (вираховуються);

покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати;

послуги сторонніх організацій, що спожиті безпосередньо при виробництві продукції;

паливо та енергія, спожиті у технологічних цілях;

заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві (основна та додаткова);

відрахування на соціальне страхування;

амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо у процесі виробництва;

витрати на підготовку та освоєння виробництва;

витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

загальновиробничі витрати;

адміністративні витрати;

втрати від браку;

інші виробничі витрати;

позавиробничі витрати (витрати на збут).

Особливості формування витрат у розрізі елементів та статей калькуляції містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Дата добавления: 2014-10-31