Когнітивні можливості метафоричного вислову

Для чого потрібна метафора у тексті? Риторичні та прагма­тично-інструментальні концепції пояснювали: для того щоб "яскраво показати", донести до читача авторську думку якомога виразніше, врешті, переконати. Але лінгвістика у двадцятому столітті, виходячи усе далі за межі не лише семантичних, а й прагматичних харак­теристик тексту, створила передумови для когнітивного підходу до образних засобів, тобто вивчення їх місця у мисленні і пізнанні. Когнітивний перелом у поглядах на метафору означає визнання її важливості не лише на шляху від автора до читача, а й на шляху від Дійсності до автора. Цю думку ясно і точно формулює X. Ортега-і-Гассет:

Метафора потрібна нам не тільки для того, щоб, завдяки отриманій наз­ві, зробити нашу думку доступною для інших людей, вона потрібна нам самим для того, щоб об'єкт став доступним нашій думці [9; С 71].

Функція "освоєння реальності" робить метафору універсаль­ним онтологічним ретранслятором, спільною характеристикою усіх Мов, стилів, хронологічних комунікативних форматів [1; 11]. Мета­фора - це не лише "щось", що можна додати до тексту як бажаний Щгредієнт, вона часто є тим, що неможливо вилучити із тексту, не

порушуючи його смислової структури. Це не просто феномен мови. а, за Е. Кассірером, "конститутивна умова її існування".

Найбільш відомі промоутери когнітивної ідеї Дж. Лакофф \ М. Джонсон не погоджувалися із надмірним протиставленням букваль­них і метафоричних значень у лінгвопрагматичній теорії та доклали багато полемічних зусиль, щоб переконати наукове співтовариство у тому, що ідея метафори невіддільна від понять мови, мислення і ді­яльності людини:

багато людей вважають, що цілком можуть дати собі раду без мета­фор. Ми, навпаки, стверджуємо, що метафора є повсюдною у щоден­ному житті - не лише у мові, а й у думці і дії. Наша звичайна кон­цептуальна система, у термінах якої ми мислимо і діємо, є засадничо метафоричною за природою [17; С 3].

Грандіозний проект, що його запропонували і здійснили Дж. Ла­кофф і М. Джонсон, полягає у вивченні явищ дисперсності метафо­ричного вислову і систематизації метафор мови на противагу попе­реднім традиціям їх лише оказіонального дослідження у зв'язку із конкретними текстами. Увесь величезний метафоричний світ люд­ських уявлень про власний досвід структурований так само, як і за­гальний лексичний запас суспільства - за тематичними і концепту­альними групами, які стосуються різних сфер практики і теоретичної діяльності. Ключові опорні елементи, які впорядковують уявлення про функціонально спеціалізовану мережу образних засобів, Лакофф і Джонсон назвали концептуальними метафорами. Концептуальні метафори — це своєрідні риштування у просторі поняттєвих зв'язків. Пояснення одного ментального домену у термінах іншого має сис­темний характер: ідеться не про порівняння ізольованих елементів, а про тісну взаємодію концептуальних полів. Наприклад, метафорич­ний концепт "доля ("життя людини") — вегетативний цикл ("розви­ток рослини")" узагальнює тему цілої групи метафор:

людина рослина

впливи, становлення, дитинство корені

розкриття потенціалу у юності цвітіння

продуктивність зрілого віку плоди

спадкоємність насіння

Кожен метафоричний концепт підпорядковує собі цілий кластер логічно і семантично пов'язаних перенесень, які називають лінгвістич­ними метафорами (метафоричними висловами).

Розвинена мережа метафоричних концептів і відповідних лінг­вістичних метафор сформувалася у відповідь на потребу розвитку абстрактного мислення. Людська діяльність відтворена у термінах стихій, явищ і властивостей органічного і неорганічного довкілля, світ природи стає ближчим і картиннішим в антропоморфних обра­зах. До прикладу, час наділяють властивостями живої істоти - він іде, біжить, повзе, летить, зупиняється. Час можна виміряти за аналогією до встановлення кількості фізичних об'єктів чи об'єму сипких тіл або рідин: часу вистачає, часу не досить, часу багато чи мало, час закінчується, вичерпується. У культурах із традиційно ви­соким статусом прагматичних вартостей приватний час розглядають як матеріальний ресурс майже у буквальному значенні: час - це гроші. Відповідно час можна "економити ", "ділитися " ним, "витра­чати" його [7]. Час як супутник і знаряддя Історії матеріалізується в образах Лікаря. Судді, Учителя. Персоніфіковані час та історія залі­кують моральні травми, винесуть Вирок, дадуть Урок і підведуть йо­го Підсумок.

У мережі основоположних метафізичних концептів можна ви­явити цілий пантеон антропоморфних сутностей, і це підтверджує думку Е. Кассірера про те, що "структура мови і міфологічного світу подібна" і що "форми міфологічного мислення і мови зумовлюють зміст одна одної"" [5].

Когнітивна репрезентація метафори не обмежується лише мо­делями і категоріями абстрактного мислення. Когнітивна парадигма "мова - мислення - нейрофізіологічні процеси" лежить так само і в основі уявлень про механізми засвоєння сировинного сенсорного ма­теріалу - інформації про колір, запах, звук, форми, тактильний до­свід. Обробка сигналів органів відчуттів — це та важлива, еволюційно основоположна частина когніції, яка прокладала дорогу чистому тео­ретизуванню і залишила у ньому свій слід у вигляді емотивного ком­понента складних раціональних значень. Центр обробки даних у моз-^КУ людини сприймає сигнали різного походження одночасно, і це ^створює цікавий ефект на "виході" сигналів - формування сукупного Перцептивного результату, коли одночасно засвоюване сприймається Як сутнісно і субстанційно єдине.

На сприйняття форми предмета накладаються "враження" від Його кольору, на сприйняття запаху впливають зорові асоціації, при

цьому колористично-звукова двовимірність образу передається єди­ним відчуттям, а згодом - одним уявленням і назвою. Таку особли­вість перцепції, яка має своїм джерелом одночасну роботу кількох каналів трансляції сенсорних імпульсів, а наслідком - комплексне сприйняття об'єкта, називають синестезією. Феномен полімодаль-ності перцепції засвідчують синестетичні метафори - види пере­несень, що передають відчуття одного сенсорного типу у термінах іншого сенсорного типу: теплий колір, гострий звук, болісна кар­тина [15]. Когнітологи стверджують, що синестетична метафора у всіх мовах - найпоширеніший вид трансферу. Зокрема, до типових форм передачі сенсорного досвіду належать перенесення: а) від сприй­нятого через тактильні відчуття - до кольору (теплий колір); б) від смаку - до запаху (солодкий запах); в) від смаку - до звуку (солодка мелодія); г) від тактильних відчуттів - до звуку (м 'який звук) [15].

Ще багатшою стає палітра асоціацій при перенесенні елемен­тарних сенсорних концептів у сферу емоційних і етичних взаємодій: теплий — доторк, колір, почуття, спогад; гострий — доторк, смак, біль, жаль, розум; гіркий — смак, докір, роздум. Багатим запасом оз-начувачів сенсорної групи користуються при будь-якій тематичній по­требі. Не випадково слово "смак" поширюється на всю сферу естетич­них відчуттів ("післясмак сценічного делікатесу ", "смакове рішення "), а розшифровування й оцінка мистецьких явищ у "гастрономічних" тер­мінах належить до загальновживаних інструментів критичного дис­курсу: "Вистава справді була цікавою, естонські актори таки спро­моглися зварити "страшний суп" із "родзинками" своєї гри та пікантною приправою сценографії, але ні добра гра, ні добра міна при тій грі, ні навіть рецепти естонської кухні не рятували від нудотності "базового продуктового набору " — Тексту Пєлєвіна. Ко­пирсаючись у цій, на перший погляд їстівній "солянці", з ясовуєш, що м'ясо концепції соєве, помідори філософії — парафінові, а сме­тана ідеї давно прокисла" (ПіК, 28.05-3.06.02).

Побутове світосприймання надає філософському світорозумінню повноти і виразності матеріальних форм і робить це частіше доречно, аніж недоречно. Так через гру метафоричної умовності стирається протиставлення "високого" і "низького". Можливо, процеси трансляції матеріальних концептів у їх абстрактно-категоріальні форми свід-

чать про реальність існування тих перцептивних рівнів, де різні від­чуття і навіть відчуття та мислення - єдині.

Сценарій - семантичне "гніздо" метафори

Когнітивна теорія розглядає метафору як той же аристотелів-ський "трансфер" - розуміння явищ однієї сфери у термінах явищ іншої сфери. Але усвідомлення того, що метафоричні сценарії тісно вплетені у саму тканину мови, кардинально змінює епістемологічну по­зицію метафори - від статусу "фігури мови" до статусу "фігури думки".

Принцип системності в організації метафор мови має далеко­сяжні наслідки. Через те, що метафори мови об'єднані навколо клю­чових слів, використання кожного із елементів концептуальної групи спричиняє ефект голограми: деталь анімує споріднені елементи мета­форичного образу, розгортає цілу картину. Легко оживають навіть загальномовні ідіоми і термінологічні сполучення: "гілка влади" - "Чи може бути здоровою одна гілка, якщо хворе усе дерево укра­їнської влади" (И 5-11.04.01); "політичний організм"- "Політичний організм Криму під загрозою перегріву" (ПіК, 12-18.03.02); "джерела інформації"" - "Як з такого інформаційного джерела сьорбнеш - не те, що козенятком - здоровенним бородатим козлищем станеш" (П, 21.12.04); "свіжі обличчя" - "Гримаси "свіжого обличчя" (Не всі ймовірні учасники помаранчевого мегаблоку підтримують запро­поновану Віктором Вологою топ-десятку" (Е, 21-38.06.07).

Об'єкт означування співвідносять не лише з одиничним пред­метом іншого тематичного ряду, певною мірою порівняння завжди стосується всіх елементів цього ряду, ширшої категорії загалом. До­відавшись про "нові страви політичної кухні", читач очікує інформації про "шеф-кухаря" та "інгредієнти фірмових страв". Образ "хворий" легко викликає в уяві образ процесу діагностування та лікування, а також його координаторів і атрибутів (лікаря, ліків, рецептів), при­чому ця асоціативна реакція спонтанно виникає й у стосунку до хво-Рого-людини, і у стосунку до "хворої" економіки. Таке семантичне гніздо" метафори описують у термінах "сценарію ".

Сценарій у когнітивній теорії - це сукупність взаємопов'яза­них елементів однієї ситуації, одного контексту. Оскільки когнітивна

теорія розглядає метафори як позначення одного об'єкта на мапі структурних зв'язків об'єкта іншого (сго8$-а¹отаіп тарріп§), поняття метафоричного сценарію стосується принципу встановлення семан­тичних паралелей між двома тематичними групами. Розрізняють сфе-ру-джерело (зоигсе сіотаіп) і сферу-ціль (іаг§еі йотаіп). Метафори можна класифікувати за вказівкою на сферу-ціль ("фокус", "тему"); поетична метафора, політична метафора, економічна метафора, ме­тафори влади, метафори інтерперсональних зв 'язків, інтраперсопаль­них станів. Типи метафор за характером сфери-джерела розрізняють залежно від тематики метафоричного сценарію, використаного у ролі означника: метафори шляху, тіла, клімату, ландшафту, гри, війни, політики, дороги.

Оскільки всі означники і означувані всесвіту внутрішньо по­в'язані, існує реальна можливість конструювання яких завгодно перенесень і перехресних референцій. Будь-яка сфера може слугува­ти і означуваним, і означником. До прикладу, тема "сімейні стосун­ки" постачає означники політичній сфері: шлюбні ігри з опозицією; європейська сім 'я; думка старшого брата, а тематичний простір "політичні стосунки" генерує метафоричні концепти сімейної сфе­ри: авторитарна чоловіча влада; жіноча фракція в сім "і; у моїй сім "і я — прем 'єр-міністр.

Синонімія характерна для метафоричних концептів так само, як і для означників будь-якої іншої групи. Наприклад, ідею розвитку, руху "від" - "до" можна передати і на основі метафор "життєвого циклу" ("дорослішання"), і за допомогою метафор "шляху". Значен­ня "складнощі" закріплене за типовими сценаріями "вузла " - який треба розв'язати, "лабіринту" - з якого має бути знайдено вихід. "ворога" - якого належить подолати. Широке асоціативне поле утво­рює тема індоктринації, впливу на свідомість: "нашпиговують мізки галичан усіляким сміттям, еліту "фарширують" подібно до ковба­си та законів"; "наступна передвиборча зима уже вкарбовується }' підсвідомість виборців".

Розвиток сфери метафоричних означників у дискурсі мас-медіа відбувається через приписування образних сенсів новим реаліям. Так, прогрес біотехнологій підказав метафору "клонування", яка сама одразу ж почала активно "клонуватися": " ...Відсутність належної законодав-

ці бази дозволяє Мін 'юсту клонувати безмежну кількість мертвона-поджених партій" (ПіК, 3-9.07.01); "Масове клонування екзит-полів" ЇЇІ, 22.10.04); "Таке клонування (силових структур - Авт.) може при­вести до того, що війна за повноваження, яка зараз триває між: прези­дентом і прем 'єром, перекинеться і на силовиків... " (Е, 16-17.01.07).

Поняття сценарію стосується передовсім плану змісту, означни­ків тексту. Воно допомагає зрозуміти, що метафора має перспективу розгортання, "обростання" метафоричного образу багатьма деталя­ми. Ця внутрішня потенція кожної метафори може бути текстуально зреалізованою у яких завгодно варіантах, іноді досить несподіваних, навіть парадоксальних ("долар плаває, але не тоне "; "і лаври іноді пускають корені у голову"). Сила впливу метафори у тому і полягає, що автор називає одну деталь сценарію, а читач уявляє цілу картину. У метафорі названі лише деякі риси схожості між об'єктами, тому вона відкрита не просто для розвитку, а для багатьох варіантів розвитку.

Особливе навантаження має метафора у заголовку. Наприклад, у матеріалі під заголовком "Козацькій чайці хотіли підрізати крила у місті козацької слави, бо вона птах опозиційного польоту", цент­ральний метафоричний образ, який виріс із омонімічних значень слова "чайка", розкрито через деталі сценарію "відпускання птаха на волю із клітки": "У суботу, 18 серпня, на запорізькому шлюзі Дніпра було заборонено подальше пересування козацькій чайці "Пресвята Покрова", яка бере участь в акції "Дніпро 2001" до Дня незалеж­ності. На думку організаторів акції, членів ГК "За правду!", причи­ною затримки човна стали опозиційні настрої членів екіпажу. Після пікетування запорізької влади у понеділок "клітку " відкрили, і воле­любна чайка таки "полетіла"у напрямку Києва" (ВЗ, 21.08.04).

Якщо звести в єдине концептуальне ціле основні групи метафор, які функціонують у мовленні, зокрема у політичному дискурсі, то у загальній мережі перенесень виразно проступить семантико-поняттєвий Профіль" людини і образ світу у сприйнятті людини. Йдеться про те, Що фізичний і соціальний універсуми осмислені в антропоцентричних і ^антропоморфних категоріях: людина усвідомлює їх відповідно до своїх Когнітивних можливостей та за власним "образом і подобою".

Типові метафоричні сценарії у політичному дискурсі*

І. Неантропоморфні сценарії

1. Сценарії світу неорганічної природи

■ астрономічний

в орбіті впливу; політичне затемнення; нові зірки зі Сходу; яскрава комета на небосхилі претендентів; "чорні діри" пострадянського простору; сузір'я правих лідерів

• стихія

політичний землетрус; обвальне роздер­жавлення; перший вал претендентів; со­ціальні катаклізми; кадрові буревії; на­крила хвиля соціального популізму; епі­центр інформаційного вибуху; сатиричне цунамі; революційні тектонічні зсуви

метеорологічний

передвиборча атмосфера; клімат без­карності; повний штиль у політиці блоку; потепління у стосунках; замороження стосунків із ЄС; вітри соціальної та полі­тичної негоди; грім оплесків; розвіявся туман передвиборчих обіцянок; травневі політичні грози

• ландшафт і водойми

вершина слави; кризова прірва; безодня загального убозтва; рейтинг опустився до низин; електоральне поле; випалена зем­ля безнадії; болото судової тяганини; ерозія режиму вільної торгівлі; не виба­чать новій владі міражів; підводні рифи енергоконтракту; море народної підтрим­ки; медіа-айсберг; фракційні острови де­путатського архіпелагу

За матеріалами теле- та радіопередач, періодичних видань "Дзеркало тижня", "День", "Україна молода", "Львівська газета", "Поступ", "Високий Замок", "Екс­прес", "Столиця", "Слово Просвіти", "Без Цензури", "Політика і Культура" - 1999-2007 роки.

■ фізичні властивості

твердість переговорної позиції; розкол електорату; гнучкість закону; непрозо­рість процесу підготовки законопроекту; крихка ваза опозиції; період напіврозпаду держави; кримінальні справи випарували­ся; хисткий національний консенсус

2. Сценарії світу органічної природи

морфологія і вегетація рослини, аграрний цикл

закон дозрів швидко; паростки демокра­тії; врожай агіток, виборчі жнива; насіни­на розбрату; плоди безвідповідальності; буйний цвіт регіонал-патріотизму; незрі­ла демократія; корені скандальної справи; глибока оранка в таборі непокірних; саджанці інтеграції; укорінювання ідеоло-гем; огидний гібрид свободи; гілка влади; прищеплений до ідеологічного стовбура; "відбруньковування" силових структур

зоологічно-етологічний

видряпати лідерство; стадні інстинкти юрби; зоологічна антипатія; політичні ме- телики-одноденки; хижуватип погляд на нафтогазотранспортну систему; акули свободи слова; мімікрія партактиву; вовчі гонки; кубло ультраправих настроїв; по­рив до годівниці; законотворчість на ко­роткому повідну; команда президента бо­йовим псам; здобич для "кіностерв'ят- ників"; рефлекси партійних страусів; зубри політичних маніпуляцій; відпустити адміністративні віжки; приборкання бен­зинових цін; осідлати сепаратистську шка­пу; кандидати -гризуни; самовиживання у владному тераріумі; непрозорий аква­ріум органів влади; політики помірялися жалами; бої партійних когутів; збіго­висько комуно-олігархічних динозаврів; призначення "яструбів"; пітбулі піару; передвиборний "медозбір" соціологів

• анатомічний, фізіологічний

• війни, битви, збройна боротьба

• життєвого циклу (народження — дитинство - молодість -зрілість — старість— смерть)

• кримінальний, девіантний

• хвороби, патології

* долання шляху, транспортний,

Дата добавления: 2014-10-31