Методичні підходи й основні принципи оцінки

Достовірна оцінка вимагає правильного застосування існуючих підходів з метою визначення вартості, що являє собою ясне розуміння інвестицій у бізнес, що продається або купується, і вимір доходів, генеруємих компанією.

Тому з метою підвищення обґрунтованості процесу оцінки цей розділ представляє: 1) три підходи до оцінки; 2) модель інвестованого капіталу для оцінки вкладених у бізнес інвестицій; 3) чистий грошовий потік як найбільш адекватний показник доходу для постачальників капіталу компанії; 4) коректування фінансових звітів компанії з метою найбільш достовірного відбиття результатів господарської діяльності; 5) математичні методи керування інвестиційним ризиком.

Компанії розрізняються по характеру своїх операцій, що обслуговуються ринкам і наявними у розпорядженні активам. Із цієї причини сукупність знань в області оцінки бізнесу створила три основних підходи, викладених на рис.1.2, за допомогою яких можуть оцінюватися компанії.

Рис.1.2. Підходи до оцінки бізнесу

Усередині кожного підходу існують методології, які можуть застосовуватися в різних процедурах. Наприклад, ми можемо використовувати процедуру дисконтованого грошового потоку, застосовуючи метод дисконтування в рамках дохідного підходу.

Дохідний підхід присвячені розробці відповідних норм прибутковості в рамках цієї концепції. Теорія оцінки бізнесу вимагає, щоб оцінювач намагався використовувати кожний із цих трьох підходів у кожному випадку оцінки, хоча здійснити це не завжди можливо. Наприклад, компанія може не мати позитивного доходу для дисконтування або капіталізації, що не дозволить застосувати дохідний підхід. Використання ринкового підходу може виявитися неможливим через відсутність аналогічних компаній для порівняння. Підхід на основі активів без використання методу надлишкових прибутків (який, як правило, не застосовується в оцінках для цілей злиттів і поглинань) не здатний точно відображати загальну нематеріальну вартість або вартість репутації фірми (goodwill), що не відображається по ринковій вартості в балансовому звіті компанії. Таким чином, кожний з підходів має обмеження, які можуть звужувати можливості для його застосування або знижувати ефективність у кожному конкретному випадку оцінки. Однак ще більш важливо розуміти, що кожний підхід привносить особливу точку зору на вартість і її фактори. Дохідний підхід найбільш часто розглядає майбутні прибутки, дисконтовані з метою відбиття рівня їх відносного ризику. У той же час ринковий підхід установлює вартість на основі ціни, сплачені за альтернативні інвестиції. Нарешті, підхід на основі активів установлює вартість, засновану на гіпотетичному продажі базових активів компанії.

Сильні й слабкі сторони кожної методології, характер кожної конкретної оцінки й обставини, що мають місце в оцінюваній компанії й галузі, у якій вона працює, визначають, який з підходів може використовуватися і яка буде відносна надійність результатів застосування даного підходу.

У даному огляді підходів до оцінки бізнесу при злиттях і поглинаннях приймається, якщо не сказане інше, що оцінюваний бізнес життєздатний і є діючим. Для компаній, що підлягають ліквідації або в стані тривалої кризи, можуть знадобитися інші умовні припущення й процедури оцінки.

1.3. Використання моделі інвестиційного капіталу для визначення інвестицій, що оцінюються

Для цілей злиття й поглинання інвестиції в компанію, як правило, визначаються як інвестований капітал (invested capital) бізнесу, що представляє собою суму його позикового й власного капіталів.

Вирахування кредиторської заборгованості з поточних активів дає чистий оборотний капітал (working capital) компанії. Також відділяються непрацюючі активи з відповідним зменшенням власного капіталу власника. У результаті залишаються чисті операційні активи, що використовуються бізнесом, процентний позиковий капітал і власний капітал, у сукупності представляють інвестований капітал, що використовується для фінансування.

Всі загальні нематеріальні характеристики компанії, включаючи персонал, клієнтів і технології, будуть включені в розрахунок вартості інвестованого капіталу. Інвестований капітал також називають вартістю компанії як діючого бізнесу, оскільки оцінюється все підприємство, включаючи чисті матеріальні й нематеріальні активи. Головна причина, по якій для цілей злиттів і поглинань оцінюється інвестований капітал, а не просто власний капітал, - це прагнення не допустити потенційних перекручувань, які можуть бути викликані змінами в структурі капіталу компанії. Інвестований капітал часто називають безборговою моделлю (debt-free model), тому що він відображає бізнес до визначення відносних рівнів позикового й власного капіталу.

Ціль полягає в тому, щоб розрахувати вартість компанії перед розглядом питання, яким чином фінансується її діяльність: за допомогою позикового або власного капіталу. Кожний покупець може вибрати інший спосіб фінансування компанії. Однак подібне рішення не повинне впливати на вартість бізнесу. Його діяльність повинна мати ту саму вартість незалежно від того, яким чином здійснюється фінансування. Необхідно звернути також увагу на те, що з інвестованого капіталу виключаються будь-які кредити й позики, пов'язані з поглинанням, тому що вартість не повинна спотворюватися можливими варіантами фінансування.

Оскільки модель інвестованого капіталу зображує компанію без обліку структури капіталу, прибуток компанії, її дохід або грошовий потік повинні розраховуватися на безборговій основі. У той же час витрати на капітал або операційних мультиплікаторів повинні враховувати позикові й власні джерела фінансування.

Коректування історичних звітів про доходи компанії-мети виконується, щоб домогтися найбільш достовірної інтерпретації історичних результатів роботи, а також допомогти ідентифікувати будь-які недоречні статті, які можуть бути помилково включені в прогноз.

Дані виправлення повинні враховуватися як у дохідному, так і в ринковому підходах при виборі потоку доходу, що використовується для розрахунку вартості компанії.

Дата добавления: 2014-10-31