Дохідний підхід: використання ставок і доходів для визначення вартості

Теорія дохідного підходу переконлива: вартість інвестицій розраховується як поточна вартість майбутніх вигід, дисконтованих по нормі прибутковості, що відображає ризикованість інвестицій. Це досить розумно й підходить майже для будь-якого діючого бізнесу, що генерує позитивний прибуток.

При цьому успішне застосування дохідного підходу виявляється важкою справою, тому що варто оцінити кожну ключову детермінанту вартості - прибуток (return) і норму прибутковості (rate of return). При виконанні цих оцінок аналітик повинен ретельно аналізувати ключові змінні, у тому числі ціни, обсяг виробництва й продажів, що впливають на прибуток, витрати, а також ризики, що створюються кожним із цих елементів. Інвестиції, зроблені без належної відповідності до виконання зазначеного процесу, можуть не помітити великі витрати або ризики або спираються на нереалістичні припущення, що не витримують ретельного дослідження всіх факторів.

Дохідний підхід застосовується при розрахунку вартості для цілей злиттів і поглинань набагато частіше, ніж ринковий підхід або підхід по активах. Покупець вкладає капітал зараз, щоб одержати в майбутньому чисті грошові потоки, які не є гарантованими, тобто для них характерні ризики. Дохідний підхід легко вимірює ці ключові детермінанти вартості.

Навпроти, ринковий підхід звичайно використовує відношення ціни до прибутку або інші аналогічні мультиплікатори доходів за останній ретроспективний період, не беручи до уваги майбутнє. Ринковим мультиплікаторам властиво проявляти ненадійність, не забезпечуючи тієї старанності, що може бути досягнута при використанні дохідного підходу із прогнозом майбутніх прибутків і ставкою дисконтування. Наприклад, коефіцієнт ціна/прибуток (Р/Е) або прибуток до сплати відсотків і податків (EBIT), що застосовується до прибутку за один рік, не здатний точно відбити очікувані зміни її в майбутні роки. При правильному використанні коефіцієнти ілюструють загальні переваги інвесторів і часто цитуються галузевими джерелами або продавцями. Аналітики повинні розуміти їх, порівнюючи отримані величини з основним висновком, що виводиться з використанням дохідного підходу.

Аналіз поглинання повинен стати невід'ємною частиною загального стратегічного плану компанії, погодженого з бюджетом і прогнозованими показниками майбутніх фінансових звітів. Тією самою мірою, у який бюджет змушує менеджерів вимірювати й виправдувати фінансові наслідки створеного ними плану, прогнози й базові припущення, що використовуються в дохідному підході для визначення вартості, вимагають такого ж аналізу й захисту.

Поза залежністю від того, чи виникають вигоди від поглинання в результаті підвищення доходів, скорочення видатків, удосконалення процесів або зниження капітальних витрат, дохідний підхід виміряє це припущення, дозволивши обговорити й оцінити його. Крім того, дохідний підхід чітко визначає час настання цих очікуваних вигід і показує, як знижується вартість, у міру того як вигоди відсуваються далі в майбутнє.

Цей підхід також дозволяє покупцям і продавцям розраховувати справедливу ринкову вартість компанії, а також її інвестиційну вартість для одного або більше стратегічних покупців. У випадку чіткого відображення даного розходження покупці й продавці можуть легко побачити вигоди від синергії й прийняти інформовані рішення.

Оцінки для злиттів і поглинань можуть включати застосування імовірнісного аналізу або методу реальних опціонів. Кожний із цих видів аналізу можна легко вмонтувати в структуру прогнозу, що використовується в дохідному підході. При цьому прогноз може легко модифікуватися або обновлятися в міру зміни обставин.

Крім того, прогнози створюють чудовий бюджет, що підтримує аналіз і контроль у післяінвестиційний період.

При вивченні дохідного підходу виникає питання: чи включає вартість, обумовлена з його допомогою, вартість матеріальних активів, що перебувають у власності бізнесу, і якщо так, то як?

Вартості, обумовлені дохідним і ринковим підходами, дійсно включають вартість всіх матеріальних і нематеріальних активів, використовуваних у бізнесі. Бізнес експлуатує ці активи, щоб створювати свій прибуток, чого не можна було б здійснити, не існуй цих операційних активів. Таким чином, вартість, обумовлена дохідним і ринковим підходами, ураховує вартість приналежному підприємству матеріальних і нематеріальних операційних активів.

Якщо підприємство має надлишкові операційні або непрацюючі активи, вони можуть бути оцінені окремо, а їх вартість додана до операційної вартості з метою з'ясування вартості підприємства в цілому.

Дата добавления: 2014-10-31