Тема № 1. Співучасть у злочині

МОДУЛЬ № 3

План:

1. Поняття та ознаки співучасті.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Відповідальність співучасників.

5. Спеціальні питання відповідальності співучасників.

6. Причетність до злочину.

Література. Основна література 1-9, 11-26; додаткова література 36, 37, 55-57, 70, 72, 80, 88-90, 110, 122, 127, 156, 180, 181, 189, 197, 204, 224, 237, 260, 274, 318; нормативно-правові акти 219.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Починаючи вивчення даної теми, необхідно проаналізувати положення, сформульовані в ст. 26 КК. При цьому слід розкрити об’єктивні (участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій) та суб’єктивні (спільність умислу, участь у вчиненні умисного злочину) ознаки співучасті у злочині, а також показати значення цього інституту в кримінальному праві. Особливу увагу потрібно приділити аналізу ознак спільності дій та спільності умислу співучасників злочину.

Розкриваючи питання щодо видів співучасників, потрібно звернутися до ст. 27 КК, де вказані особи, які визнаються співучасниками за кримінальним правом. На підставі закону та за допомогою відповідної літератури слід показати ті критерії, за якими здійснюється поділ співучасників на види, а потім дати характеристику виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача та пособника в злочині, детально розкриваючи об’єктивні та суб’єктивні ознаки дії (бездіяльності) кожного з вказаних співучасників.

Зокрема, аналізуючи поняття виконавця (співвиконавця) злочину, особливу увагу слід приділити визначенню змісту закону, що виконавцем визнається особа, яка „безпосередньо” вчинила злочин, а також така, що вчинила злочин „опосередковано”, тобто шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності, слід навести конкретні приклади.

При характеристиці організатора злочину необхідно зупинитися на формах його злочинної діяльності й детально розкрити їх зміст. З’ясовуючи ознаки підбурювача, необхідно звернути увагу на види дій, які він вчиняє, а також на значення вказівки закону на те, що підбурювач „схиляє” іншу особу до вчинення злочину. Характеризуючи ознаки пособника злочину, слід описати об'єктивні та суб’єктивні ознаки пособницьких дій (бездіяльності). Далі необхідно проаналізувати форми пособництва – фізичне та інтелектуальне, та провести відмежування підбурювання від інтелектуального пособництва, підкріплюючи висновки відповідними прикладами.

Розглядаючи форми співучасті, слід з’ясувати, на підставі яких критеріїв співучасть поділяється на форми. Аналізуючи форми співучасті за об’єктивними ознаками (за характером ролі, яку виконують співучасники у злочині), необхідно докладно охарактеризувати просту співучасть – співвиконавство, враховуючи те, що при цій формі співучасті кожний зі співучасників є виконавцем злочину. При цьому виконавцем є не тільки той, хто повністю виконує об’єктивну сторону злочину, але й та особа, яка безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчиняє хоча б частину діяння, яке описане у диспозиції статті Особливої частини КК.

Розглядаючи співучасть з розподілом ролей, слід показати, що тут лише виконавець (співвиконавці) безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) діють „через” виконавця, тобто об’єктивізують свій злочинний намір у діянні виконавця.

Аналізуючи форми співучасті за суб’єктивними ознаками (за ступенем стійкості зв’язків між співучасниками), треба звернутись до ст. 28 КК та показати, що, хоча співучасть і передбачає домовленість між співучасниками, однак вона може бути досягнута не тільки перед, але й у процесі вже розпочатого злочину, за відсутності попередньої змови про це (ч. 1 ст. 28 КК).

Розглядаючи співучасть за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК), слід зважати на те, що при цій формі співучасті домовленість (змова) про спільне вчинення злочину має відбутися заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину. Необхідно з’ясувати, як у теорії кримінального права та судовій практиці визначається поняття „попередня змова”, та в яких формах за об’єктивними ознаками (характером виконуваних співучасниками ролей) може проявлятися ця форма співучасті.

Особливу увагу слід приділити аналізу ознак організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК), враховуючи, що ця форма співучасті має місце лише там, де декілька осіб (три і більше) заздалегідь зорганізувалися у стійке злочинне об’єднання для спільного вчинення одного або кількох злочинів. Далі слід встановити, у чому полягає специфіка цієї форми співучасті.

Розкриваючи поняття злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК), треба назвати її ознаки і показати, чим вона відрізняється від інших форм співучасті. Особливу увагу слід звернути на роз’яснення відповідних положень в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями”.

Розглядаючи четверте питання, насамперед слід проаналізувати підстави кримінальної відповідальності співучасників. Тут принциповим є положення про те, що такою підставою виступає тільки наявність у діянні співучасника складу певного злочину, вчиненого у співучасті. На підставі положень, що закріплені в ст. ст. 29, 30 КК, необхідно розкрити специфіку кваліфікації дій, з одного боку, виконавця (співвиконавця) злочину, а з іншого – інших співучасників, та розглянути питання про відповідальність співучасників при різних формах співучасті: показати, як вирішується питання про кваліфікацію дій співучасників при співвиконавстві, співучасті з розподілом ролей, вчиненні злочину за попередньою змовою, групою осіб та вчиненні злочину організованою групою чи злочинною організацією.

Розкриваючи п’яте питання, потрібно проаналізувати так звані спеціальні питання відповідальності за співучасть.

Зокрема, розкриваючи поняття опосередкованого виконання, слід звернути увагу на законодавче визначення поняття виконавця (співвиконавця) злочину, та проаналізувати випадки, коли виконавець вчиняє злочин шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності.

При вивченні питання про співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом, необхідно з’ясувати положення, сформульовані в ч. 2 ст. 18 та ч. 3 ст. 401 КК, та зробити висновки про можливість співучасті у таких злочинах.

Аналізуючи провокацію злочину, потрібно застосовувати загальне визначення поняття підбурювача та мати на увазі, що мотиви у співучасників одного й того ж злочину можуть бути різними, але це не виключає співучасті. Слід навести приклад статті Особливої частини КК, що встановлює спеціальну відповідальність за провокацію.

Розглядаючи питання про ексцес виконавця, слід сформулювати поняття ексцесу та охарактеризувати його види, навести відповідні приклади.

Аналізуючи безнаслідкову співучасть та невдале підбурювання або пособництво, потрібно провести розмежування між цими спеціальними питаннями відповідальності за співучасть та навести правила кваліфікації.

Характеристика добровільної відмови співучасників потребує ретельного вивчення положень, закріплених в ст. ст. 17, 31 КК. Тут необхідно з’ясувати особливості добровільної відмови від вчинення злочину виконавця (співвиконавця) (ч. 1 ст. 31 КК), з одного боку, та організатора, підбурювача та пособника (ч. 2 ст. 31 КК) – з іншого. Окремо слід зупинитися на правилах кваліфікації дій співучасників при добровільній відмові одного з них від вчинення злочину (ч. 1, ч. 3 ст. 31 КК).

Аналізуючи питання про причетність до злочину, необхідно дати визначення цього поняття та з’ясувати, за якими ознаками причетність схожа, а за якими – відрізняється від співучасті у злочині. На підставі положень ч. ч. 6 і 7 ст. 26 КК, з урахуванням теорії і практики, слід назвати види причетності до злочину та окремо охарактеризувати кожний вид, а також визначити кримінальну відповідальність за види причетності.

Контрольні питання:

1. Законодавче поняття співучасті у злочині.

2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

3. Поняття виконавця (співвиконавця), його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

4. Форми організаторських дій.

5. Характеристика дій підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони.

6. Види пособництва: фізичне та інтелектуальне, їх зміст.

7. Форми співучасті.

8. Поділ форм співучасті за об’єктивними ознаками: проста співучасть; складна співучасть (співучасть із розподілом ролей).

9. Поділ форм співучасті за суб’єктивними ознаками, тобто за стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу.

10. Межі та підстави кримінальної відповідальності співучасників.

11. Особливості співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом.

12. Ексцес виконавця та його види.

13. Особливості добровільної відмови співучасників.

14. Поняття і види причетності.

Дата добавления: 2014-10-31